Рудик К. С.

Донецький університет економіки та права

Матеріальна відповідальність роботодавця за шкоду, заподіяну працівникові

Власник підприємства, установи і організації або уповноваженийним орган несе матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну працівникові каліцтвом або іншим пошкодженням здоров’я, пов’язануз виконання ним трудових обов’язків [1, C. 9].

У сучасній науковій літературі проблеми матеріальної відповідальності в трудовому праві досліджують В. С. Венедиктов, В. Г. Ротань, М. П. Стадник, Л. І. Суровська, Г. І. Чанишева, Н. М. Хуторян та ін. Зокрема, теоретичні проблеми матеріальної відповідальності сторін трудових правовідносин стали предметом дослідження докторської дисертації Н. М. Хуторян [1].

Втім залишається чимало теоретичних та практичних питань правового регулювання матеріальної відповідальності роботодавця за шкоду, заподіяну працівникові, які потребують ґрунтовного наукового дослідження.
Актуальність зазначених питань підсилюється необхідністю виробки чітких науково обґрунтованих пропозицій щодо законодавчого врегулювання матеріальної відповідальності роботодавця у новому Трудовому кодексі України.

Метою даної статті є аналіз правового регулювання матеріальної відповідальності роботодавця за чинним законодавством України та проектом Трудового кодексу України і внесення пропозицій щодо його вдосконалення

Найбільш складною проблемою протиправних юридичних фактів трудового права є підстави залучення до матеріальної відповідальності. У чинному трудовому законодавстві України відсутнє чітке формулювання підстав матеріальної відповідальності роботодавця [2, C. 53].

Чинним трудовим законодавством України передбачена матеріальна відповідальність роботодавця за шкоду, заподіяну працівникові. У ст. ст. 117, 235, 236 передбачений обов'язок роботодавця відшкодувати працівникові шкоду, завдану затримкою розрахунку при звільненні, незаконним звільненням, переведенням працівника на іншу роботу, неправильним формулюванням причини звільнення у трудовій книжці, затримкою видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу, затримкою виконання рішення про поновлення на роботі працівника. Статтею 237-1 КЗпП встановлено обов'язок власника або уповноваженого ним органу відшкодувати працівнику моральну шкоду. Статтею 237 передбачена матеріальна відповідальність службової особи, винної в незаконному звільненні або переведенні працівника.

Однак в жодній із зазначених статей не згадується про матеріальну відповідальність власника або уповноваженого ним органу за шкоду, заподіяну працівникові.

Крім того, слід враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП роботодавець зобов'язаний відшкодувати моральну шкоду, заподіяну працівникові, порушенням його законних прав.

Тому матеріальна шкода, яку роботодавець відшкодовує працівникові, може складатися з двох частин: майнового та немайнового характеру.
   У сучасній літературі висловлено точку зору, що матеріальна шкода, заподіяна працівникові при виконанні ним трудових обов'язків, включає в себе: 1) шкоду, заподіяну працівникові, внаслідок порушення права на працю: при необґрунтованіи відмові у прийнятті на роботу; при прийнятті працівника на роботу з порушенням правил прийняття, що спричинило його подальше звільнення з цієї причини; при незаконному переведенні на іншу роботу, відстороненні від роботи, звільненні працівника; при порушенні обов'язків власника або уповноваженого ним органу щодо видачі документів про його працю і заробітну плату (у разі неправильного заповнення, оформлення і затримки видачі трудової книжки, документів про працю і заробітну плату); 2) шкоду, заподіяну майну працівника; 3) моральну шкоду [3, 569].
   У проект нового Трудового кодексу України включено окрему книгу восьму “Відповідальність сторін трудових відносин”. Глава 2 містить норми про відповідальність роботодавця. Проектом передбачені такі випадки матеріальної відповідальності роботодавця:

1) матеріальна відповідальність роботодавця за шкоду, заподіяну майну працівника (ст. 415). Незабезпечення роботодавцем охорони майна працівника, а також пошкодження майна працівника внаслідок неналежних умов праці покладає на роботодавця обов'язок відшкодувати у повному обсязі вартість майна або оплатити суму, на яку його вартість зменшилась;

2) матеріальна відповідальність роботодавця за невиконання обов'язків щодо надання працівникові матеріальних благ і послуг (ст. 416). Йдеться про відповідальність роботодавця за невиконання ним передбачених колективним або трудовим договором обов'язків щодо надання працівникові або членам його сім'ї матеріальних благ і послуг;

3) матеріальна відповідальність роботодавця в інших випадках, встановлених цим Кодексом, законом або трудовим договором (ст. 417) [5, c 32]
На нашу думку, до глави 2 необхідно внести такі доповнення. Так, в окремій статті глави 2 необхідно закріпити такий випадок матеріальної відповідальності роботодавця як матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну працівникові внаслідок порушення права на працю.

