Экономические науки/7. Учет и аудит.

Гудима К.С. н.рук. Тимчина Л.И.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені. М. Туган- Барановського, Україна

ПРОБЛЕМИ ОБЛІКУ ЕКСПОРТНО-ІМПОРТНИХ ОПЕРАЦІЙ В УКРАЇНІ

Інтеграція підприємств у міжнародне господарське середовище є одним з найважливіших процесів входження України у ринковий простір. Ефективне здійснення зовнішньоекономічної діяльності українських підприємств можливе за умови оволодіння тією часткою світового ринку, яка відповідає можливостям природно-економічного та науково-технічного потенціалу держави.

Реформування та розвиток вітчизняної економіки значною мірою залежить від вирішення проблем зовнішньоекономічних зв’язків, які відіграють суттєву роль у національній економіці, істотно впливають на темпи економічного росту, створення конкурентного ринкового середовища та успіх трансформаційного процесу в Україні. У вирішенні цих проблем важливим є комплексний підхід до розвитку зовнішньої торгівлі як сфери діяльності, результати якої залежать від виваженої економічної політики держави, обраної моделі зовнішньоекономічних зв’язків та впливу інших численних внутрішніх і зовнішніх факторів.

Формування і здійснення комерційних зв’язків із іноземними партнерами та ефективне управління експортно-імпортними операціями неможливе без науково обґрунтованого підходу до розв’язання комплексу завдань інформаційного забезпечення, які вирішуються в системі обліку і аналізу.

Відсутність методичних вказівок і рекомендацій щодо застосування окремих П(С)БО уповільнює процес трансформації бухгалтерського обліку до загальноприйнятих у міжнародній практиці вимог. Саме тому, виникає потреба у подальшому розвитку методології обліку. Особливо це стосується експортно-імпортних операцій, враховуючи їх певну специфіку, суперечливість законодавства, недосконалість інформаційного забезпечення.

Дослідження розвитку експортно-імпортних операцій суб’єктів господарювання свідчить про відсутність єдиного підходу до організаційно-методичного забезпечення їх обліку і аналізу, що призводить до серйозних порушень валютного, податкового та митного законодавства. Становлення зовнішньоекономічної діяльності відбувається в період реформування бухгалтерського обліку, що характеризується наявністю певних прорахунків та неузгодженостей.

Найбільш ґрунтовно проблеми бухгалтерського обліку розглянуті у працях вітчизняних вчених Бутинця Ф.Ф., Герасимовича А.М., Голова С.Ф., Єфіменка В.І., Жиглей І.В., Кужельного М.В., Кузьмінського Ю.А., Линника В.Г., Лук’яненко Л.І., Небильцової О.В., Пархоменка В.М., Савченка В.Я., Сопка В.В., та інших, а також російських вчених: Безруких П.С., Григор’єва Ю.А., Мухіна О.Ф., Овсійчука М.І., Палія В.Ф., Соколова Я.В.

Аналіз результатів досліджень вітчизняних вчених-економістів свідчить, що теоретичні та практичні розробки щодо обліку експортно-імпортних операцій відображають ґрунтовне розуміння проблем, пов’язаних з трансформацією вітчизняної системи обліку. Поряд з цим, важливі аспекти теорії і практики обліку експортно-імпортних операцій потребують проведення подальших наукових досліджень та розробок в напрямку їх удосконалення. До них слід віднести: поліпшення обліку експортно-імпортних операцій шляхом його оптимізації як основного джерела інформації для прийняття обґрунтованих управлінських рішень; розробку нових методичних підходів до аналізу зовнішньоекономічної діяльності підприємства, що відповідають сучасним інформаційним потребам користувачів та можливостям інформаційних технологій.

Недостатнє висвітлення досліджених питань в економічній літературі, а також їх практична значимість обумовлюють актуальність теми.

Метою роботи є обґрунтування теоретичних, науково-методичних та практичних аспектів діючої системи обліку експортно-імпортних операцій суб’єктів підприємницької діяльності України; розробка науково-обґрунтованих пропозицій з удосконалення організації та методики обліку й аналізу експортно-імпортних операцій в умовах розвитку міжнародних зв’язків підприємств.

Основними умовами реалізації зовнішньоекономічної стратегії держави повинні бути: наявність короткострокової та довгострокової національно-економічної політики, в основі якої лежать інтереси суверенної держави, а також інтеграція України у світову торгівельну систему; стабілізація національної валюти; удосконалення правового, законодавчого та нормативного забезпечення регулювання зовнішньоекономічної діяльності підприємств.

Україна має всі фактори, які визначають її місце в міжнародній конкуренції, а саме: організаційно-економічні, геополітичні, історичні, природничі, технічні, соціальні. Існуюча система факторів є складною і суперечливою. Але в цілому вона є тим об’єктивним підґрунтям, яке дає можливість інтегрувати економіку держави в міжнародний економічний простір.

Основною умовою успішного здійснення експортно-імпортних операцій є дослідження зовнішньоекономічної політики держави партнера та її впливу на кінцевий економічний ефект, а також вибір надійного іноземного контрагента [1].

При виборі потенційних партнерів потрібно вивчити різні аспекти їх діяльності: правовий, тобто вивчення норм і правил, що діють в країні потенційного партнера та мають пряме або непряме відношення до співробітництва; технологічний – вивчення технічного рівня продукції підприємства, його технологічної бази та виробничих можливостей; науково-технічний – дані про організацію науково-дослідних робіт і витрат по них; організаційний – вивчення організації управління підприємством; економічний – оцінка фінансового положення підприємства. Ефективне співробітництво в сфері зовнішньоекономічної діяльності залежить від зазначених чинників, що доводить необхідність розробки методики аналізу та оцінки потенційних партнерів при здійсненні експортно-імпортних операцій.

