Гущак Є., Шмагіна. Ю.В.

Сучасний стан, проблеми та перспективи розвитку ринку факторингових послуг в Україні

В умовах сучасної економічної кризи нестача ліквідних коштів у підприємств, зазвичай малого та середнього бізнесу, відчувається особливо сильно. У зв’язку з цим, на практиці постає необхідність достатньо дешевого та ефективного залучення оборотних фінансових ресурсів. Найпоширенішим джерелом залучення таких фінансових ресурсів є короткострокові кредити, які надаються банками, проте короткострокове кредитування за сучасних умов є «дорогим задоволенням». Основні недоліки короткострокових банківських кредитів полягають у високих відсоткових ставках та необхідності надання забезпечення, яке інколи може дорівнювати обороту підприємства.

Потреба у короткостроковому капіталі та висока вартість короткострокових банківських кредитів призвела до швидкого розвитку надання на ринку фінансових послуг України такої фінансової послуги, як факторинг [2, 13].

Актуальність розвитку факторингових відносин в Україні зумовлена станом розрахунків і наявних боргових зобов'язань. Також, зважаючи на те, що фінансове ресурсозабезпечення економічного розвитку в умовах функціонування ринкових відносин неможливе без використання сучасних форм та інструментів розрахунково-платіжних взаємозв'язків, аналіз перспектив розвитку факторингу в Україні сьогодні надзвичайно актуальний.

З-поміж зарубіжних вчених, які зробили значний внесок у розвиток теорії і практики здійснення факторингових операцій, впровадження нових платіжних інструментів у світогосподарські зв'язки, слід назвати насамперед дослідження таких науковців, як Е. Доллан, Р. Кембелл, Ж. Перар, П. Роуз. Теоретичні концепції методологічних та інституційних аспектів розвитку ринку факторингових послуг в Україні розроблено в роботах вітчизняних науковців В. Батрименка, І. Буценко, М. Лаврик, О. Ляхової, М. Олексієнка, В. Потєхіна, В. Смачило, С. Цокола, І. Ємєльянова.

Факторинг - це фінансування постачань з відстроченням платежу, страхування ризиків, пов'язаних з відстрочкою платежу, а також управління дебіторською заборгованістю. Розвиток факторингу зумовлений прагненням підприємств до прискорення обігу коштів у розрахунках, скороченні  коштів у дебіторській заборгованості і зменшенні обсягів неплатежів .

Факторинг є симбіозом фінансових, страхових та інформаційних послуг, спрямованих на підтримку зростання обсягів продажу підприємствами товарів, робіт, послуг. Іншими словами, викуповуючи заборгованість дебіторів клієнта, фактор надає йому комплекс взаємопов‘язаних послуг, зокрема: фінансування поставок з відстроченням платежу,  покриття кредитних та процентних ризиків, ризику ліквідності,  управління дебіторською заборгованістю,  інформаційне обслуговування клієнта [5, 75].

В сучасних умовах через обслуговування проблемної заборгованості немає змоги для нарощування портфелів під факторингові операції. Велика частина проектів з міжнародного факторингу була призупинена. Також зменшились ліміти та частина авансування, а процентна ставка виросла, незважаючи на те, що сумарна дебіторська заборгованість у 2009 році зменшилась на 20% порівняно з минулим аналогічним періодом.

Сьогодні 70 компаній України мають право на проведення факторингових операцій, але практично їх реалізують лише близько 20. Однак протягом першого півріччя 2010 року спостерігалась ситуація щодо збільшення обсягів проведення факторингових операцій саме фінансовими компаніями. Це було зумовлено тим, що банки втратили велику кількість коштів через масові невиплати по факторингу (40% клієнтів), який, на відміну від кредитування, є беззаставною послугою [9].

Станом на 30 червня 2010 в Державному реєстрі фінансових установ міститься інформація про 70 фінансових компаній, які мають право надавати послуги факторингу. Протягом ІІ кварталу 2010 року фінансові компанії уклали 1091 договір факторингу загальним обсягом 2 109,8 млн. грн. і виконали 489 договорів на суму 2 577,8 млн. грн. Діючими на кінець ІІ кварталу 2010 року залишалося 1 275 договорів факторингу.

Частка фінансування за рахунок банківських кредитів та позичкових коштів юридичних осіб за ІІ квартал 2010 року становить 85,6% загального обсягу джерел фінансування факторингових послуг, хоча частка банківських кредитів суттєво зменшилася, а частка позичкових коштів юридичних осіб для фінансування факторингу значно зросла. Характеризуючи структуру джерел фінансування факторингових операцій за ІІ квартал 2010 року, зазначаємо, що питома вага власних коштів зросла більше ніж в 60 разів (до 373,6 млн. грн.) порівняно з аналогічним періодом 2009 рокy.

