Аспірант Стасюкова К.В.

Асистент кафедри обліку та аудиту Одеської національної академії харчових технологій

КОНКУРЕНТОЗДАТНІСТЬ ЕКОЛОГІЧНО-БЕЗПЕЧНОЇ ПРОДУКЦІЇ В АПК

Економічна криза в Україні охопила усі галузі народного господарства, у тому числі і харчову. Особливість кризи в тому, що вона здійснюється в умовах глобалізації, низької конкурентоздатності українських підприємствах харчової промисловості. Сьогодні важливо отримувати прибуток не тільки за продукцію. Харчова продукція повинна бути ще й екологічною, енергетично економною, безпечною для здоров’я. Невипадково країни ЄС прийняли закон про сільське господарство ще у 1992 році.

Вступ України до Світової організації торгівлі потребує від економістів усвідомлення зв’язків між конкурентоздатністю товарів та конкурентоздатністю підприємств, а від науковців – розробки сучасних методів управління рівнем конкурентоздатності товарів та підприємств.

Конкурентоздатність країни або регіону залежить від здатності створювати ефективну, здібну до інновацій систему виробництва товарів і послуг, і тим самим забезпечувати високі стандарти життя.

На жаль, але вступ України до ВТО привів до безконтрольного імпорту генетично модифікованих насіння, рослин, харчової продукції. Жорстко контролювати продукцію, виготовлену за генетично-модифікованими технологіями, країна не здатна, тому що створення спеціальних лабораторій біобезпеки вимагає значних інвестицій. Крім того, екологічна продукція коштує значно більше, ніж генетично-модифікована, що стримує її вживання у зв’язку з низькою платоспроможністю населення в умовах кризи.

За прогнозами фахівців чисельність населення України до 2050 року зменшиться на 21,8 млн. чол. [1]. Тому забезпечення населення якісними продуктами і підйом конкурентоздатності є актуальними не тільки для України, але й для інших країн.

Вирішення світової продовольчої проблеми вимагає зменшення навантаження на навколишнє середовище, виробництва екологобезпечних харчових продуктів. Тому міністерство з охорони здоров’я повинно спілкуватись з міністерством харчової промисловості, координувати заходи по випуску і вживанню корисних для людини продуктів. Лише тоді продукція буде конкурентоздатною. А це передбачає екологізацію сільського господарства та виробництва для нього відповідних засобів та технологій.

В Україні орієнтація сільського господарства на вирощування ріпаку та соняшника приводить до деградації землі, зниження конкурентноздатності наших сільгоспвиробників. Країна перетворюється у сировинний додаток розвинутих держав. У нас поки що не існує жодних обмежень у посіві та експорті високорентабельного ріпаку, що утворює загрозу іншим культурам і ґрунтам.

Ріпак «бере» з землі азот, фосфор, калій значно більше, ніж українські фермери можуть взагалі внести їх у формі добрив. Це приводить до зниження родючості землі і вона втрачає інвестиційну привабливість для сільського господарства, виробництва харчових продуктів.

Рекордний врожай, зібраний у 2008 році, не дозволив отримати достатні прибутки, оскільки значна частина зерна низької якості, що свідчить про збитковість вирощування пшениці, кукурудзи. Тому можна спрогнозувати, що якщо не вжити необхідних заходів з боку держави, то у 2009 році збільшиться ще більше площі зайнятої під ріпаком і знизиться конкурентноздатність сільськогосподарської продукції.

Важливе місце у вирішенні цієї проблеми відводиться економічним методам. Роль економічних методів полягає в створенні механізмів керування, що стимулюють природоохоронну діяльність і пошук шляхів мінімізації економічних витрат, що понесе суспільство заради досягнення бажаного стану навколишнього середовища і її окремих компонентів. 

Виконуючи правову функцію, держава зобов’язана розробити законодавство, яке буде регулювати використання земельних ресурсів та підвищить якість харчових продуктів, тобто усього АПК. Це передбачає розробку і прийняття законів України «Про державний земельний кадастр», «Про ринок землі», «Про якість харчових продуктів», які будуть виступати «орієнтирами» для підприємців, обмежувати їх діяльність задля інтересів суспільства. Все це буде сприяти інтеграції підприємців у природоохоронній діяльності.

Сприяти утилізації відходів, впровадженню екологічних інноваційних технологій могло б і застосування пільг у податках, а також використання частки коштів регіональних фондів з охорони навколишнього природного середовища.

Ми вважаємо, що використання таких стимулів стане можливим тільки після проведення екологічного аудиту підприємців, удосконалення механізму контролю за використанням бюджетних коштів фондів з охорони навколишнього середовища.

Сьогодні поки що відсутній взаємозв’язок між рівнем забруднення навколишнього середовища й природоохоронних заходів, які плануються. Необхідно також виділяти кошти на природоохоронні заходи на конкурентній основі.

Все це дозволить здійснювати контроль за коштами, які держава виділяє для захисту навколишнього середовища, утилізації відходів, забезпечити безпеку і конкурентноздатність продукції країни.

Література:

1. Кара А., Єрохіна Є. Методика оценки конкурентоспособности предприятия на рынке / АИМ-Пресс. – 2003. № 12. – С. 10-19.

2. Дорогунцов С., Ральчук О. Сталий розвиток — цивілізаційний діалог природи і культури // Вісн. НАН України. — 2001. — № 10. — С. 17.

3. П.Чечелюк. Знакомтесь: еда для богатых и умных. – Киевский телеграф, 23-29 мая 2008 г.