УДК 378.147

Сіняговська І.Ю.

Криворізький державний педагогічний університет,Україна

ОСОБЛИВОСТІ ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СТУДЕНТІВ ПЕДАГОГІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ У ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ

Мова – явище складне й багатогранне, саме з цієї причини вона неодноразово була предметом вивчення не тільки для мовознавства, але й для цілого ряду інших наук: філософії, психології, педагогіки, логіки, історії. Мова – система символів, що допомагає нам висловлювати наші думки, почуття, ставлення.

На основі взаєморозуміння створюються всі матеріальні й духовні цінності, без котрих не можна уявити життя сучасних людей. Оскільки мова представляє собою суспільне явище, мовознавство слід вважати не природничою, а суспільною наукою (Н. І. Гез, Б. Ю. Городецький, Ю. М. Караулов, А. Є. Кибрик, Ю. Є. Прохоров, Е. Сепір, Г. М. Філонов).

Виходячи з наведених положень мета даної роботи полягає в тому, щоб визначити особливості пізнавальної діяльності студентів педагогічного університету у процесі навчання іноземної мови.

Розвиток мовної особистості включає, перш за все, пізнання через призму мовної діяльності, що залишається процесом глибоко особистісним і індивідуальним.

Структура мовної особистості може бути представлена такою, що складається з трьох рівнів.

1. Вербально-семантичного, що передбачає для носія нормальне володіння природною мовою, а для дослідника традиційний опис формальних засобів вираження певних визначених значень.

2. Когнітивного, одиницями якого є поняття, ідеї, концепти, які складаються у кожної мовної індивідуальності у досить впорядковану, систематизовану „картину світу”, і таку, що відображує ієрархію цінностей.

3. Прагматичного, тобто такого, що заключає цілі, мотиви, інтереси, настанови й інтенціональності.

Таким чином, базовою основою мовної особистості виступають мова і мовлення, які забарвлюють пізнавальну діяльність специфікою власних родових і видових системоутворюючих особливостей.

Мовна особистість у процесі пізнавальної діяльності спирається на вивчення, інтерпретацію і засвоєння текстів [1].

До текстової діяльності ставимось як до основного виду, що розвиває уміння пізнавальної діяльності у процесі вивчення іноземної мови. Як і будь-яка інша діяльність, текстова діяльність має певну структуру: мета, мотив, предмет, спосіб, засіб і результат.

У пізнавальній текстовій діяльності активізуються суб’єкт-суб’єктні і суб’єкт-об’єктні відносини. Тексти як носії смислового навантаження мають певну ступінь інформативності. Ступінь інформативності текстів підвищується при виборі відповідних джерел, урахуванні характерних особливостей текстів і особистісних характеристик, що визначають готовність до сприйняття текстової інформації.

Л. Лієр виділяє три типи автентичності: автентичність текстового матеріалу, прагматичну автентичність і особистісну автентичність.

Автентичність текстового матеріалу безпосередньо пов’язана з такими ознаками як зв’язність, інформативність, емоційна насиченість, а також з урахуванням потреб і інтересів тих, кого навчають, і особливостями природної мови.

На користь звернення до автентичних текстів, що використовуються безпосередньо носієм мови, свідчать наступні аргументи: спрощення утруднень розуміння природних текстів; адаптація позбавляє текст авторської індивідуальності, соціокультурної специфіки і реальної ситуації;

природність викликає значну пізнавальну активність; автентичність вводить у реалії виучуваної мови і демонструє дію мови у природному соціальному контексті.

Відповідно до цього, розвиток здібності до професійно-орієнтованого читання, разом з прагненням до постійного збагачення й оновлення набутих знань, і як наслідок, розвиток пізнавальної самостійності має зайняти у формуванні майбутнього фахівця сфери освіти одне з провідних місць.

Розглядаючи професійно-орієнтоване читання як засіб пізнання, ми розуміємо інформативне читання автентичних текстів лінгвопрофесійного змісту, що покликане розв’язувати широкі пізнавальні задачі. Таким чином, автентичність текстів у розвитку пізнавальної діяльності студентів педагогічного університету при засвоєнні іноземної мови створює умови лінгвопрофесійного середовища.

Володіння базовим рівнем певної іноземної мови і фоновими знаннями дозволяє студенту перейти до мови для спеціальних цілей чи професійно орієнтованої. Професійно орієнтована будь-яка іноземна мова має міждисциплінарний характер, що визначає готовність до пізнавальної самостійності у процесі майбутньої професійної діяльності.

Література

1. Бахтин М.М. Проблема текста в лингвистике, филологии и других гуманитарных науках / М.М. Бахтин // Русская словесность. От теории словесности к структуре текста. Антология. – М., 1997. – С. 227-244.

2. Выготский Л.С. Мышление и речь. Психологическое исследование / Лев Семенович Выготский. – М.-Л., 1934. – 324 с.

3. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность / Алексей Николаевич Леонтьев. – М. : Политиздат, 1977. – 303 с.

4. Шульмина Е.А. Текст как основная единица обучения иностранному языку / Е.А. Шульмина // Актуальные проблемы преподавания иностранных языков на неязыковых факультетах высших и средних специальных заведений. – Ижевск, 2000. – С. 145-146.