Экономические науки/ 7.Учет и аудит

Тимчина Л. І., Нестеренко О. Б.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського

Особливості обліку формування статутного капіталу підприємств з іноземними інвестиціями

Відповідно до пункту 3 статті 1 Закону України "Про режим іноземного інвестування" від 19.03.96 р. №93/96-ВР (із внесеними змінами), підприємство з іноземними інвестиціями - це підприємство (організація) будь-якої організаційно-правової форми, створене відповідно до законодавства України, іноземна інвестиція в статутному фонді якого, за його наявності, становить не менше 10 відсотків.

Без здійснення зовнішньоекономічних операцій побудова ринкової системи господарювання неможлива. Держава стоїть на шляху сприяння зовнішьоекономічній діяльності суб’єктів господарювання. Просування вітчизняних товарів на міжнародному ринку дає можливість розширити ринки збуту для українського товаровиробника.

Мета зовнішньоекономічних відносин – утвердження українських виробників за кордоном, сприяння підвищенню якості виробленої продукції. Основне джерело інформації про зовнішньоекономічні операції суб’єкта підприємницької діяльності – це дані бухгалтерського обліку [1]. Інформаційне забезпечення необхідне для підвищення обґрунтованості управлінських рішень.

Проблеми обліку зовнішньоекономічних операцій досліджували такі вітчизняні науковці, як Г. Васильєва, Ф. Ф. Бутинець, С. Голов, М. Кужельний, Ю. Кузьмінський, В. Лінник, Є. Мних, В. Сопко та ін. Огляд літератури показав, що вчені досліджують ті чи інші теоретико-методологічні й практичні питання бухгалтерського обліку , але такому аспекту, як особливості обліку статутного капіталу на підприємствах з іноземними інвестиціями, присвячено недостатньо праць. Тому дана тема досить актуальна.

Мета статті – розглянути особливості теоретичних й методичниих питань побудови обліку формування статутного капіталу на підприємствах з іноземними інвестиціями.

У бухгалтерському обліку існують такі особливості обліку отримання інвестицій в іноземній валюті:

– облік статутного капіталу починається з дати державної реєстрації підприємства;

– статутний капітал підприємства з іноземними інвестиціями формується за курсом, зафіксованим у засновницькому договорі;

– розмір статутного капіталу оцінюється в грошовій одиниці України за курсом НБУ на дату здійснення операцій і не підлягає подальшому перерахунку у зв’язку зі зміною курсу іноземних валют;

– датою виникнення заборгованості іноземних інвесторів вважається дата підписання засновницького договору.

У відповідності із Податковим Кодексом України, інвестиція - господарські операції, які передбачають придбання основних засобів, нематеріальних активів, корпоратиних прав та/або цінних паперів в обмін на кошти або майно [2]

Іноземні інвестиції до статутного капіталу підприємства можуть здійснюватись у вигляді іноземної валюти, що визнається конвертованою НБУ; будь-якого рухомого і нерухомого майна та пов’язаних із ним майнових прав; акцій, облігацій, інших цінних паперів, а також корпоративних прав інших цінностей згідно з чинним законодавством України. [3].

Особливу увагу слід приділити перерахунку заборгованості засновників-нерезидентів за внесками до статутного капіталу у зв’язку зі зміною валютного курсу. У бухгалтерському обліку заборгованість засновників може мати різний характер:

– якщо очікується внесення до статутного капіталу основних засобів, нематеріальних активів, запасів, заборгованість засновників належить до немонетарної і, отже, перерахунку не підлягає [4];

– якщо очікується отримання на рахунок підприємства валютних коштів, заборгованість належить до монетарної і підлягає перерахунку як на дату балансу, так і на дату здійснення розрахунків засновником-нерезидентом [4].

Оскільки внесок у статутний капітал пов’язаний з інвестиційною діяльністю, курсова різниця внаслідок перерахунку відображається у складі доходів (Д 462 К 744) та витрат (Д 974 К 462) від неопераційної курсової різниці [4].

Розмір статутного капіталу визначається установчими документами і фіксується у статуті підприємства. Залежно від організаційно-економічної форми підприємства з іноземними інвестиціями в Україні діють певні законодавчо регламентовані обмеження.

У Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку № 2 “Баланс” зазначено, що статутний капітал – це зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, які є внеском власників (учасників) до капіталу підприємства.

Підприємствам з іноземними інвестиціями заборонено використовувати для формування статутного капіталу бюджетні кошти і такі, що отримані в кредит і під заставу, а страховим компаніям – кошти страхових резервів.

Оцінка внесків до статутного капіталу здійснюється у грошовій одиниці України за спільним рішенням учасників відповідно до умов, передбачених установчими документами.

Внесок українського учасника до статутного капіталу підприємства з іноземними інвестиціями оцінюється за домовленістю з іноземним учасником в іноземній валюті та грошовій одиниці України за цінами міжнародних ринків або ринку України.

Внесок іноземного учасника оцінюється в такому ж порядку з перерахуванням сум інвестицій в іноземній валюті та грошовій одиниці України за офіційним курсом НБУ на дату підписання установчого договору [4].

Визначення розміру статутного капіталу згідно із засновницькою угодою відображається в обліку за Д 462 К 40. Внесення часток засновників:

– грошовими коштами в іноземній валюті – Д 312 К 462;

– основними засобами – Д 152 К 462, Д 10 К 152.

