УДК 159.922:316.64:165. 242.2

Дмитрієнко Ю.М., канд. філос. наук, доцент, здобувач наукового ступеня доктора юридичних наук Київського національного університету імені Тараса Шевченко

СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОВОЇ СВІДОМОСТІ ТА КУЛЬТУРИ ЗА ПРОГРЕСИВНИМИ ІДЕЯМИ СУЧАСНИХ УКРАЇНСЬКИХ ПРАВОЗНАВЦІВ ТА ЇХ ТЕОРЕТИЧНИМИ ПРАВОСВІДОМОСТЯМИ. ЧАСТИНА 2.

Правотворення є процесом перетворення правових ідей – правосвідомості – у відповідні правові норми. Як тільки такі норми створені, система координат існування, функціонування «принципів-ідей» також трансформується, і останні «підкоряються» вже іншим чинникам, закономірностям, що властиві системі права загалом та відповідного галузевого утворення зокрема, а не закономірностям, властивим формам людської свідомості, ідеології. У сучасній галузевій науці пропонуємо під час остаточного дефінування принципів правової свідомості та культури використовувати слово «вимога», позаяк лише «принцип-вимога» є «інструментом, що має активне функціональне навантаження, а не є декларативним твердженням» (Д. А. Смірнов)» [1]. Ось у цьому плані «принципам становлення української правової свідомості та культури» властиві більшою мірою якості ідейних принципів розвитку правової свідомості на початку періоду її становлення, світоглядних принципів правової культури всередині зазначеного трансформативного періоду та принципів статичного права, правової культури, статичного механізму правового регулювання суспільних відносин за некризового правостановлення у закінченні періоду її становлення. Отже, «принципи становлення української правової свідомості та культури» - це принципи видової трансформації становлення української правової свідомості, які можна ідентифікувати правовим поняттям «положення», «вимога»; «принципи становлення української правової свідомості та культури» слід кваліфікувати як «основоположні вихідні керівні положення, котрі визначають найбільш сутнісні характеристики галузевого механізму правового регулювання суспільних відносин» (за О. В. Лавріненко). Під час розвитку правової свідомості здійснюється пошуки нової правової ідеї або відбувається її модернізація чи вдосконалення як найголовнішого системного елементу правової свідомості та культури під час чого здійснюється осягнення нового правового цільового стану її розвитку – керованого правового стану. Під час становлення правової свідомості – здійснюється матеріалізація розвитково пріоритетної правової ідеї для титульної правової ментальності у певних положеннях нормативно-правових актів як усних норм права, так й письмових нормативно-правових актів, перш за все, Конституції України. При чому за періодів істинного становлення правової свідомості, принципи становлення як «положення» трансформуються (повинні трансформуватися) у принципи як «вимоги» її становлення. Він означає «правило, умову, обов’язкове для виконання, що більш властиво правовій матерії» (Д. А. Смірнов). Процесуально виконання принципу «вимоги» становлення правової свідомості ми можемо відслідкувати у закінченні періоду її становлення, коли статичне право починає остаточно домінувати у механізмі правового регулювання суспільних відносин, а функція правової свідомості як, навіть одного з істотних стержневих елементів цього механізму, майже зводиться нанівець. Поняття загального принципу правової свідомості потрібно включати у структуру функціональної правової термінології, якщо держава має потребу у створенні якісного механізму правового регулювання. При чому, як бачимо, і принципи її розвитку, і принципи її становлення, можуть бути або тотожніми, або нетотожніми, в залежності від різних причин, умов та обставин. За ідеями Д. А. Смірнова процеси становлення правової свідомості віддзеркалюються більше якісно у її правових явищах, а процеси розвитку правової свідомості більш якісно (культурно) презентуються у формуванні сутності цих правових явищ. Не випадково принципи становлення та розвитку правової свідомості задля адекватного вивірення природної істинності її сутності слід за ідеями чинної правової доктрини обов’язково співвідносити їз нормами законодавства. Останні передбачають права й обов’язки суб’єктів правової свідомості як суб'єктів статичного права за відомими визнаними взірцям формування будь-якої категорії правової «сутності» та правового «явища». Наголошуємо також на тому, що «сутність правової свідомості» є чимось загальним, а «явище правової свідомості» – одиничним. Тобто воно є таким, що виражає якийсь момент вияву (об’єктивації) сутності правової свідомості. Якщо «сутність правової свідомості» є чимось глибоким і внутрішнім, то «явище правової свідомості»  – є чимось зовнішнім (ідеї В. І. Семенкова, О. М. Ярошенко). Ми також підтримуємо ідеї О. В. Лавріненко у його критиці тверджень Д. А. Смірнова про «відсутність активної функціональності» у «принципах-положеннях» та формуємо положення про високу активну функціональність правового мислення та фіксації відповідних нормативних змістів, текстів, форм у «принципах-положеннях» та самих «принципів-положень» становлення правової свідомості та культури. Це підтверджується максимально активним функціонуванням норм правової свідомості та культури у структурі норми статичного різногалузевого права, що формують таку дієву форму правової свідомості – конкретне ідейне, світоглядне, змістовне, смислове, текстуальне положення, котра здатна бути основою конституційної форми майбутньої державно-правової свідомості та культури. Вона стратегічно зумовлює нормативну активність пріоритетної структури механізму правового регулювання суспільних відносин через реалізацію пріоритетного змісту відповідних суб’єктивних прав й обов’язків всіх суб’єктів правової свідомості як за періодів становлення, так й за періодів її розвитку [1].

Список використаних джерел:

1. Лавріненко О. В. Принцип трудового права – «ідея», «правило», «припис», «вимога» чи «положення»? // «Ключові аспекти наукової діяльності (Poland, 07-15 січня 2011 р.» (Міжнародна науково-практична інтернет-конференція ООО «Руснаучкнига» (м. Бєлгород, Росія), видавництво «Наука та освіта» (м. Дніпропетровськ, Україна), Publishing House “Education and Science” s.r.o. (Чехія, м. Прага), ТОО «Уралнаучкнига» (м. Уральск, Казахстан), ООД «Бял ГРАД-БГ» (м. Софія, Болгарія), ООО «Научный вестник» (м. Гомель, Беларусь), Sp. z o.o. “Nauka і studia” (Przemysl, Poland) 27.08-05.09. 2010 г.: Publishing house Education and Science s.r.o, SCO: 27156877, Frydlanska 15/1314, Praha 8, MS v Praze, oddil C, vlozka, 100614). – Режим доступу: http // www.rusnauka.com