аспірант Сумська В. В.

Харківський регіональний інститут державного управління

Національної академії державного управління при Президентові України

Передумови та етапи інституціоналізації лобіювання

Проблематика інституціоналізації лобіювання представляє особливий науковий інтерес, оскільки дозволяє розглянути лобіювання як історичний феномен та прослідкувати процес його становлення й оформлення у соціально-політичний інститут, що включає увесь комплекс лобістських відносин.

Інституціоналізація – перетворення якогось політичного явища, події, руху на формалізований, упорядкований процес, організовану установу з певною структурою відносин, ієрархією влади різних рівнів та ін. [1, с. 284 ]. С. Хантингтон акцентував увагу на тому, що інституціоналізація – це процес, за посередництвом якого організації та процедури здобувають цінність та усталеність. [2, с. 32].

Люди, об’єднані в соціальні групи для реалізації потреби, що у них з’явилася, спочатку спільно шукають різні способи її задоволення. У процесі суспільної практики вони виробляють найбільш прийнятні зразки і шаблони поведінки, які з часом через багаторазове повторення та оцінку перетворюються на стандартизовані звички і звичаї. Через деякий час розроблені зразки і шаблони поведінки приймаються і підтримуються суспільною думкою, а в кінцевому підсумку узаконюються, і розробляється певна система санкцій. Фіналом процесу інституціоналізації є створення відповідно до норм і правил чіткої статусно-рольової структури, яка соціально схвалена більшістю учасників цього соціального процесу.

Отже, інституціоналізація лобіювання – це процес та результат процесу виникнення, становлення, організаційного і нормативного оформлення лобіювання як суспільно-політичного інституту.

Теоретико-методологічною базою дослідження передумов та етапів виникнення і становлення лобіювання є концепції інституту та інституціоналізації, розроблені в межах соціології. Соціологічний підхід представлений теоретичними розробками російських (Г. Ділігенскій, Ю. Різник) і західних (П. Бергер, Е. Гідденс, Т. Лукман) дослідників. Цей підхід надає можливість представити лобіювання як історичний процес перетворення певної соціальної діяльності в інститут.

Аналіз сучасних концепцій інституціоналізації, а також теорії та історії становлення громадянського суспільства в Європі та США дозволив виділити чотири передумови і взаємозалежні з ними етапи інституціоналізації лобіювання.

Перша передумова – формування у ході історичного розвитку певних суспільних потреб у нових типах соціальної діяльності. Цей етап (XV-XVI ст. ) пов’язаний із зародженням громадянського суспільства та оформленням у його структурі самостійних груп інтересів.

Друга передумова – наявність певних соціальних умов і можливостей, що відповідають соціалізації та рівню громадянськості індивіда. Цей етап (XVII-XVIII ст.) пов’язаний з періодом релігійного розкріпачення у Європі, промисловою революцією, боротьбою за набуття особистістю всієї повноти громадянських прав і свобод.

Третя передумова – формування та розвиток необхідних організаційних структур, а також пов’язаних з ними ціннісних стандартів і соціальних норм, регуляторів поведінки людини і соціальних груп. Цей етап (XVIII-XIX ст.) пов’язаний з виникненням політичних і громадських асоціацій, політичних партій, парламентаризму, а також органів державної влади, що взаємодіють з подібними громадськими організаціями на підставі певних правових актів.

Четверта передумова – комплексна інтеграція нового виду соціальної діяльності в структуру суспільних відносин. Цей етап (XX ст. – дотепер) пов’язаний із сучасним періодом розвитку громадянського суспільства, правовою регламентацією лобіювання. На сьогодні лобістська діяльність та діяльність груп інтересів врегульована окремими спеціальними законодавчими актами в США, Канаді, Грузії, Польщі, Франції, Німеччині, Литві, Угорщині, а також на рівні інституцій Європейського Союзу. Відсутній закон про регулювання лобістської діяльності, але є низка інших нормативних документів, що регулюють лобіювання у Німеччині, Великобританії та деяких інших країнах. Ведеться активна робота над розробкою і прийняттям спеціальних законів про лобіювання в Україні, Казахстані, Російській Федерації.

Таким чином, лобіювання як суспільно-політичний феномен пройшов шлях від появи і розвитку неформальних правил ведення лобістської діяльності до оформлення усталених норм у формі законодавчо-нормативних актів та формування механізму забезпечення дотримання закріплених норм. Узгодженість вищерозглянутих етапів інституціоналізації виступає передумовою прогресивного і демократичного розвитку політичної системи. При цьому, інституціоналізація лобіювання є динамічним процесом, що постійно розвивається і набуває нових якостей під впливом тих чи інших соціально-політичних факторів та має свою національну специфіку.

Література:

1. Енциклопедичний словник з державного управління / [уклад. Ю. П Сурмін, В. Д. Бакуленко, А. М. Михненко та ін.] ; за ред. Ю. В. Ковбасюка, В. П. Трощинського, Ю. П. Сурміна. – К. : НАДУ, 2010. – 820 с.

2. Хантингтон С. Политический порядок в меняющихся обществах / С. Хантингтон. – М.: Прогресс-Традиция, 2004. – 480 с.