Манюкова А.Д.

науковий керівник: Шабельник Т. В.., к.е.н., доцент

Донецький національний університет

економіки і торгівлі імені Михайла

Туган-Барановського, Донецьк

інформаційні системи в менеджменті: актуальні проблеми впровадження

Сьогодні не можливий якісний менеджмент без комп’ютерних знань, без використання новітнього програмного забезпечення та корисної інформації, яку пропонує віртуальний простір для справи менеджменту. В Україні складно знайти підприємство, на якому б у тій чи в іншій мірі не застосовувалися інформаційні системи (ІС) управління господарською діяльністю. Проте, як правило, комп'ютеризація охоплює лише окремі сфери управління.

Метою даної роботи є здійснення характеристики існуючого на українському ринку програмного забезпечення, а також виявлення проблемних питань впровадження інформаційних систем на вітчизняних підприємствах.

Відповідно до розміру підприємства системи управління умовно можна поділити на два великих класи. Великі системи, які сьогодні найповніше відповідають вимогам стандарту ERP ("BAAN", "Oracle Applications", "R/3" тощо). Це в основному великі інтегровані комплекси ERP-класу, які окрім інструментів управління виробництвом можуть утримувати ще й модулі, що суттєво розширюють рамки традиційної ERP-системи: CRM, ASP, OLAP. Дані системи потребують значних фінансових та людських ресурсів для впровадження та експлуатації. Оскільки не кожне підприємство має достатньо ресурсів для впровадження таких систем, то використовуються середні системи ("1С:Підприємство 8.0", "Парус", "Флагман" тощо), що наближені до стандарту ERP і включають різноманітні засоби для комп'ютеризації бухгалтерського обліку, управління персоналом, організації документообігу, комп'ютеризації складського обліку, фінансового аналізу, бізнес-планування, технологічної підтримки виробництва тощо [1].

Для того, щоб забезпечити ефективне управління, ІС повинні відповідати певним вимогам. Визначають наступні основні характеристики ІС:

– масштабність. ІС повинна функціонувати на масштабній програмно-апаратній платформі (сервери, операційні оболонки, системи комунікації);

– багатоплатформне обслуговування. Подібність схем екрана, елементів меню та діалогової інформації, що надається користувачеві різними платформами; інтегрованість з операційним середовищем тощо;

– можливість роботи в мережах, до яких входять комп’ютери, що працюють під управлінням різних операційних систем або побудовані на різних обчислювальних платформах. При цьому має бути забезпечена взаємодія всіх робочих обчислювальних платформ і операційних систем;

– розподілені обчислення – це один із видів роботи в клієнт-серверній архітектурі, коли дані, що надходять з клієнтських машин чи запити розподіляються поміж кількома машинами, наприклад між кількома серверами, що збільшує пропускну здатність для користувача і дає можливість виконання багатьох завдань. Це сприяє максимальному використанню обчислювальних ресурсів, зниженню витрат і підвищенню ефективності системи [2].

Отже, якщо ІС не відповідає зазначеним вимогам, то її впровадження не принесе очікуваного ефекту: комп’ютеризованими будуть лише окремі ділянки управління, без взаємозв’язку та взаємообумовленості.

Перед здійсненням комп’ютеризації управління необхідно звернути увагу на ряд проблемних аспектів, які при правильному застосуванні можуть звести ризик невдалого впровадження до мінімуму, а саме:

– необхідно переконатися у правильній організації проекту, тобто правильно вибрати штатного керівника проекту з впровадження системи. Повинні бути чітко визначені і відображені в документах функції, обов’язки, а також сфера компетенції кожного із групи фахівців, що працюють над проектом. Обов’язковий докладний план роботи, розбитий на етапи, зі строками виконання конкретних завдань;

– перш ніж перейти до впровадження системи, необхідно проаналізувати існуючі бізнес-процеси. Для цього необхідно докладно описати методи ведення господарської діяльності (при необхідності – змінити їх так, щоб вони забезпечували більш ефективну роботу й інтеграцію в нову систему);

– створення необхідної технічної інфраструктури. Варто провести оцінку наявної інфраструктури, повинна бути визначена роль відділу інформаційних систем і те, яким змінам він піддається в новому середовищі;

– система повинна відповідати потребам всіх користувачів. Для цього необхідно документально зафіксувати потреби бізнесу. Отримані документи потім використовуються, щоб переконатися, що реалізовані функції відповідають потребам;

– зміни в організації управління варто проводити відповідно до потреб співробітників. Проводити зміни треба поступово, не забуваючи про те, що за один раз люди здатні освоїти обмежену кількість інформації. План навчання повинен бути розроблений так, щоб користувачі не просто навчилися вводити дані в систему, але й зрозуміли, як зміниться характер їхньої роботи.

Таким чином, використання інформаційних систем управління робить будь-яке підприємство більш конкурентоспроможним за рахунок підвищення його керованості й адаптивності до змін ринкової кон’юнктури. Побудова ІС управління на підприємствах з урахуванням їх основних характеристик (масштабність, багатоплатформне обчислювання, розподілені обчислення, робота в неоднорідному обчислювальному середовищі) буде залежати від розміру та специфіки діяльності підприємства.

Література:

1. Глівенко С.В. Інформаційні системи в менеджменті [Текст] : навч. посіб. / С.В. Глівенко , Є.В. Лапін, О.О. Павленко – Суми: ВТД "Університетська книга" – 2005. - 407 с.

2. Корпоративные системы. Справочник "Системы автоматизации в Украине. Бизнес-приложения - 36 КИС, 23 СЭД, 19 CRM". - 2-е изд., объед. и доп. - К.: ООО "Декабрь", 2006. - 112 с.