Экономические науки/ 2. Внешнеэкономическая деятельность

Процюк Т.Б.

Національна академія внутрішніх справ, Україна

Вступ України до Енергетичного Співтовариства

Участь України в забезпеченні європейської енергетичної безпеки на сьогоднішній день відіграє важливу роль не лише для міжнародної спільноти, а й для національної. Підписання Україною Протоколу про приєднання до Енергетичного співтовариства Південно-Східної Європи (South East European Energy Community Treaty – SEE EnCT) дозволить не лише реформувати вітчизняну енергетику згідно вимог і правил ЄС, а й стати повноправним членом спільного енергетичного ринку та зробити великий поступ на шляху до інтеграції країни до Європейської Спільноти.

Один із напрямів енергетичної політики ЄС направлений на створення єдиного енергетичного ринку, що дозволить вирішити питання надійності і безпеки постачання енергетичних ресурсів до Європейської Спільноти. Вирішувати це питання країнам-членам ЄС поодинці досить складно, оскільки в них наявні різні ступені економічного розвитку, а також власна політика щодо побудови взаємовідносин з іншими країнами.

В цьому контексті важко вирішити проблеми європейської енергетичної політики. Тому об’єднання одночасно одразу 27 різних національних енергетичних ринків в один спільний ринок дуже складно.

Одним із можливих способів здійснити цей процес швидше і легше, створивши декілька регіональних ринків та в кінцевому результаті об’єднати їх в один спільний. Відповідно до цього Європейський Союз створив дві регіональні ініціативи, що стосуються ринку газу та електроенергії. Вони на даний момент виступають перехідними містками в утворенні ринку, від національного до загальноєвропейського.

Також з цією метою було створено Енергетичне Співтовариство, в основі якого закладено основні засади Європейського співтовариства вугілля та сталі. Вигідність розміщення його полягає в тому, що країни Балканів мало газифіковані, а допомога ЄС у створенні єдиного енергоринку дозволить, з однієї сторони, розширити енергетичну інфраструктуру, будівництво нових нафто- і газопроводів, сховищ газу тощо, а з другої сторони, надасть можливість «контролювати» і «впливати» на відносини з постачальниками енергоресурсів, створення власного транзитного регіону, диверсифікувати постачальників і транзитерів, а також встановити реальну ціну за енергоносії. Відповідно це дозволить забезпечити надійність постачань енергетичних ресурсів до кінцевих споживачів, підвищити енергоефективність, гармонізувати законодавство. Також варто відзначити і позитивну сторону реформування енергетичного сектору, а саме утворення конкурентних ринків, замість вертикально-інтегрованих структур з’являються окремі, незалежні один від одного нові компанії в даному регіоні.

Завершити створення єдиного енергетичного ринку Балкани мають до 2015 року. Тому в залучені нових членів до Енергетичного Співтовариства зацікавлений Європейський Союз, адже розширивши його на процесі формування дозволить країнам-членам в однаковій мірі адаптувати законодавство ЄС та відносно одночасно розпочати процес реформування енергетики.

Членство України в EnCT, по-перше, надасть можливість по новому формувати взаємовідносини з іноземними партнерами, по-друге, сприятиме підвищенню енергетичної безпеки, по-третє, виступає мотивом до реформування енергетичного сектору в середині країни, по-четверте, це реальне наближення нашої країни до європейського простору.

Підписавши протокол про приєднання до EnCT, Україна взяла на себе зобов’язання адаптувати енергетичне законодавство ЄС і в першу чергу Директиви ЄС 2003/54 і 2003/55 – про реформування електроенергетики й газового сектору відповідно [1, 2]. Вони є лише першим кроком, який має бути втіленим досить швидко, адже за домовленостями енергетичний ринок України має запрацювати за новою схемою до 1 січня 2012р. А це також означає вирішення технологічного питання щодо експорту вітчизняної електроенергії до країн ЄС у зв’язку з обов’язковістю приєднання до Співтовариства з координації передачі електроенергії (European Network of Transmission System Operators for Electricity – ENTSO-E); щодо газового сектору – модернізація української газотранспортної системи за участю ЄС [4].

Реформування енергетичного сектору завжди пов’язане з її користю та невідкладністю і в цьому аспекті постають питання щодо першочерговості виконання взятих на себе зобов’язань, ефективної реструктуризації енергетичної системи, встановлення реальної ціни на енергоресурси, а також питання фінансування таких трансформацій.

Однією із складностей буде втілення зміни організаційної структури енергокомпаній, зокрема обленерго. Адже вони виконують на сьогоднішній день функції як продавця, так і постачальника електроенергії, яка виробляється генеруючими компаніями. Згідно вимог законодавства ЄС має відбутися процес розкрупнення підприємств на менші самостійні, які будуть займатися і виконувати окрему функцію. Тобто створення і розмежування окремих незалежних одне від одного компаній, що будуть займатися транспортуванням та постачанням електроенергії, від тих хто здійснює виробництво і продаж. Відповідно відбувається процес впровадження конкуренції в тих галузях, де вона була неможлива. Купівля-продаж електроенергії буде здійснюватися між самими генеруючими компаніями (продавцями) і безпосередніми постачальниками, що виступають отримувачами товару. Звичайно у ролі регулятора на ринку електроенергії залишається Національна комісія регулювання енергетики (НКРЕ), але з дещо іншими повноваженнями та ступенем підпорядкованості, які потрібно ще опрацювати та затвердити. Особливої уваги залишаються питання можливості приватизації ряду об’єктів державної власності.

Відносно ринку газу питання стоїть складніше. Необхідно удосконалити питання торгівлі газу, оскільки в законодавстві лише з прийняттям Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» [3], що вступив в чинність з 24.07.2010р., вперше відображено основні підвалини діяльності ринку газу з врахуванням вимог ЄС. Відсутність спеціального регулятора ринку газу також ускладнює процес регулювання та встановлення правил поведінки на даному ринку.

Звичайно всі заплановані зміни та трансформації на енергетичному ринку, встановлення прозорих правил діяльності ринку можуть зустріти опір з боку сторін, які переслідують свої інтереси в даній сфері. Встановлення прозорих правил гри спростить роботу багатьох елементів енергетичної інфраструктури, але в той же час система домовленостей, на якій ґрунтуватиметься торгівля, наприклад газом, залишиться не відомою. Але все-таки користь від процесу реформування енергетичного сектору України та входження повноцінним партнером в Енергетичне Співтовариство сприятиме ефективному руху вперед, незважаючи на можливі труднощі й спротив зацікавлених осіб.

Література:

1. Директива Європейського Парламенту та Ради ЄС від 26 червня 2003 р. № 2003/54/ЄС стосовно спільних правил для внутрішнього ринку електроенергії [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.rada.gov.ua

2. Директива Європейського Парламенту та Ради ЄС від 26 червня 2003 р. № 2003/55/ЄС стосовно спільних правил для функціонування внутрішнього ринку природного газу [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.rada.gov.ua.

3. Закон України «Про засади функціонування ринку природного газу» від 8 липня 2010р № 2467-VI // Голос України - № 136. – 2010.

4. Протокол про приєднання України до Договору про заснування Енергетичного Співтовариства [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.rada.gov.ua.