Таким чином, за дебетом субрахунка 462 відображається заборгованість іноземних засновників підприємства за внесками до статутного капіталу, за кредитом – погашення цієї заборгованості. Аналітичний облік ведеться за видами розміщених неоплачених акцій (для акціонерних товариств) і за кожним засновником (учасником) підприємства.

Так п. 10 П(С)БО 7 “Основні засоби” зазначено: первинною вартістю основних засобів, внесених до статутного капіталу підприємства, визнається узгоджена засновниками їх справедлива вартість на момент прийняття на баланс. Згідно з п. 5 П(С)БО 12 собівартість фінансових інвестицій, здійснених шляхом обміну на цінні папери власної емісії, визнається за справедливою вартістю переданих цінних паперів [5]. Аналогічні вимоги є в П(С)БО 8 “Нематеріальні активи” та П(С)БО 9 “Запаси”. Якщо засновник – нерезидент України, при оцінці майна, що вноситься до статутного капіталу, необхідно керуватися Законом України “Про режим іноземного інвестування” від 19.03.1996 р. № 93/96-ВР.

Внески учасників до статутного капіталу відображаються в обліку в міру фактичного надходження (його моментом є: для майна і нематеріальних активів – дата складання акта приймання-передачі, для грошових коштів – надходження на рахунок підприємства за випискою банку).

У відповідності із Податковим Кодексом України, іноземні інвестиції, включаючи внески до статутного капіталу підприємства з іноземними інвестиціями, оцінюються в іноземній конвертованій валюті та валюті України. При цьому інвестиції українських партнерів оцінюються у валюті України та іноземній конвертованій валюті [2].

Конкретний порядок обліку формування та зміни статутного капіталу господарського товариства залежить від його виду. В умовах недосконалості чинного українського законодавства операції щодо змін статутного капіталу часто мають принципове значення як для підприємства в цілому, так і для його учасників, особливо іноземних.

По-перше, зміни структури статутного фонду підприємства з іноземними інвестиціями можуть призвести до втрати статусу підприємства з іноземною інвестицією (коли частка іноземного учасника стане меншою за 10 %) або до отримання такого статусу (коли частка іноземного учасника перевищить рівень 10 %). По-друге, у процесі збільшення статутного фонду такого підприємства без участі іноземного учасника він може втратити первісно зафіксований рівень впливу.

Для обліку внесків учасників господарського товариства застосовується пасивний рахунок 40 “Статутний капітал”. З кредиту його відображаються формування та збільшення статутного капіталу, а з дебету – зменшення. Залишок із кредиту рахунка 40 має відповідати величині статутного капіталу, зафіксованого в установчих документах. Аналітичний облік до рахунка 40 “Статутний капітал” ведуть за видом капіталу окремо на кожного учасника.

Необхідно зазначити, що статутний капітал підприємства з іноземними інвестиціями відображається в обліку в сумах, визначених установчими документами, перерахованої іноземної валюти в чинну на території України грошову одиницю за курсом НБУ на дату первісної оцінки внесків засновників до статутного капіталу. З подальшою зміною курсу валюти статутний капітал такого підприємства не змінюється [6, c. 124].

У разі припинення інвестиційної діяльності іноземний інвестор має право на повернення своїх внесків не пізніше шести місяців від дня припинення цієї діяльності, якщо інше не встановлено законодавством або міжнародними договорами України.

Іноземним інвесторам законодавчо гарантується компенсація та відшкодування збитків, включаючи втрачену вигоду і моральну шкоду, що завдані їм унаслідок бездіяльності або неналежного виконання державними органами та посадовими особами передбачених законодавством обов’язків щодо підприємства з іноземними інвестиціями. Усі завдані витрати й збитки мають відшкодовуватися на підставі поточних ринкових цін або обґрунтованої оцінки, підтверджених аудитором чи аудиторською фірмою. Компенсація, що виплачується іноземному інвестору, має бути швидкою, адекватною й ефективною. Вона визначається на час фактичного виконання рішення про відшкодування збитків. Суму компенсації слід виплачувати у валюті, в якій здійснено інвестиції, чи в будь-якій іншій, прийнятній для іноземного інвестора і передбаченій законодавством України.

Інвестування має вирішальний вплив на життєдіяльність підприємства. Так, помилкові інвестиційні рішення (недооцінка необхідності виділення коштів на розширення, реконструкцію, придбання сучасного устаткування, вибір невдалих проектів, затягування строків будівництва тощо) можуть призвести до витіснення з ринку, загрожувати існуванню підприємства та ін.

Література:

1. Закон України “Про зовнішньоекономічну діяльність ” від 16.04.1991 р. № 959-ХІІ, зі змінами і доповненнями [Текст].

2. Податковий Кодекс України. «Голос України» №№ 229—230 (4979—4980), 4 грудня 2010 року, підписаний Президентом України 2 грудня 2010 року. № 2755-VІ

3. Закон України “Про режим іноземного інвестування” від 19.03.1996 р. № 93/96-ВР, зі змінами і доповненнями [Текст].

4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 21 “Вплив змін валютних курсів” [Текст] : затверджено наказом Міністерства фінансів України від 10.08.2000 р. № 93.

5. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 12 “Фінансові інвестиції” [Текст] : затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 р. № 20.

6. Г. Васильєва. Особливості обліку отримання інвестицій в іноземній валюті та напрями його вдосконалення // Вісник Академії митної служби України. Серія: "Економіка": Д.: «Дніпро» - № 1. - 2010. - С. 123-128.