Янчук Г.В., Панадій О.П.

Вінницький національний аграрний університет

Інвентаризація в бюджетних та госпрозрахункових організаціях: порівняльна характеристика

В сучасних умовах питання збереження продуктивних ресурсів актуальне і для госпрозрахункових суб’єктів, а тим більше – для установ і організацій, що частково чи повністю фінансуються з державного бюджету, і проблема постійного контролю за їх наявністю, збереженням та використанням, а також за ефективним використанням робочої сили є актуальною як на рівні держави, так і на мікрорівні. На рівні підприємств, установ і організацій, незалежно від того, чи являються вони госпрозрахунковими, чи мають статус бюджетних, цього частково можна досягти за допомогою проведення інвентаризації.

Питаннями інвентаризації на науковому рівні у свій час займалися такі вітчизняні науковці, як Сук Л., Сук П., Дзюба Н., Білова Н., Пархоменко Н. та інші. У їх працях визначено основні особливості інвентаризації матеріальних цінностей, грошових коштів, розрахунків, власного капіталу, зобов’язань та основних засобів підприємств з врахуванням галузевої специфіки, форм власності та видів діяльності підприємств, окреслено об’єкти таких інвентаризацій та порядок їх проведення і оформлення.

Відповідно до пункту 1 статті 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов’язані проводити інвентаризацію активів і зобов’язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка. Однак ця теза не є вичерпною, адже у Законі не передбачено, якими саме підприємствами повинна проводитись інвентаризація. Її розширення ми бачимо у пункті 1 Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, де зазначено, що «Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», для підтвердження правильності та достовірності даних бухгалтерського обліку та звітності, передбачено проведення підприємствами, їх об’єднаннями та госпрозрахунковими організаціями незалежно від форм власності інвентаризації майна, коштів та фінансових зобов’язань», хоча фактично Законом такого визначення не окреслено.

Чіткіше уявлення про суть інвентаризації та необхідність її проведення дає Інструкція з інвентаризації матеріальних цінностей, розрахунків та інших статей балансу бюджетних установ. У пункті 1.1 зазначеної Інструкції зазначено, що нею встановлено єдині вимоги щодо порядку інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, матеріальних цінностей, грошових коштів і документів, розрахунків та інших статей балансу міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, установами і організаціями, які утримуються за рахунок бюджетів усіх рівнів, а пункт 2.2 висвітлює саму суть інвентаризації: «Інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку шляхом їх зіставлення з фактичною наявністю майна». Отже, першим відмінним пунктом в двох порівнюваних Інструкціях виступає саме визначення розуміння поняття «інвентаризація» та розуміння його суті.

Наступним елементом, обраним для порівняння, є постановка завдань інвентаризації в обох Інструкціях. У таблиці 1 подано характеристику цих завдань, окреслених окремо для бюджетних та госпрозрахункових одиниць.

Таблиця 1

Характеристика завдань інвентаризації як елементу методу бухгалтерського обліку

№	Згідно Інструкції по по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків	Згідно Інструкції з інвентаризації матеріальних цінностей, розрахунків та інших статей балансу бюджетних установ
1	Виявлення фактичної наявності основних фондів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, цінних паперів та інших документів, а також обсягів незавершеного виробництва в натурі	Виявлення фактичої наявності осовних засобів, матеріальних цінностей, бланків суворої звітності, грошових коштів у касах, а реєстраційних, спеціальих реєстраційних, валютих та поточних рахунках
2	Установлення лишку або нестачі цінностей і коштів шляхом зіставлення фактичної наявності з даними бухгалтерського обліку	Виявлення невикористовуваних матеріальних цінностей
3	Виявлення товарно-матеріальних цінностей, які частково втратили свою первісну вартість, застарілих фасонів та моделей, а також матеріальних цінностей та нематеріальних активів, що не використовуються	Виявлення товарно-матеріальних цінностей, що застарілі або частково втратили свою споживчу властивість
4	Перевірка дотримання умов та порядку збереження матеріальних та грошових цінностей, а також правил утримання та експлуатації основних фондів	Дотримання умов зберігання матеріальних цінностей і грошових коштів, а також правил утримання та експлуатації матеріальних цінностей
5	Перевірка реальності вартості зарахованих на баланс основних фондів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, цінних паперів та фінансових вкладень, сум грошей у касах, на розрахунковому, валютному та іншому рахунках в установах банків, грошей у дорозі, дебіторської та кредиторської заборгованості, незавершеного виробництва, витрат майбутніх періодів, забезпечень та резервів наступних витрат і платежів	Перевірка реальної вартості обліковуваних на балансі матеріальних цінностей, сум дебіторської та кредиторської заборгованості, у тому числі – щодо якої термін позовної давності минув, та інших статей балансу

