Васьківська К.М., Івченко Д.М.

Національний університет Державної податкової служби України

Нагальні проблеми реалізації прав людини та способів їх захисту в Україні

Права людини — це невідчужувані свободи і права особи, які індивід отримує в силу свого народження, основне поняття природного і, взагалі, будь-якого права в цілому. Права людини охоплюють громадянські права і політичні свободи, економічні, соціальні і культурні права, також права спільнот, тобто дітей, жінок, національних меншин, народів тощо. До певної міри, можна говорити і про права людства.

Актуальність даної роботи полягає в тому, щоб конкретизувати перелік проблем з якими зіштовхнулось людство в процесі реалізації прав і свобод, а також проаналізувати способи захисту належних нам прав. Звичайно, що кожний із нас повинен знати свої права, вміти їх реалізувати і в разі їх порушення зуміти відновити або знати від кого і як вимагати їх відновлення. Саме на це і спрямована дана робота.

Слід звернути увагу на доповідь Держдепартаменту США про права людини по країнах світу, де Україні присвячено окремий розділ звіту, в якому наголошують, що в Україні відзначено серйозні порушення прав з боку міліції, випадки тортур до заарештованих та в’язнів, погані умови утримання у в’язницях, незаконне й тривале попереднє ув’язнення, неефективна й корумпована система правосуддя, інциденти антисемітизму. Є випадки насильства й дискримінації стосовно жінок, дітей, циган, кримських татар і людей із неслов’янською зовнішністю.

Особливо катастрофічна ситуація в правоохоронних органах, де актуальною залишається проблема катувань. Міліція є більш репресивним органом, ніж органом, який захищає права і свободи. У перші 72 години фактично громадянин є беззахисним перед міліціонером. Будь-який міліціонер може зробити з цією людиною все, що завгодно. Щоб не допустити порушення прав співробітниками міліції необхідно в таких випадках встановлювати відеоспостереження в райуправліннях міліції, в приміщеннях, де громадяни залишають свої скарги на діяльність працівників міліції та пишуть заяви про вчинені проти них злочини та інше. При цьому, як наголошують правозахисники, потерпілі бояться скаржитись, бо єдиним наслідком скарг стають нові катування.

Дотепер не вжито ефективних заходів з протидії тортурам у міліції. Прокуратура розглядає скарги на дії правоохоронних органів поверхово й упереджено. Звичайно, що за застосування тортур та інших насильницьких дій з боку працівників правоохоронних органів, прокуратура порушує кримінальні справи, проте, за статистичними даними Державної судової адміністрації, за зазначеною статтею КК не була засуджена жодна людина.

Актуальна також проблема — стеження силових структур держави за її громадянами та інші втручання в приватне життя. Поширене порушення, а саме втручання в спілкування людей, яке відбувається за допомогою різних технічних та електронних засобів, листування тощо, які виникають у результаті значних масштабів перехоплення повідомлень (телефони, електронна пошта, контроль трафіку в реальному часі). Закону, що регламентував би такі заходи, немає.

Щоб не допустити порушень прав людини з боку державних органів, необхідно посилити контроль за діяльністю міліції та інших органів виконавчої влади за допомогою таких органів, як служба безпеки України.

При всій складності даної проблеми захисту прав необхідно робити певні кроки, які допоможуть людині захистити свої права, а саме :
1. Створити належні умови для того, щоб громадяни, які мають бажання висловити свої думки, написати заяву, надати клопотання або скарги на дії правоохоронних органів, не боялися здійснювати надані їм можливості, через те, що в майбутньому до них можуть бути застосовані будь-які тортури з боку державних органів та їх посадових осіб, шляхом конфіденційності інформації та не розголошення відомостей про особу.

2. Встановлювати відеоспостереження в приміщеннях прийому громадян в органах внутрішніх справ, щоб не допускати порушення прав людини з боку працівників міліції.

Таким чином, необхідно провести докорінну реформу української міліції, вказана реформа має бути спрямована на законодавче закріплення громадського контролю за дотриманням прав людини в міліції, системні зміни у відборі та атестації співробітників міліції, підвищенні рівня професійної освіти та підсиленні їхнього зв‘язку і підзвітності місцевим громадам. Кожен випадок звинувачень міліціонерів у катуваннях, незаконних затриманнях та інших формах зловживання владою повинен перевірятися публічно, гласно та із залученням громадськості, а покарання за незаконні дії міліціонерів-перевертнів має бути публічним та супроводжуватися звітуванням керівництва.

Щодо іншої проблеми реалізації прав, необхідно дбати також про подолання інших ганебних видів дискримінації в Україні, гендерної, расової, дискримінації інвалідів, дискримінації за ознакою сексуальної орієнтації тощо. Держава повинна захищати права біженців та шукачів притулку, які знаходяться на нашій території. Стосовно цього, на нашу думку, необхідно розробляти спеціальні програми, аби кожний незалежно від расової, релігійної чи іншої приналежності, а тим більше інваліди, могли себе реалізовувати на рівні з іншими.

Необхідність в захисті виникає тоді, коли є перешкоди в здійсненні прав і свобод, або погроза їх порушення, а також за необхідності припинення порушення прав людини, усуненні перешкод в їх реалізації і відновленні порушеного права . Тому, особи повинні не боятися відстоювати свої права, боротися за них, в разі порушення ініціювати їх відновлення, а не «закривати на це очі під страхом, або зневірою».