УДК 159.922:316.64:165. 242.2

Дмитрієнко Ю.М., канд. філос. наук, доцент, здобувач наукового ступеня доктора юридичних наук Київського національного університету імені Тараса Шевченко

АКТУАЛЬНІ ПІДХОДИ ДО ВИВЧЕННЯ ПРОЦЕСІВ СТАНОВЛЕННЯ, РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОВОЇ СВІДОМОСТІ У АСПЕКТІ ЇЇ АВТЕНТИЧНОСТІ, СУБ'ЄКТНОСТІ, ЕГОІДЕНТИЧНОСТІ, ІНДИВІДУАЛЬНОСТІ

Неважко помітити, що запропонована форма рефлексивного правового інтерв’ю (РІПА) за потреби легко може бути трансформована в правову анкету-твір. Правовий досвід застосування розробленого правового інтерв’ю як складової методичного комплексу наукового проекту «Інноваційні психотехнології оптимізації аксіогенезу правової особистості» довів його високу діагностичну та інтерпретаційну спроможність, а також правову і психотерапевтичну ефективність.

Постнекласичний етап розвитку правової науки, та правової свідомості зокрема, на переконання сучасних методологів, вимагає особливої та першорядної уваги до розробки феноменологічних технологій дослідження різних аспектів суб’єктивної правової реальності та її відбиття, перш за все, правовою свідомістю та культурою [1], визнання повноцінності отримуваного правового та праворефлексивного знання за допомогою різноманітних інтерпретативних правових, соціологічних і психологічних традицій [2], активного використання герменевтики, діалогічного методу, так званої культурно-правової аналітики [3 ], опори на методологічний плюралізм [4]. Таким чином, холістичне дослідження того чи того правового, психологічного, праворефлексивного феномену перетворюється на теоретичне конструювання його проекцій на довільно взяті площини «правоусвідомленого дзеркала» правової науки, що підпорядковує неминучі при цьому суб’єктивні правові оцінки, інтенції, цільові домінанти правової свідомості, будь-які інші нестандартні та неусувні аксіологічні позиції «сітьовому принципу організації правового знання» [5], здатному створити резонуючі правдоподібні правовідбиті образи досліджуваного об’єкту правової свідомості як об'єкту статичного права та правової дійсності водночас. Метою сучасних науково-практичних розробок як правовою першометою наукових досліджень, фактично, є теоретико-методичне конструювання праворефлексивного інтерв’ю особистісної автентичності – феномену, важко вловимому для скільки завгодно точних і об’єктивних нормативно-правових операціоналізацій та ідейно-світоглядних вимірювань. У цьому відношенні автентичність (від гр. authentikys - справжній) правової свідомості, це – поняття правової психології особистості і психотерапії екзистенційно-гуманістичного, феноменологічного напрямку, що вказує на одну з найважливіших інтегральних властивостей суб’єкта правової свідомості. Визначення автентичності правової свідомості, як свідчить контент-аналіз, перебувають на перетині нижче поданих конструктів: суб'єктність, егоідентичність, індивідуальність правової свідомості. Суб'єктність правової свідомості - це її здатність до вільного, спонтанного самовияву, актуалізації внутрішнього потенціалу її суб'єктів, за ідеями В. О. Татенка, - інтуїцій суб’єктно-правового ядра, “що несуть в собі “сутнісний код” онтогенетичних самоперетворень індивіда в напрямі досягнення ним справді людського буття у світі” [6, с.25]. Внутрішню, екзистенційну правову свободу як конститутивну ознаку суб’єкта правової свідомості за ідеями К. Роджерса, визначаємо її як правомірну дію за принципом “я можу жити сам, тут і зараз, за своїм власним вибором”. Така правова свобода – це мужність, яка дозволяє суб'єкту людині пірнути в несвідоме, коли вона вибирає себе. Це також відкриття правового сенсу, джерело якого всередині особи... Це й тягар відповідальності за те “Я”, яке суб'єкт правової свідомості обирає, щоб бути ним. Це й правоусвідомлення того, що ти – процес, а не статичний кінцевий нормативно-правовий продукт [7, с.44]. Егоідентичність правової свідомості – тотожність особистості самій собі, збереження власної цілісності, нерозривності історії свого життя; стійкий образ себе, що сприймається як достовірний, такий, що відповідає дійсності [8, с.40]. Суб’єкти правової свідомості зі сформованою правовою ідентичністю конструктивним чином виходить із життєвих криз, спричинених розузгодженням правових потреб і екзистенційних ідейно-світоглядних завдань (викликів правового часу) з реальною нормативною здатністю їх задовільнити чи розв’язати. Амбівалентність критичних переживань, що супроводжує кризовий цикл соціальної активності правової свідомості на певному етапі правового онтогенезу, знімається в позитивному, еволюційно вищому новотворі особистості як суб’єкта правової свідомості. Наприклад, конфлікт базальної правової довіри – правової недовіри трансформується в правову надію, спротив автономії не правового сорому та законодавчим сумнівам гартує силу правової волі, протистояння ініціативності правовому почуттю провини виробляє право рефлексивну цілеспрямованість, юридичну працелюбність в контроверсійному поєднанні з неповноцінністю формує правову компетентність та ін. Кожен із цих новотворів, згідно з епігенетичним принципом Е. Еріксона, підлягає правокумулятивній здатності, а саме: включенню в еволюційно вищі й онтогенетично пізніші правові та праворефлексивні новотвори [9].

Література

1. Карпенко З. С. Картографія інтегральної суб’єктності: пост-постмодерністський проект// Людина. Суб’єкт. Вчинок: Філософсько-психологічні студії/ За заг. Ред.. В. О. Татенка. – К.: Либідь, 2006.– С. 157 –175.

2. Юревич А. В. Интерпретативные традиции и параметры развития психологической науки// Вопросы психологии. – 2005. – №5. – С. 119 –130.

3. Гусельцева М. С. Методологические кризисы и типы рациональности в психологии// Вопросы психологии. – 2006. – №1. – С. 3 – 15.

4. Смирнов С. Д. Методологический плюрализм и предмет психологии// Вопросы психологии. – 2005. – №4. – С. 3 – 8.

5. Капра Ф. Дао физики. – К.: София; М.: ИД «Гелиос», 2002.

6. Татенко В. А. Психология в субъектном измерении. – К.: Вид. центр

«Просвіта», 1996.

7. Роджерс К. Вчитися бути вільним// Гуманістична психологія. –Т.1.:

Гуманістичні підходи в західній психології ХХ ст.// За ред. Р. Трача і

Г. Балла. – К.: Пульсари, 2001. – С. 38 –59.

8. Психологія особистості: Словник-довідник/ За ред. П.П. Горностая,
Т. М. Титаренко. – К.: Рута, 2001.

9. Allport G.W. (1955). Bekoming:Basic considerations for a psychology of personality. New Haven, CT: Yale University Press.