ПОДАТКИ В СИСТЕМІ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІКИ

Науковий керівник: Вдовенко Л.О., доцент кафедри фінансів та кредиту Чередник О.О., студентка 3-го курсу

Вінницький національний аграрний університет

В статті йдеться про роль податків в системі державного регулювання економіки як основних джерел наповнення державного бюджету.

Ключові слова. Податкова система, податки, податкове навантаження,податкові пільги.

Вступ. Податково-бюджетна й кредитно-грошова політика як ефективні методи державного регулювання ринкової економіки застосовуються в більшості західних країн протягом багатьох десятиріч. Тому що держава не може обійтись без податків, оскільки для виконання своїх функцій по задоволенню колективних потреб вона потребує певну суму коштів, які можуть бути мобілізовані тільки через податкові інструменти.

Результати дослідження. Проблематика міжнародного та вітчизняного досвіду використання податкового інструментарію у подоланні проявів фінансової кризи знаходила своє відображення у працях таких вчених, як В. Баліцька, О.Короткевич, А.Крисоватий, В.Круш, І.Луніна, В.Мельник та ін. Водночас потребує детальнішого дослідження саме практика останніх змін у податковій політиці країн – членів Європейського Союзу та України з огляду на мінливість наслідків фінансової кризи та необхідність її нейтралізації.

Податкова система - це сукупність податків, зборів, інших обов'язкових платежів і внесків у бюджет і державні цільові фонди, що діють у встановленому законом порядку.

Сутність, структура і роль системи оподатковування визначаються податковою політикою, що є виключним правом держави, що проводить її в країні самостійно, виходячи із задач соціально-економічного розвитку. Через податки, пільги і фінансові санкції, а також обов'язки й відповідальність, що виступають невід'ємною частиною системи оподатковування, держава висуває єдині вимоги до ефективного ведення господарства в країні [1].

Провідна роль у забезпеченні виконання державою функцій щодо регулювання економічних процесів належить податкам. Податки як інструмент податкової політики являють собою обов’язкові платежі фізичних та юридичних осіб до державного й місцевого бюджетів, здійснювані у порядку і на умовах, що визначаються законодавчими актами тієї чи іншої країни.

Найповніше сутність податків характеризують виконувані ними функції- фіскальна й регулююча. В усіх державах на різних етапах їхнього історичного розвитку податки виконували перед усім фіскальну функцію, тобто забезпечували централізацію певної частини ВНП в державному бюджеті з метою фінансування державних витрат.

Протягом останніх двох десятиліть значного розвитку набула регулююча функція податків, сутність якої полягає у впливі податків на різні аспекти діяльності їх платників. Ця функція заснована на тому, що, вилучаючи за допомогою податків певну частину доходів економічних суб’єктів, можна стимулювати або стримувати їх діяльність у відповідних напрямах, а отже, регулювати соціально-економічні процеси в країні використання регулюючої функції податків здійснюється через податкову політику [4].

Однією з особливостей податкової системи України є висока частка непрямих податків (податку на додану вартість, акцизних зборів, мита) і державних цільових фондів, які справляють такий же вплив на економічні процеси, як і прямі податки.

Розглянемо структуру податків в Україні в табл.1.

Таблиця 1.

Структура податків в Україні (% до загальної суми доходів Зведеного бюджету)

Роки	2005р.	2006р.	2007р.	2008р.	2009р.
Прямі податки, всього	29,5	35,9	36,2	36,8	36,2
У тому числі
На прибуток підприємств і організацій	18,2	20,6	19,8	19,7	15,4
Прибутковий податок	8,6	11,7	12,5	13,7	13,0
Податок на землю	2,7	3,6	3,90	3,4	1,9
Непрямі податки і збори, всього	52,7	44,8	48,7	46,2	45,1
У тому числі
ПДВ	20,7	29,3	25,4	25,1	25,3
Акцизний Збір	2,1	4,3	4,4	5,4	5,6
Мито	28,4	8,6	15,5	11,9	12,3

Як бачимо, частка непрямих податків і державних цільових фондів у загальній сумі податкових надходжень зменшується і становила в 2009р. 45,1%, а частка прямих податків протягом 2005-2009рр. збільшилась з 29,5% до 36,2%. Перевага непрямим податкам і зборам надається через те, що вони є надійною і легко контрольованою дохідною базою бюджету в порівнянні з прямими податками, які зазнають циклічних коливань. Непрямі податки виступають чинником зростання внутрішніх цін, звуження внутрішнього ринку, обмеження попиту, приводять до того, що продукція вітчизняних товаровиробників стає неконкурентоспроможною за ціною не тільки на зовнішньому, але й на внутрішньому ринку.

В структурі прямих податків найбільша частка належить податку на прибуток підприємств – 15,4% (в 2009р.). В структурі непрямих податків найбільша частка належить податку на додану вартість – 25,3% (в 2009р.) [3].

Податкове навантаження є одним з основних фінансово-бюджетних показників, який суттєво впливає як на дохідну частину бюджетів усіх рівнів, так і на економічні процеси держави та адміністративно-територіальних одиниць.