Аналізуючи розподіл укладених фінансовими компаніями договорів факторингу в ІІ кварталі 2010 року порівняно із ІІ кварталом 2009 року, можемо зробити висновок, що відбувся перерозподіл факторингових операцій за галузями порівняно з аналогічним періодом минулого року. Найменшу питому вагу з укладених договорів факторингу за основними галузями мають легка та харчова промисловості, дещо більшу частку займають металургія (1,5%), сфера послуг (2%) та машинобудування (4%), а найбільшу частку (51,7%) охоплюють «інші» галузі.

Протягом ІІ кварталу 2010 року договори факторингу не мали місця в таких галузях, як хімічна, добувна промисловість, транспорт [7].

На відміну від розвинених країн в Україні  найбільшими операторами даного ринку є не спеціалізовані компанії , а банки (понад 90% ринку).

Серед проблем розвитку ринку факторингу в Україні виділено ключові:

     - домінування банків, для яких факторинг займає лише частину портфелю серед інших послуг, в той час як для спеціалізованої факторингової компанії цей вид операцій є профільним;

     - використання банком при оцінюванні потенційного клієнта факторингу схеми, ідентичної при кредитуванні. Але факторинг не є аналогом кредиту й спрямований на зростання продажів та рентабельності;

     - здійснення банками факторингових послуг лише як операції з фінансування, без додаткових послуг, а це суперечить світовій практиці та сутності факторингу;

     - якість послуг факторингу в Україні не контролюється, у законодавстві не закріплено вимоги щодо стандартів якості факторингових послуг фінансових установ [6, 112].

Негативною рисою розвитку факторингових послуг в Україні є великий відсоток переуступлення боргу, котрий сьогодні  застосовують вітчизняні банки у тарифах за обслуговування. У розвинених країнах вартість факторингу становить у середньому близько 1,5-2% від суми постачання. В Україні середньозважений відсоток для ринку сьогодні становить 50-60% від зазначеної суми [5, 76].

На основі проаналізованої інформації для забезпечення розвитку ринку факторингу в Україні необхідно створити передумови для формування спеціалізованих факторингових компаній, котрі зможуть професійно здійснювати факторинг як комплексну операцію: фінансування, інформаційно-аналітичне обслуговування, робота з дебіторами клієнта, направлена на дотримання умов договору щодо строків оплати за рахунок кваліфікованих кадрів з питань факторингу та вузької спеціалізації таких фінансових установ.

З метою збільшення привабливості саме факторингових компаній, а не банківських установ слід:

¾ впровадити більш лояльну відсоткову політику викупу заборгованостей;

¾ розширення сфери додаткових послуг, що надаються;

¾ регулювання діяльності ринку факторингових послуг відповідними нормативно-правовими актами;

¾ заборона некредитним фінансовим установам залучати кошти третіх осіб для надання факторингового фінансування клієнтам. Обмеження ресурсної бази лише власним капіталом ставить у нерівне становище факторингові компанії, порівняно з банками, які також працюють у відповідному фінансовому секторі, а також стримує розвиток «небанківського» факторингу в Україні

Перспективним є розвиток факторингу без права регресу, коли фактор страхує клієнта від фінансових, валютних та кредитних ризиків. Існує можливість створення таких компаній за рахунок партнерства банків як інвесторів та факторингових компаній [8].

Таким чином, факторингові операції можна визначити як гнучкий інструмент в розрахунково-платіжних відносинах покупців та постачальників, який максимально враховує інтереси сторін. Для подальшого розвитку факторингу на вітчизняному ринку необхідне прийняття заходів законодавчо-нормативного характеру стосовно регламентування здійснення факторингових операцій, а саме стосовно факторингових операцій як об'єкту оподаткування ПДВ, а також створення пільгових умов для вже діючих та новостворених фінансових компаній, що надають факторингові послуги в сфері оподаткування. Такі заходи дозволять зменшити вартість факторингових послуг і сприятимуть залученню більшої кількості клієнтів.

Список використаної літератури

1. Закон України «Про банки та банківську діяльність» вiд 07.12.2000 №2121-III

2. Белялов Т.Е. Аналіз форм і методів управління дебіторською заборгованістю у складі оперативних фінансових активів корпорації // Актуальні проблеми економіки. — 2005. — № 9 (51).

3. Буценко І.М. Факторинг у міжнародній торгівлі// Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. - 2006. - № 5. - с.53-55.

4. Гутко Л.М. Механізм здійснення факторингових операцій на страхування ризику невиконаних зобов'язань за договором факторингу // Економіка. Фінанси. Право. - 2006. - № 9. - C. 6-9.

5. Смачило, В. Сутність та роль факторингу в сучасних умовах / В. Смачило, Є. Дубровська // Персонал. - 2007. - № 4. - С. 75-78.

6. Склеповий Є.В. Ринок факторингових послуг в Україні // Фінанси України. – 2005. - №9. – С. 109-115.

7. www.dfp.gov.ua - офіційний сайт ДКРРФП.

8. www.eximb.com - офіційний сайт ВАТ «Укрексімбанк».

9. www.factoring.com.ua – офіційний сайт Української фінансової групи.