Настенко М.М., Кубай К.В.

Проблематика та особливості вдосконалення міжбанківських розрахунків

Вінницький національний аграрний університет

В Україні, як і загалом у світі, банки становлять невід'ємну складову сучасної грошової системи. Вони знаходяться у центрі економічного життя. Обслуговуючи інтереси виробників, банки формують зв'язок між промисло-вістю, торгівлею, сільським господарством, державою та споживачами. Сьогоднішня сфера їх діяльності не має ні географічних, ні національних меж; це є система, що володіє колосальною фінансовою потужністю та значним грошовим капіталом. Фінансово-економічна криза, яка охопила всю Україну та світ, свідчить про те, що у грошово-кредитній політиці допущено серйозних помилок, через що вона не відповідає вимогам економічного середовища. Останнім часом все більше зростає інтерес до питань розвитку міжбанківських розрахунків, як елемента платіжної системи України.

Економічна криза в Україні почалася з проблем у банківському секторі. Недовіра населення до банківської системи призвела до відпливу депозитів, що негативно позначилось на ліквідності банків України. Саме ефективне антикризове управління стане запорукою виходу з даної кризової ситуації.

Із часу заснування в 1991 році Національного банку України одним із головних напрямів його діяльності було реформування міжбанківських розрахунків, створення ефективної, надійної та безпечної платіжної системи. У розрахунках і платежах, що здійснюються установами банків, знаходять відображення практично всі види економічних відносин у суспільстві. Вони охоплюють усю банківську систему України та відповідають світовим стандартам, що робить тему дослідження досить актуальною [3].

Значний внесок у дослідження цього питання зробили такі науковці, як В.А. Ющенко, В.О. Романишин, А.С. Савченко, І.В.Сало, С.Ф. Коряк, А. Голуб, В.С. Стельмах, С. Тигіпко, В.Л. Кротюк, А.М. Мороз, завдяки чому за короткий проміжок часу банківська індустрія України піднялась на якісно новий рівень.

Разом із тим, залишаються проблеми функціонування системи міжбанківських розрахунків.

Історія свідчить, що грошові відносини суттєво змінювались, відчували значні потрясіння, впливали на економічний стан в цілому, як і, навпаки, стан економіки впливав на розвиток грошового обігу, визначав його суттєві характеристики. Особливо важливим стає значення проблем безготівкового обігу на переломних етапах історичного розвитку.

У розрахунках і платежах, що здійснюються установами банків, знаходять відображення практично всі види економічних відносин у суспільстві. Система міжбанківських розрахунків забезпечує здійснення платіжних трансакцій між банками, обумовлених здійсненням платежів їх клієнтів, а також власних зобов’язань. Кожен банк, як правило, учасник кількох платіжних систем, та в кожному конкретному випадку використовує саме ту систему, що найефективніша в цьому випадку та забезпечує надійність, інформаційну безпеку, конфіденційність транспортування платіжного документа, а також мінімізує вартість здійсненої послуги.

Система міжбанківських розрахунків і платіжна системи в розвинутих країнах із ринковою економікою діють відповідно до загальних моделей, що базуються на трьох основних видах міжбанківських розрахунків:

1) розрахунки через організацію кореспондентських відносин між комерційними банками. При цьому рахунки, що відкриваються в банках, називають «лоро», «ностро»;

2) розрахунки через кореспондентські рахунки, що відкриваються в установах центральних банків. Як правило, це повні розрахунки, що виконуються індивідуально, на валовій основі. Їх можна характеризувати як платежі «брутто»;

3) розрахунки через клірингові установи. Це розрахунки, або платежі нетто [1].

Стосовно України, то правила міжбанківських розрахунків в Україні регламентуються Національним банком України згідно з інструкцією «Про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті».

При виконанні міжбанківських розрахунків банки дотримуються принципів, головними з яких є:

1) підтримка банками своєї ліквідності. Під ліквідністю розуміється наявність певної суми коштів на кореспондентському рахунку в обсягах, здатних забезпечити безперебійне функціонування банківської установи;

2) проведення контролю за правильністю здійснення міжбанківських розрахунків і проходженням документів;

3) проведення контролю за технологічними ризиками. Технологічні ризики пов’язані зі зміною технічного процесу та безперебійним функціонуванням наявних технологій.

Особливе місце серед суб'єктів та учасників національної платіжної системи займає центральний (національний) банк, оскільки відповідно до чинного законодавства серед його завдань і функцій важливе місце займає організація ефективного, надійного і безпечного функціонування платіжної системи та міжбанківських розрахунків [4].

Україна має всі передумови для формування Єдиного національного платіжного простору , базовою основою якого є національна платіжна система. НПС складається з таких компонентів:

1) система електронних платежів Національного банку України;

2) система автоматизації роботи банків (так звані програмні комплекси «Операційний день банку»);

3) внутрішньобанківські платіжні системи;

4) системи «клієнт-банк» для розрахунків між клієнтом і банком в електронній формі;

5) нацiональна система масових електронних платежів із використанням пластикових карток;

6) система обігу цінних паперів на первинному та вторинному ринках;

7) системи міжнародних розрахунків.

Міжбанківські розрахунки в процесі становлення пройшли шлях від паперових носіїв до сучасних автоматизованих систем. Протягом цього вони змінювали як програмно-технічне забезпечення, так і організаційне підґрунтя.

В процесі здійснення міжбанківських розрахунків виникає низка проблем, основними з яких є:

Ø розмежування функцій між центральним і комерційними банками;

Ø вибір самої моделі міжбанківських платежів;

Ø забезпечення необхідного складу технічних засобів та безпеки

міжбанківських розрахунків.

Отже, на сьогоднішньому етапі розширення та пожвавлення економічних відносин банки повинні зосереджувати увагу передусім на ефективному управлінні міжбанківськими розрахунками, що вплине на зміцнення міжбанківських зв’язків, удосконалення методів та засобів обміну інформації, надання ще вищої захищеності та безпеки при здійсненні операцій, зменшення витрат та підвищення ефективності функціонування.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. 1. Закон України «Про Платіжні системи та переказ грошей в Україні» від 05.04.2001.

2. Постанова Національного банку України «Про затвердження Інструкції про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті» від 10.08.2006.

3. Каднічанська В.М., Федосік І.М. Роль міжбанківських розрахунків у формуванні взаємовідносин між банками // Фінансово-кредитна діяльність: проблеми теорії та практики. – 2009. – С. 12 – 17.

4. Здобувач Я.С. Особливості грошової системи України перехідного періоду // Науковий вісник НЛТУ України. – 2010. – Вип.20.1. – С.226 – 231.