Вакулик І.І., Авдєєва А.,
Мельник Н.
НУБіП України
Шляхи
адаптації «Gaudeamus» у контексті
європейської культурної ідентичності
Нині традиційно
вважають, що «Gaudeamus» – це гімн студентської молоді, тобто хвалебна пісня,
котра набула всесвітнього визнання. Чи не вперше вона зазвучала з нагоди
святкування 800-річчя Болонського університету у 1886 р., і відтоді лунає
щороку у навчальних закладах Німеччини, Франції, Іспанії, Росії, України,
студентських організаціях Австрії та Швейцарії, звучить майже у всіх офіційних
академічних церемоніях вишів.
Проблема вивчення гімну студентської
молоді існує вже тривалий час. Із метою вивчення латинського тексту науковці
вдавалися до різноманітних видів членованості тексту: графічного (слова,
речення, абзаци), композиційно-змістового (змістові блоки), комунікативного,
виявляючи мікро- та макроструктури, створюючи ментальні моделі порівнянь
(О.І.Соболевський, Л.В.Гінзбург, М.О.Федоров, А.О.Содомора, М.Голубєва).
Достовірно встановлено, що написаний
студентський гімн латиною, найдавнішою писемною мовою індоєвропейської мовної
сім'ї. Щодо авторства, воно й досі залишається відкритим питанням. Жодне
джерело не дає такої вказівки. Існує версія, що «Гаудеамус» був створений в
Гейдельберзькому університеті, найстарішому вищому навчальному закладі на
території Німеччини (що у Баден-Вюртемберзі), який увіходив до складу основних
освітніх регіонів свого часу.
Існує
також дві версії щодо написання музики до гімну студентської
молоді. Перша – пов’язана із рукописом, який датується 1267 р., у якому
міститься запис музики, але вона зовсім не схожа на сучасне звучання. За другою версією у 1771 р. з’явилася популярна німецька пісня, розмір
якої, будова строфи співпадають з латинською. Відомо
також, що у XVI ст. була пісня, котра починалась словами «Gaudeamus igitur». Про
неї побіжно згадує С.Бранд у «Кораблі дурнів» («Das Narrenschiff», 1494). Найстаріша версія
студентського гімну, написаного латиною, знаходиться у рукописній збірці
«Студентських пісень», котра зберігається у Берлінській державній бібліотеці.
Латинська пісня «Gaudeamus igitur» надзвичайно споріднена з веселою німецькою
«Веселімося, браття!» (що є зачином застільних пісень), написаною І.Х. Гюнтером
у 1717 р. У латинському творі «Про норми студентського життя», або «Коментарі
про бурсаків» (1780) є чітке посилання на пісню «Gaudeamus itaque, Burschii dum
sumus». Уперше друкований текст студентської
пісні з’явився у літературній редакції німецького поета, теолога-євангеліста
Х.В.Кіндлебена у 1781 р., яким було
«очищено» відому усну форму застольних пісень студентства [1]. Вони були
настільки популярними у німецьких університетах, що продовжували виходити
друком комерс-книги (J.Rüdiger, «Trink oder Commerschlieder» – Галле, 1791;
зібрання H.Raufseisen'а, «Akademisches Lustw äldlein» – Альтдорф, 1794; Keil, «Deutsche Studentenlieder das XVII u. XVIII S.», збірки Тейбнера в
Лейпцизі та Шауенбурга в Ларі) [4].
Майже через сто років П.І.Чайковським під
псевдонімом Б.Л. була видана хорова партитура для чотириголосого чоловічого хору
з фортепіано. Використовували середньовічну мелодію також Г.Берліоз, Ф.Ліст,
Й.Брамс, А.Кос-Анатольський, Е.Хумпердник (опера з життя німецького
студентства) тощо [2].
З 1848 р. погляд на пісню змінився.
Вона стала не лише складовою частиною канонів німецьких студентів, а й
користувалася надзвичайною популярністю завдяки своєму вікові. Неодноразово
«Гаудеамус» був перекладений різними мовами світу: германськими, романськими,
слов’янськими, фіно-угорськими [2].
«Гаудеамус» був настільки популярним
серед студентської молоді кінця ХІХ –
початку ХХ ст., що збереглося декілька музичних варіантів до цього тексту.
Як зазначав
А.Содомора, у художньому тексті закодовано час. Закодовано для того, щоб сучасники, «причастившись
до вічного і доброго, передали цю краплю прийдешнім поколінням. У цій
спадковості найвищий зміст літератури, мистецтва взагалі» [4].
1. Вакулик І.І. Джерела походження
культу старовинної студентської пісні // Studia linguistica. Рецепція наукової
спадщини професора Станіслава Семчинського і сучасна філологія. – К.: Київський
університет, 2011. – С. 114-123.
2.
Голубева М. «Будем веселиться, пока мы молоды!» [Электронный
ресурс] / Маргарита
Голубева // Санкт-Петербургский
университет, 2008. – №11 (3778), 29 августа – Режим доступа к
журналу: http://www.spbumag.nw.ru/2008/11/13.shtml
3. Содомора А. «Не
достижения техники, а вес Слова в обществе определяет меру его
цивилизованности» / Андрей
СОДОМОРА // День, 2000. – № 226. – 8 декабря
4. Энциклопедический словарь /Под ред. проф. И.Е.Андриевского. – СПб.:
Типограф. акц. общ. Брокхауза-Ефрона, 1890-1907. – Т. XXVa
– 960
c.