У цій статті необхідно встановити обов'язок роботодавця відшкодувати працівникові втрачений ним заробіток у разі незаконної відмови у прийнятті на роботу; незаконного відсторонення, переміщення, переведення на іншу роботу та звільнення; неправильного формулювання причини звільнення в трудовій книжці, що перешкоджало працевлаштуванню працівника; відмови роботодавця від виконання або несвоєчасного виконання рішення органу з розгляду трудових спорів про поновлення працівника на попередній роботі; затримки видачі трудової книжки при звільненні; за поширення неправдивих відомостей про працівника, що перешкоджали працевлаштуванню за спеціальністю (зокрема, видачі необ'єктивної характеристики).
Слід погодитися із закріпленням в окремій ст. 416 проекту матеріальної відповідальності роботодавця за шкоду, заподіяну майну працівника. Йдеться про відшкодування вартості особистих речей працівника у разі їхньої порчі, пропажі, пошкодження під час роботи, відшкодування іншої шкоди, заподіяної майну працівника, у разі пошкодження майна внаслідок неналежних умов праці. Роботодавець зобов'язаний відшкодувати працівникові в повному обсязі вартість майна або оплатити суму, на яку його вартість зменшилась. Крім особистих речей працівника, до майна, якому завдає шкоди роботодавець, слід також віднести інше майно працівника: інструмент, особистий транспорт, знаряддя та інші технічні засоби і матеріали, що належать працівнику і застосовуються ним за згодою або з відома роботодавця. Таке майно використовується працівником у процесі праці.Викликає заперечення закріплення такого випадку матеріальної відповідальності роботодавця, як відповідальність за невиконання обов'язків щодо надання працівникові матеріальних благ або послуг. Згідно із ст. 416 на роботодавця покладений обов'язок відшкодувати працівникові вартість зазначених благ і послуг відповідно до роздрібних цін, що склалися в даній місцевості, незалежно від того, чи здійснював працівник витрати в порядку оплати цих благ або послуг.
Доцільно було б в окремій статті передбачити матеріальну відповідальність роботодавця за затримку виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівникові. Така норма передбачена у Трудовому кодексі Російської Федерації. [4, 17] У п. 9 ст. 134 чинного КЗпП передбачена повна матеріальна відповідальність керівника підприємства, установи, організації всіх форм власності, винного у несвоєчасній виплаті заробітної плати понад один місяць, що призвело до виплати компенсацій за порушення строків її виплати, і за умови, що Державний бюджет України та місцеві бюджети, юридичні особи державної форми власності не мають заборгованості перед цим підприємством. На нашу думку, у даному випадку необхідно передбачити матеріальну відповідальність роботодавця за затримку виплати заробітної плати, оскільки обов'язок своєчасної виплати заробітної плати чинним законодавством покладено саме на роботодавця, а не на керівника підприємства, установи, організації.
Таким чином, зміст глави 2 “Відповідальність роботодавця” потребує доопрацювання. Розробники проекту Трудового кодексу України не врахували повною мірою відповідні положення науки трудового права, пропозиції відомих науковців щодо законодавчого закріплення матеріальної відповідальності роботодавця за шкоду, заподіяну працівникові.

Література

1. Хуторян Н. М. Теоретичні проблеми матеріальної відповідальності сторін трудових правовідносин : монографія / Н. М. Хуторян. — К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2002. — 264 с
2. Стависский П. Р. Проблемы материальной ответственности в советском трудовом праве / П. Р. Стависский. — К. ; О. : Выща шк., 1982. — 104 с.
3. Сыроватская Л. А. Ответственность за нарушение трудового законодательства / Л. А. Сыро-ватская. — М. : Юрид. лит., 1990. — 176 с.
4. Комментарий к Трудовому кодексу Российской Федерации (постатейный) / отв. ред. М. О. Буянова, И. А. Костян. — 5-е изд., перераб. и доп. — М. : КНОРУС, 2007. — 928 с.
5. Болотіна Н. Б. Трудове право України : підручник / Н. Б. Болотіна. — 5-те вид., переробл. і донов. — К. : Знання, 2008. — 860 с.