Економічні науки. Облік та аудит

Бєлановська М.О., Тимчина Л.І.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

Оцінка курсових різниць у сфері ЗЕД

Українські суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності укладають та здійснюють контракти, як правило, у валюті іноземних контрагентів, а у бухгалтерському обліку застосовують валютний курс України, який постійно коливається. У розробку питань удосконалення системи бухгалтерського обліку та, зокрема, обліку курсових різниць вагомий внесок зробили сучасні вітчизняні вчені Ф.Ф. Бутинець, Ю. А. Кузьмінський, М. С. Пушкар, В. В. Сопко, Н.Балабайкіна, Дж. Блейк та інші.

Мета дослідження полягає в обґрунтуванні теоретичних та методичних засад оцінки курсових різниць при здійсненні експортно-імпортних операцій в бухгалтерському та податковому обліку.

Курсова різниця – різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах. Згідно з П(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів» [3] статті балансу поділяються на монетарні та немонетарні. Об’єктами визначення курсових різниць є монетарні статті. Монетарні статті – це статті балансу про грошові кошти, а також про такі активи і зобов’язання, що будуть отримані або оплачені у фіксованій (або визначеній) сумі грошей або їх еквівалентів.

Визначення курсових різниць під час експортних операцій регламентує Податковий Кодекс [1]: «Доходи, отримані/нараховані платником податку в іноземній валюті перераховуються в національну валюту за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, що діяв на дату визнання таких доходів згідно з цим розділом, а в частині раніше отриманої оплати за курсом, що діяв на дату її отримання». Згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» [2], який втрачає чинність з 1 квітня 2011 року доходи не підлягають перерахунку у зв’язку зі зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.

А в бухгалтерському обліку треба керуватися положеннями П(С)БО 21 [3]: «Сума авансу в іноземній валюті, перераховується у валюту звітності із застосуванням валютного курсу на дату отримання авансу. Курсові різниці відображаються у складі інших операційних доходів (витрат)».

Отже, згідно із Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» [2] на момент надходження іноземної валюти у податковому обліку жодні курсові різниці не відображають. А в бухгалтерському обліку бухгалтеру доведеться відобразити курсову різницю на підставі п. 8 П(С)БО 21. Але з прийняттям Податкового Кодексу визначення балансової вартості іноземної валюти стає досить наближеним до бухгалтерського обліку, що є позитивним моментом.

Валютні курсові різниці при імпортних операціях викликають валютні витати. Згідно з Податковим Кодексом «Витрати включаються до витрат звітного періоду шляхом перерахування за офіційним курсом національної валюти, що діяв на дату визнання таких витрат, а в частині раніше проведеної оплати - за таким курсом, що діяв на дату здійснення оплати.»

Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» [2] визначає, що витрати, понесені (нараховані) платником податку в іноземній валюті не підлягають перерахунку в зв’язку зі зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду. Згідно з п. 153.1.3. визначення курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку. У такому разі теж спостерігається максимальне наближення податкового обліку до бухгалтерського.

На практиці бухгалтери часто стикаються з питанням як розрахувати курсові різниці. Є два методи розрахунку: курсові різниці розраховують тільки на частину заборгованості, яка погашається, або ж на всю суму заборгованості в іноземній валюті, хоча погашається тільки її частина [4]. На нашу думку, щоб уникнути цієї проблеми підприємству, яке здійснює експортно-імпортні операції або інші операції, що пов’язані з використанням іноземної валюти, слід в обліковій політиці зазначити який метод розрахунку курсових різниць буде ним використовуватись.

Узагальнююче вище викладене, можна зробити висновок, що до прийняття Податкового Кодексу відмінність у відображення курсових різниць полягала у неузгодженості питання бухгалтерського і податкового обліку, зокрема, в перерахунку активів підприємства, виражених в іноземній валюті. Зробивши порівняльну характеристику обліку курсових різниць при здійсненні експортно-імпортних операцій, слід зазначити, що в основу змін питань їх податкового обліку було покладено П(С)БО 21, що дозволяє при незначних коливаннях курсу валют застосовувати курс, який дорівнює середньому курсу за тиждень або місяць.

Література:

1. Податковий Кодекс України [Електронний ресурс]: [прийнятий Верховною радою України від 02.12.2010 № 2755-VI]. – Електронні дані – Режим доступу: <http://zakon.nau.ua>.

2. Про оподаткування прибутку підприємства. Закон України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР. [Електронний ресурс]. – Електронні данні. – Режим доступу: <http://zakon.rada.gov.ua>.

3. П(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів». Наказ Міністерства фінансів України від 10. 08. 2000 р. № 193. . [Електронний ресурс]. – Електронні данні. – Режим доступу: http: <http://zakon.rada.gov.ua>.

4. Балабайкіна Н. Варіанти розрахунку курсових різниць [Текст]. // Бухгалтерський облік і аудит. – 2010. - № 3. – С. 35 – 39.