УДК 159.922:316.64:165. 242.2

Дмитрієнко Ю.М., канд. філос. наук, доцент, здобувач наукового ступеня доктора юридичних наук Київського національного університету імені Тараса Шевченко

АКТУАЛЬНІ ПІДХОДИ ДО ВИВЧЕННЯ ПРОЦЕСІВ СТАНОВЛЕННЯ, РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОВОЇ СВІДОМОСТІ У АСПЕКТІ HOMO FABER I HOMO RELIGIOUS

Ідейно-світоглядна площина (ідейна вертикаль) існування первинних суб'єктів (фізичних осіб) правової свідомості (тектоніка правової особи) становлять ендотимний грунт в сукупності стаціонарних ідейно-світоглядних настроїв (правового почуття самості і життєвості) та особистісної нормативно-правової надбудови, презентована єдністю ідейно-світоглядної волі і нормативно-правового мислення [1]. Сфера правового несвідомого та/або неправоусвідомленого, що типово характерно для звичайних періодів розвитку правової свідомості та культури, міститься нижче ендотимного ґрунту і у закінченні розвиткового періоду складається з історично сформованих регулятивних диспозицій ідейного переживання і правомірної поведінки. Ідейно-світоглядна горизонталь штатного функціонування розвитково пріоритетних первинних суб’єктів правової свідомості та культури (періоду розвитку правової свідомості та її суб’єктів, а за періодів її становлення розвитково пріоритетними є вторинні її суб’єкти, їх законодавча культура) та нормативно від них залежних вторинних її суб’єктів, – це той аспект нормативного буття суб’єктів правової свідомості, який за творчими ідеями Гелен називаємо “homo faber” (людина діяльна – первинний суб'єкт правової свідомості), а його вертикаль узагальнюється назвою “homo religious” («людина релігійна”, у нашому контексті – людина законослухняна, в першу чергу, вторинні суб'єкти правової свідомості), тобто вона ідейно-світоглядно сутнісно пов’язана з нормативними вартостями сенсу правового буття, презентованого у конкретно-історичному циклі соціальної активності правової свідомості та культури, але правомірно залежить від правової цінності закону та законодавчої бази [2]. Ідейно-світоглядна традиція холістично-правового підходу до вивчення суб’єктів правової свідомості як світоглядного способу їх нормативного буття, створюючого природну традицію правової свідомості у правовому світі (життєвий світ) артикулюється нами так: у протиставленні homo faber і homo religious ідеться не про два характерологічні типи правової свідомості, які є ідейно-світоглядними та нормативно-правовими результатами процесів розвитку і становлення та їх суб’єктів, а про два процеси правового буття і його, щонайменш, двох правових рефлексій (правових початкових рефлексій (більш ментально істинних) первинних суб'єктів правової свідомості та законодавчих рефлексій (менш ментально істинних, маргінально-істинних або маргінально-хибних її вторинних суб’єктів), які, попри їхню певну або повну протилежність, навіть саме через цю протилежність, належать до єдиної правової людини як повної ідейно-світоглядної та нормативно-правової цілісності, людини – або первинного, або вторинного суб'єкту правової свідомості та культури (коли цикли соціальної активності правової свідомості не є кризові) [3]. Людина як суб'єкт права та правової свідомості має жити, з одного боку, задля того, щоб задовольнити нормативно-правові потреби свого буття, а з іншого – щоб виконати завдання своєї ідейно-світоглядної екзистенції, тобто і як homo faber, і як homo religious [4-11]. Знаходження правильної ідейно-світоглядної та нормативно-правової міри співвіднесення між цими двома протилежностями постійно ставить нові прогресивні завдання перед людиною як вільною правовою істотою [12, с.103]. Отже, перед нами виникає потреба у виробленні типових рис її автентичності за різних періодів її історичного та сучасного становлення і розвитку. Виокремлені нами концептуальні ідейно-світоглядні та нормативно-правові ракурси розгляду феномену автентичності суб'єктів правової свідомості можуть бути поглинуті більш широкою рамкою нормативно-правової теоретизації. За новими ідеями Ф. Ю. Василюка, побудованих на відомих творчих постулатах О. М. Леонтьєва про три складові свідомості (значення, смисл, чуттєва тканина), формуємо тези про три складові правової свідомості та культури – ідейне значення, світоглядний особистісний смисл і нормативно-чуттєва правова тканина, – та долучаємо до зазначеної вище первинної теоретичної конструкції правової свідомості ще два компоненти – предметний зміст матеріального чи духовного образу правової свідомості та її знаки (літери, символи, слова, терміни, артефакти, архетипи) правової свідомості та культури. Так, за його ж ідеями виводимо наступну формулу функціонально-ролевантних складових сучасної української правової свідомості та культури: “зовнішній світ правової свідомості та законодавчої культури представлений предметним правовим і законодавчим змістом, світ правової культури – нормативо-правовим значенням, представником правової мови є правове слово, правовий термін, нормативно-правовий зміст тексту твору, акту правової свідомості, а внутрішнього світу правової свідомості – особистісний ідейно-світоглядний смисл” [13, с.8]. У свою чергу, чуттєва тканина правової свідомості є представником тіла суб'єктів правової свідомості та пов’язує воєдино, подібно до живої плазми, вищеназвані компоненти [14].

Література

1. Карпенко З. С. Картографія інтегральної суб’єктності: пост-постмодерністський проект// Людина. Суб’єкт. Вчинок: Філософсько-психологічні студії/ За заг. Ред.. В. О. Татенка. – К.: Либідь, 2006.– С. 157 –175.

2. Юревич А. В. Интерпретативные традиции и параметры развития психологической науки// Вопросы психологии. – 2005. – №5. – С. 119 –130.

3. Гусельцева М. С. Методологические кризисы и типы рациональности в психологии// Вопросы психологии. – 2006. – №1. – С. 3 – 15.

4. Смирнов С. Д. Методологический плюрализм и предмет психологии// Вопросы психологии. – 2005. – №4. – С. 3 – 8.

9. Allport G.W. (1955). Bekoming:Basic considerations for a psychology of personality. New Haven, CT: Yale University Press.

10.Юнг К.Г. Психологические типы. – Мн.: ООО “Харвест”, 2003.

11.Зеленский В.В. Аналитическая психология. Словарь. – СПб.: Б.С.К., 1996.

12.Лерш Ф. Розуміння особи у психології// Гуманістична психологія. – Т.1.:

13. Гуманістичні підходи в західній психології ХХ ст./ За ред.

Р. Трача і Г.Балла. – К.: Пульсари, 2001.– С.93 –109.

14. Василюк Ф.Е. Структура образа// Вопросы психологии. – 1993. – №3. – С.5 – 19.