Найбільш дієвими важелями у сфері оподаткування є маніпулювання податковим навантаженням та застосування податкових пільг. Важливим чинником формування фінансового потенціалу держави є рівень розвитку реального сектору економіки. Тому, в першу чергу, пільги мають бути спрямовані саме на всебічну підтримку виробництва та стимулювання інвестицій в реальний сектор економіки. Причому пільги не просто повинні збільшувати прибуток підприємства, вони мають стимулювати власника до ефективного вкладання отриманого прибутку в економічний розвиток, інакше не відбудеться зростання податкових надходжень до бюджету, а значить, нарощування фінансового потенціалу держави. Таким чином, пільги, метою застосування яких є формування і нарощування фінансового потенціалу держави, мають бути тільки інвестиційного спрямування.

На думку деяких економістів, податки повинні сплачувати всі, в кого виникає той чи інший об'єкт оподаткування. Пільги можливі й потрібні, якщо вони мають цілеспрямований характер — стимулюють інвестиційну та інноваційну діяльність, сприяють виконанню загальнодержавних програм і мова може йти тільки про пільгові податкові ставки, встановлені на якийсь термін. Причому, по-перше, надання таких пільг має бути виваженим процесом, а по-друге, — водночас вирішувати питання про компенсаційні заходи щодо доходної частини бюджету [5].

Податкова соціальна пільга (ПСП) — сума, на яку платник податку з доходів фізичних осіб має право зменшити суму свого загального місячного оподатковуваного доходу, отриманого з джерел на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати.

Податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата, якщо його розмір не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень. Якщо місячний прожитковий мінімум для працездатної особи на 1 січня 2011р. затверджено в розмірі 941 грн, то основна соціальна податкова пільга становитиме 470 грн. 50 коп. Так, пільга аналогічного розміру, тобто 100 відсотків від суми основної пільги надаватиметься для платника податку, який утримує двох чи більше дітей віком до 18 років, – у розрахунку на кожну таку дитину.

150 відсотків суми основної пільги матимуть особи, які є :

а) є одинокою матір’ю (батьком), вдовою (вдівцем) або опікуном, піклувальником – у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років; б) утримує дитину-інваліда – у розрахунку на кожну таку дитину віком до 18 років; в) є учнем, студентом, аспірантом, ординатором, ад’юнктом; г) є інвалідом I або II групи, у тому числі з дитинства, крім інвалідів, пільга яким визначена в розмірі 200 відсотків; ґ) є особою, якій присуджено довічну стипендію як громадянину, що зазнав переслідувань за правозахисну діяльність, включаючи журналістів та інші.

200 відсотків суми основної пільги матимуть особи, які є:

а) Героєм України, Героєм Радянського Союзу, Героєм Соціалістичної Праці або особою, нагородженою чотирма і більше медалями «За відвагу»; б) учасником бойових дій під час Другої світової війни або особою, яка у той час працювала в тилу, та інвалідом І і ІІ групи; в) колишнім в’язнем концтаборів; г) особою, яка була насильно вивезена з території колишнього СРСР під час Другої світової війни.

Податкова соціальна пільга не застосовується до доходу: самозайнятої особи від провадження підприємницької діяльності, а також від іншої професійної діяльності; доходів платника податку, інших ніж заробітна плата; зарплати, яку особа отримує одночасно зі стипендією, грошовим чи майновим забезпеченням учнів, студентів, аспірантів, ординаторів, ад’юнктів, військовослужбовців, що виплачуються з бюджетів.

Відмінністю від попереднього порядку застосування податкової соціальної пільги є те, що з 2011 року пільгу надаватимуть також і в місяці звільнення [2].

Висновок. Об'єктивною реальністю є те, що за наявних економічних умов підприємницькі структури та громадяни повинні віддавати частку своїх доходів на загальнодержавні суспільні потреби, а натомість одержувати від держави безплатні блага та послуги.

Важливим кроком на шляху становлення України як країни з ринковою економікою є впровадження Податкового Кодексу. Сьогодні Податковий кодекс є вкрай необхідним як для держави, так і для суспільства. Ухвалення цього документа є найважливішим елементом реалізації податкових реформ в Україні. Визначальною місією реформ є побудова сучасної справедливої фіскальної політики у розрізі оподаткування, рівність усіх платників податку перед законом та досягнення сталого розвитку економіки України.

Вплив Податкового кодексу на доходи державного бюджету в 2011 році буде незначним. Доходи зменшаться зважаючи на зниження ставки податку на прибуток (близько 4 млрд. грн.). Утім це має компенсуватися за рахунок інших джерел наповнення бюджету.

Список використаних джерел

1. Закон України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991р., № 1251-ХІІ.

2. Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. N 2755-VI.

3. Барановська І.В. Проблеми реформування податкової системи у умовах кризи// Актуальні проблеми економіки.- 2009.-№8.-С.193-197

4. Головач В.В. Альтернативні системи оподаткування // Економіка.Фінанси.Право.-2009.-№3.-С.-68-72

5. Мельник М.В. Пенякова Г.Л. Механізм прямого оподаткування у фінансовій теорії// Фінанси України.-2009.-№5.-С.66-77