Головною відмінністю в обліку операцій з іноземною валютою є необхідність чіткого розмежування статей балансу на монетарні і немонетарні. З цією метою треба удосконалювати класифікацію активів і пасивів підприємств зовнішньоекономічної діяльності з врахуванням вимог П(С)БО 21 “Вплив змін валютних курсів”. Класифікація слугуватиме для потреб бухгалтерського обліку курсових різниць.

З метою розмежування заборгованості, яка виникає після здійснення факту відвантаження або отримання товарів (виконання робіт, надання послуг), і заборгованості, що утворилася в результаті авансових платежів (отриманих чи наданих передоплат в іноземній валюті) рекомендується підприємствам відкривати окремі субрахунки другого порядку до субрахунків 371 та 681: 3711 “Розрахунки за виданими авансами в національній валюті”; 3712 “Розрахунки за виданими авансами в іноземній валюті”; 6811 “Розрахунки за авансами, отриманими в національній валюті”; 6812 “Розрахунки за авансами, отриманими в іноземній валюті”. Суми, відображені на субрахунках 3712 і 6812, не будуть перераховуватись у зв’язку зі зміною валютного курсу [2].

Умовами виконання зовнішньоекономічних договорів є обов’язкове використання міжнародних правил “ІНКОТЕРМС”, які за змістом являють собою зведення положень з постачання товарів та передумов виникнення зобов’язань. Аналіз діючих правил “ІНКОТЕРМС” надав можливість дослідити та оцінити динаміку збільшення контрактної вартості продукції (товарів) в залежності від збільшення витрат Експортера.

Встановлено, що більш вигідною умовою для здійснення експортних операцій суб’єктами господарювання України є Е-умова (EXW – “відправлення франко-завод”), яка передбачає мінімальний ризик для продавця, і відповідно до неї, продавець тільки передає товар покупцю на своєму заводі або складі і несе відповідальність за його навантаження. Всі витрати і ризики, пов’язані з доставкою товару до місця призначення, несе покупець, і на цьому етапі зобов’язання продавця щодо виконання умов експортного договору завершуються. Таким чином, при здійсненні митних процедур усі документи, що підтверджують експорт товару, залишаються у іноземного партнера. І тут у продавця виникає певна проблема: не маючи доказів відвантаження товарів на експорт, він не має права на застосування нульової ставки з ПДВ. Для вирішення цієї проблеми в Закон України “Про податок на додану вартість” необхідно внести зміни щодо визначення моменту експорту товарів, а саме налагодити механізм документального оформлення підтвердження експорту. Елементом цього механізму може бути наявність у підприємства-експортера, крім примірника експортного контракту, також дублікату вивізної вантажної митної декларації.

Дослідження показали, що одночасне відображення в бухгалтерському обліку експортно-імпортних операцій у двох валютах призводить до значних викривлень величини витрат, собівартості та ціни реалізації експортного або імпортного товару, а в подальшому – до недостовірної суми валових доходів і валових витрат, неточного розрахунку фінансового результату діяльності підприємства [3].

Вміло обрана бухгалтерська програма сприяє інтегруванню усіх видів господарського обліку (бухгалтерського, внутрішньогосподарського, статистичного, податкового) у єдину систему, що дасть змогу уникнути дублювання показників, підвищить оперативність і ефективність використання облікової інформації в управлінні підприємством.

Становлення ринкових відносин супроводжується підвищенням ролі зовнішньоекономічних зв’язків в діяльності підприємств, що викликає необхідність подальшого розвитку системного підходу щодо удосконалення обліку і аналізу експортно-імпортних операцій. В наукових дослідженнях і практиці зовнішньоекономічної діяльності суб’єктів господарювання України доцільно враховувати класифікацію активів і пасивів підприємства у відповідності до їх поділу на монетарні та немонетарні статті, яка використовуватиметься для обліку курсових різниць.[4]

Важливим напрямком удосконалення обліку експортно-імпортних операцій є впровадження методики обліку імпортних операцій при різних валютах об’єкту контракту і платежу: порядок розрахунку сум кредиторської заборгованості, їх відображення в системі рахунків бухгалтерського обліку з використанням облікового регістру - аналітичної відомості руху валюти за імпортними мультивалютними контрактами, що дасть можливість узгодити облікову інформацію двох і більше іноземних валют.Основними завданнями бухгалтерського обліку при відображенні витрат на придбання імпортних запасів є правильний їх розподіл на такі, що включаються і не включаються до первісної вартості запасів, а також витрати, що відносяться і не відносяться до валових витрат. У зв’язку з тим, що не всі витрати, які відносяться до складу валових, відображаються у бухгалтерському обліку, необхідно організувати їх несистемний облік.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Степаненко О.І. Монетарні та немонетарні статті: їх вплив на визначення і облік курсових різниць // Вісник Житомирського державного технологічного університету / Економічні науки. – Житомир: ЖДТУ, 2004. – № 3 (29). – С. 170-173

2.Степаненко О.І. Особливості оподаткування експортних операцій // Фінанси, облік і аудит: Зб. наук. праць. – Вип. 3 / Відп. ред. А.М. Мороз. – К.: КНЕУ, 2004. – С. 262 – 267

3.Сагова С.В. Активні методи навчання при викладанні фінансового обліку // К.: КНЕУ, 2005. –Т. 2. – С. 267–269

4.Жидєєва Л.І. Особливості аналітичного обліку розрахунків за експортно-імпортними операціями. // Облік, аналіз та контроль в системі управління економікою підприємства: Тези доповідей на міжнародній науково-методичній конференції 25-26 листопада 1997 р. - К.: КДТЕУ,1997.- 169 с., с.30-31