Кругленко О.С., Кучма М.Б.

Придніпровська державна академія будівництва та архітектури, Дніпропетровськ, Україна

Використання активних методів навчання

Сучасний етап розвитку вищої школи пов'язаний із підвищенням якості підготовки фахівця. Одним із головних завдань є підготовка студентів, що мислять творчо, що вміють на практиці застосовувати отримані знання й уміння.

Сучасні дослідження з педагогіки й психології ставлять ефективність навчання в пряму залежність від мотивації навчання. «Серед основних завдань, що стоять у цей час перед кожним педагогом, немає важливішого й у той же час складнішого, ніж завдання формування в учнів позитивної, стійкої мотивації, що спонукувала б до завзятої, систематичної навчальної роботи» [1;34]. Це особливо важливо при вивченні іноземної мови.

Важливо створити на занятті такі умови, при яких у студентів з'явиться зацікавленість і бажання вивчати іноземну мову. Необхідно стимулювати розвиток пізнавального інтересу в студентів. Вони повинні усвідомити, навіщо їм потрібна іноземна мова, яке її практичне значення для їхнього майбутнього. Таким чином, при вивченні іноземної мови на першому місці повинен бути мотив, що, на думку Б.А. Сосновського, є предметом потреби, її безпосереднім психологічним проявом [5;83].

У цей час вчені активно шукають нові методи навчання іноземним мовам, здатні стимулювати стійкий пізнавальний інтерес до процесу навчання. У навчанні іноземним мовам існують різні підходи, різні стратегії. Як відзначає І.Л. Бім [2], визнання осбисто-орієнтованого підходу в якості нової парадигми освіти й виховання призвело до змін у постановці цілей, у відборі змісту, принципів і технологій навчання іноземним мовам. Найважливіше, як вважає І.Л. Бім, знайти диференційований підхід до учня, враховувати, його можливості, схильності, потреби.

Щодо змісту навчання іноземним мовам, необхідна проблемна подача матеріалу, показ і порівняння особливостей звичаїв і культури людей у нашій країні й у країнах досліджуваної мови. Одним із важливих моментів є те, що акцент робиться не на повідомленні готових знань, а на спонуканні учнів до міркування, до самостійного пошуку інформації, до самостійних висновків і узагальнень, а також «перенос на себе», тобто апеляція до життєвого й мовного досвіду учнів.

Осбисто-орієнтований підхід дозволяє впровадити в навчальний процес активні форми навчання, які сприяють розвитку творчих здібностей студентів, мисленню, умінню переорієнтуватися сучасному суспільстві, що швидко змінюється. Робиться акцент на групові й парні види роботи, які «витісняють» фронтальні форми роботи. В якості найбільш адекватної технології навчання виступає навчання в співробітництві, метод проектів, використання таких видів робіт, які викликають емоційну розрядку студентів.

Вибираючи метод навчання, викладач повинен усвідомлювати, що головне при вивченні дисципліни - це формування знань, умінь, навичок, а також виховання й розвиток студентів. Кожний із методів, що застосовуються в педагогічній практиці, має свої переваги й недоліки, але використання їх у системі, у взаємозв'язку допоможе досягти найкращих результатів у засвоєнні студентами знань і в розвитку їхньої розумової активності.

Активні методи навчання можуть бути використані на різних етапах навчального процесу. Залежно від спрямованості активні методи навчання діляться на:

- неімітаційні;

- імітаційні, які передбачають, як правило, навчання професійним умінням і навичкам та пов'язані з моделюванням професійної діяльності, інакше кажучи, імітуються як ситуація, так і сама професійна діяльність;

- неігрові, що передбачають аналіз конкретних ситуацій; рішення ситуаційних задач; вправи, виконання індивідуальних завдань;

- ігрові, розігрування ролей (рольова, ділова гра).

Відмінністю активних методів навчання від традиційних є те, що вони сприяють активізації мислення студентів. На думку А.О. Вербицького, саме активне навчання формує у студентів пізнавальну мотивацію, але мова повинна йти не про «примус» до активності, а про спонукання до неї; необхідно створити дидактичні й психологічні умови породження активності особистості в пізнавальній діяльності [3;52]. Таким чином, як вважає А.О. Вербицький, поняття «активне навчання» знаменує собою перехід від переважно регламентуючих, алгоритмізованих, програмованих форм і методів організації дидактичного процесу у вузі до розвиваючих, проблемних, дослідницьких, пошукових, що забезпечують породження пізнавальних мотивів, інтересу до майбутньої професійної діяльності, умов для творчості в навчанні.

«Усе, що я пізнаю, я знаю, для чого це мені потрібно і де та як я можу ці знання застосувати» - це основна теза сучасного розуміння методу проектів, який і залучає багато освітніх систем, що прагнуть знайти розумний баланс між академічними знаннями й прагматичними вміннями [5;74].

У роботі над проектом кожний студент робить свій внесок у його реалізацію в залежності від знань і особистісних інтересів. Кожен рівною мірою відповідає за виконання проекту й повинен представити результати своєї роботи. Діяльність студентів носить цілеспрямований, осмислений характер. Студенти взаємодіють один з одним і з викладачем, роль якого змінюється від контролера до рівноправного партнера й консультанта.

Включення даного методу до навчального процесу стимулює розвиток пізнавального інтересу. На думку Г.І. Щукіной, пізнавальний інтерес можна охарактеризувати «як складне відношення людини до предметів і явищ навколишньої дійсності, у якому виражене його прагнення до всебічного глибокого вивчення, пізнання їхніх істотних властивостей» [6;17].

Саме застосування активних методів на відміну від традиційних, активізує розумові процеси студентів, спонукує їх до постійного творчого пошуку, учить студентів аналізувати інформацію, будувати зв'язне логічне висловлювання, вчить спілкуванню один з одним, умінню правильно викладати свою точку зору, терпимо ставитися до думки іншої людини. Всі ці вміння є фундаментом їхньої майбутньої професії. Таким чином, можна сказати, що активні методи спрямовані на створення сприятливого мотиваційного й емоційного фону на занятті з іноземної мови, що призводить до розвитку стійкого інтересу до його вивчення.

БІБЛІОГРАФІЧНІ ПОСИЛАННЯ

1. Байбородова Л.В., Рожков М.И. Воспитательный процесс в современной школе. – Ярославль, 2001.

2. Бим И.Л. Иностранный язык в процессе модернизации школьного образования. //http://www.ioso.ru/ts/s001221/kamgrach.htm.

3. Вербицкий А.А. Активное обучение в высшей школе: контекстный подход. – М., 1991.

4. Сосновский Б.А. Психология: Учебник для педагогических вузов. – М., 2005.

5. Щукина Г.И. Педагогические проблемы формирования познавательных интересов учащихся. – М., 1988.