Як свідчать дані порівняльної таблиці завдань інвентаризації, в обох Інструкціях вони майже ідентичні. Однак прослідковуються і деякі особливості, які визначаються різницею в специфіці діяльності бюджетних установ та госпрозрахункових підприємств. Так, в бюджетних установах увага акцентується більше на збереженні та цільовому використанні державних коштів, а на підприємствах, здебільшого для потреб податкових органів – на контролі запасів, засобів праці та зобов′язань. Слід також зазначити, що, згідно інструкції № 202, при постаовці завдань керувались припущенням про наявність нестач і лишків господарських засобів, що відсутнє в іструкції № 728, звідки можна зробити висновок про більш правильну постановку завдань інвентаризації в бюджетній сфері, адже, згідно з цією логікою, сама причина існування цієї форми контролю повинна полягати не у виявленні та встановленні відхилень по факту таких подій, а в ефективному попередженні їх виникнення. При тому інвентаризація з суто контрольного заходу переходить ще й у комплекс, що стимулює відповідальність роботи матеріально відповідальних осіб та має, в перспективі, превентивний характер.

Наступним елементом, який вартий порівняння, слугують строки та обов′язковість проведення інвентаризації. Перелік випадків, при яких проведення інвентаризацій обов′язкове, приблизно однаковий в обох Інструкціях, але і тут існує серйозна відмінність, адже однаковими залишаються лише випадки проведення. Щодо періодичності проведення інвентаризації, то, знову ж таки, відмітимо значно вищу організованість інструктивного забезпечення у бюджетних установах та організаціях, оскільки в Інструкції № 202 таких строків немає, у той же час як пункт 1.5 Інструкції № 728 визначає перелік господарських засобів та зобов′язань, які підлягають обов′язковій періодичній перевірці, та терміни інвентаризації для кожного з них. Єдиним же орієнтиром для систематичного проведення інвентаризації на підприємствах являється дата складання річної фінансової звітності.

Особливістю проведення інвентаризації в бюджетних установах є закріплений в Інструкції № 728 розподіл повноважень та підпорядкованості між центральною та місцевими інвентризаційними комісіями, що забезпечує більш якісний та глибокий контроль, у той час як Інструкцією № 202 передбачено створення лише місцевих комісій, які не контролюються центральною (згідно пункту 11.1).

Опис самої техніки проведення та порядку заповнення супровідних документів визначається специфікою об′єктів інвентаризації та має суииєві відмінності, що і визначається окремими розділами відповідних Інструкцій.

Отже, результат порівняння загальних положень проведення інвентаризацїі в бюджетних установах та госпрозрахункових підприємствах виявив той факт, що внутрішній контроль та його забезпечення в бюджетній сфері поставлений на значно вищому рівні, що стосується і різниці в завданнях інвентаризації, і в визначенні її суті, і в закріпленні строків обов′язкового її здійснення, і в ешелонізованій системі контролю, яка забезпечує два рівні перевірки, і в деталізації опису контрольних дій по об′єктах інвентаризації. Однак нічого, що б суперечило логіці, в тому не завбачається, оскільки давно відомою та незаперечною являється теза про те, що держава насамперед найретельніше дбає про власний інтерес, чому підтвердженням являються і більш чіткі законодавчі та нормативно-інструктивні матеріали з мінімальною амплітудою відхилень від розробленого державним управлінським апаратом алгоритму, що, на жаль, не можна відзначити у госпрозрахункових підприємствах. І апеляція до того твердження, що держава не має права втручатись у справи підприємців, у цьому випадку недоречна, адже необхідно розрізняти поняття «втручання» та «регулювання» в межах встановлених обов′язків і повноважень, що прямо стосується і питання жорсткої регламентації проведення інвентаризацій на підприємствах по прикладу бюджетних установ і організацій.

Список використаних джерел

1. Інструкція №728/3168 з інвентаризації матеріальних цінностей, розрахунків та інших статей балансу бюджетних установ, затверджена Наказом Головного управління Державного казначейства України від 31.10.98 р. №90 (зі змінами та доповненнями)

2. Інструкція № 202/412 по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матерільних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затверджена Наказом Міністерства фінансів України № 69 від 11.08.94(зі змінами та доповненнями)

3. Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні. Закон України №996-XIV від 16.07.1999 р.