Право/2. Адміністративне і фінансове право

Киричук А. С., Стратієнко В. М. ДФ-31

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Види фінансового контролю: проблеми класифікації в правовій літературі

Держава для реалізації своїх функцій і завдань повинна мати державні фінанси. Вони є основним засобом впливу на формування, розподіл і використання централізованих і децентралізованих фондів грошових коштів, а також забезпечення умов розширеного відтворення. Тому виникнення і становлення фінансового контролю зумовлене суспільною необхідністю.

Класифікація фінансового контролю сприяє осмисленню та розкриттю його поняття, допомагає зрозуміти суть фінансового контролю як інституту фінансового права. Крім того, класифікація має як теоретичне, так і практичне значення.

Більшість учених проводить класифікацію фінансового контролю за видами та методами, хоча за основу поділу вони беруть різні критерії. Важливу значення для вивчення фінансового контролю мають праці вчених у сфері управління, зокрема В. Авер'янова, О. Андрійко, Д. Бекерської, Л. Воронової, Н. Еріашвілі, Р. Калюжного, П. Пацурківського та ін.

Метою статті є аналіз і систематизація форм та методів фінансового контролю у законодавстві України та визначення класифікації його видів.

Існування різних видів фінансового контролю зумовлене різноманітністю його функцій та завдань, то стоять перед ним. Адже кожен вид фінансового контролю має свої особливості та сферу застосування. Фінансовий контроль поділяється на декілька видів залежно від критеріїв, взятих за основу. В основу поділу фінансового контролю на види науковці вкладають такі критерії, як час здійснення контрольних дій, суб'єкти контролю, спосіб здійснення контрольних повноважень тощо.

Розглянемо форми фінансового контролю за фактором часу його проведення. Так, О. Орлюк вважає, що за часом проведення фінансовий контроль поділяється на попередній, поточний та наступний. Критерій розмежування цих форм полягає у порівнянні часу здійснення контрольних дій із процесами формування та використання фондів фінансових ресурсів [3, с. 8]. Такої думки дотримується й І. Пахомова. Вона зазначає, що залежно від часу здійснення є три форми фінансового контролю - попередній, поточний, наступний [4, с. 57]. Таке своєрідне трактування форм і ототожнення їх з видами призводить до їх змішування.

Попередній фінансовий контроль проводиться на етапі розгляду та прийняття рішень з фінансових питань, тобто у процесі визначення обсягу фінансових ресурсів держави на плановий період, а також їх розподілу між окремими суспільними потребами та одержувачами фінансових ресурсів. Попередній фінансовий контроль передує прийняттю рішень із будь-яких питань. Він має важливе значення для профілактики порушень фінансової дисципліни, інших фінансових правопорушень. При попередньому фінансовому контролі перевіряються документи, що повинні бути після цього затверджені і стати основою для наступної діяльності. Попередній фінансовий контроль здійснюється вищими органами законодавчої влади [2, с. 85].

Поточний фінансовий контроль - це контроль за фінансовим процесом та безпосередньою оперативною фінансовою діяльністю. Він полягає в систематичній перевірці дотримання фінансової дисципліни, вимог фінансових норм і нормативів, встановлених показників з обов'язкових платежів до бюджету і державних позабюджетних фондів. Поточний контроль справляє найбільший вплив на процес формування та використання фінансових ресурсів.

Наступний фінансовий контроль - це контроль за фінансовими результатами діяльності. Він спрямований на аналіз і оцінку ефективності організації фінансової роботи, використання фінансових ресурсів та застосування контрольних фінансових норм і нормативів, а також на виявлення резервів у фінансовій діяльності господарюючого суб'єкта. Наступний фінансовий контроль, проводиться після здійснення фінансових операцій: виконання фінансових зобов'язань перед державою, одержання і використання грошових коштів тощо. Наступний контроль здійснюється відповідно до Закону України "Про контрольно-ревізійну службу в Україні'' шляхом проведення ревізій і тематичних перевірок фінансово-господарської діяльності підприємств [1, ст. 11].

Всі види фінансового контролю здійснюються безпосередньо фінансовими працівниками господарських та фінансово-правових структур. При цьому значення всіх видів фінансового контролю не змінюється, а лише обмежується сфера його застосування. Кожен вид фінансового контролю має свої особливості та сферу застосування.

Вкладаючи в основу класифікації суб'єкт, що здійснює контрольні санкції, вчені проводять неоднозначний поділ фінансового контролю. На думку Е. Вознесенського, фінансовий контроль повинен бути розділений на державний і громадський. Кожен із них видів фінансового контролю має свої закономірності розвитку. Е. Вознесенський поділяє державний контроль на такі підвиди, як загальнодержавний, внутрівідомчий і внутрігосподарський. Подібну класифікацію ми можемо знайти також в О. Орлюка. Проте він доповнює наведену класифікацію, розмежовуючи державний, відомчий, внутрігосподарський фінансовий контроль, аудиторським [3. с. 85].

Для проведення чіткої класифікації методів фінансового контролю необхідно визначитися із його суб'єктами. Фінансовий контроль за суб'єктами слід розмежовувати на державний і недержавний. Виходячи із запропонованої класифікації фінансового контролю, суб'єкт, який здійснює контроль, є державним або недержавним. Таким чином, державний фінансовий контроль реалізується державною контрольно-ревізійною службою через проведення державного фінансового аудита, перевірки державних закупівель та інспектування [1. ст. 2]. Основною його метою є забезпечення інтересів держави.

Перспективи проведення та результати державного фінансового контролю великі. Але для належного здійснення державними органами своїх контрольних повноважень необхідно, щоб державний фінансовий контроль здійснювався професійно. Саме тоді він стане надійним засобом забезпечення державної фінансової дисципліни.

Недержавний фінансовий контроль проводять аудитори й аудиторські фірми, а також відповідні служби господарюючих суб'єктів. На відміну від державного фінансового контролю, який за допомогою компетентних державних органів забезпечує захист інтересів держави, недержавний фінансовий контроль, як правило, спрямовує свої зусилля на захист інтересів господарюючих суб'єктів, які заінтересовані в достовірності й якісності обліку та фінансової звітності господарської діяльності.

У науковій літературі існують також інші критерії поділу фінансового контролю на види. Так, відразу за двома критеріями, а саме залежно від характеру відносин і суб'єкта контролю, О. Орлюк виділяє внутрішній і зовнішній фінансовий контроль [3, с. 81]. При внутрішньому контролі суб'єкт і об'єкт належать до однієї системи, а при зовнішньому суб'єктом контролю виступає орган, що не належить до тієї ж системи, що й об'єкт.

Отже, в результаті аналізу класифікації форм та методів фінансового контролю у законодавстві України визначено, що існування різних його видів, таких як попередній, поточний, наступний, державний та недержавний, зумовлено багатоманітністю функцій, завдань і цілей, що лежать в основі його проведення.

Література:

1. Закон України „Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" від 26 січня 1993 року № 2939-ХИ.

2. Кінащук Л. В. Фінансовий контроль // Право України. – 2007. - №1. с. 84-86.

3. Орлюк О. П. Фінансове право. – К., 2006. - 528 с.

4. Пахомова И. Н. Фінансове право. – Х., 2003. – 448 с.