Васьківська К.М., Івченко Д.М.

Національний університет Державної податкової служби України

Питання щодо форми державного устрою

Кожна держава, як і будь-яке інше суспільне утворення, має бути певним чином організована, побудована, сформована, а здійснення нею влади має відбуватися певними способами, методами. Cпробуємо пояснити сутність та роль цих понять у житті та діяльності тої чи іншої держави, а особливо їх значення для прав і свобод населення країни.

Актуальність даної роботи полягає в тому, що організація державної території, її поділ на складові частини, засади й особливості стосунків між центром та органами місцевої влади завжди були предметом пильної уваги і на них зважали як у поточній політичній діяльності, так і у приписах правового характеру, що діяли й діють сьогодні в Україні та інших державах. Питання територіальної організації держави та територіального управління, як правило, вирішуються в актах не лише поточного законодавства, а й фундаментального характеру.

Форма державного устрою - це національна й адміністративно-територіальна будова держави, що розкриває характер взаємин між його складовими частинами, між центральними й місцевими органами державного самоврядування.

На відміну від форм правління, організація держави розглядається з погляду розподілу державної влади і державного суверенітету в центрі і на місцях, їхній поділ між складовими частинами держави.

Форма державного устрою показує :

- з яких частин складається внутрішня структура держави;

- як будуються відносини між центральними й місцевими державними органами;

- у якій державній формі виражаються інтереси кожної нації, що проживає на цій території.

За формою державного устрою всі держави можна підрозділити на три основні групи :

I. унітарна;

II. федеративна;

III. конфедеративна.

В сучасній теорії державний устрій поділяється на унітарний (простий) і складний.

Унітарна держава - це єдине державне утворення, що складається з адміністративно-територіальних одиниць, які підкоряються центральним органам влади й не мають ознак державної незалежності. Зокрема, згідно статті 2 Конституції України, Україна є унітарною державою, її територія в межах існуючого кордону є недоторканою.

Унітарна держава характеризується наступними ознаками :

1. унітарний устрій допускає єдині, загальні для всієї країни вищі виконавчі, представницькі і судові органи, що здійснюють верховне керівництво відповідними органами;

2. на території унітарної держави діє одна конституція, єдина система законодавства, одне громадянство;

3. складові частини унітарної держави (області, департаменти, провінції, графства) державним суверенітетом не володіють;

4. унітарна держава, на території якої проживають невеликі по чисельності національності, широко допускає національну й законодавчу автономію;

5. усі зовнішні міждержавні відносини здійснюють центральні органи, що офіційно представляють країну на міжнародній арені;

Розходження в ступені і формах контролю центральної влади над місцевими органами дозволяють говорити про централізовану й децентралізовану унітарну держави, але ці розходження стосуються вузької сфери керування. До унітарних держав відносяться такі держави, як Франція, Туреччина, Японія, Фінляндія.

Складний державний устрій допускає існування держави, яка включає в себе інші державні утворення. Розглядаючи окремі територіальні устрої, теорія держави нічого не конструює, а лише фіксує в історії і сучасності окремі їх види (класи). В результаті виділились такі класи складних держав, як протекторат і унія.

Під протекторатом розуміється міжнародна угода, згідно якої одна держава зобов’язується здійснювати заступництво іншій, більш слабкій державі, здійснювати її представництво у внутрішніх справах, забезпечувати збройний захист, а іноді здійснювати економічну й культурну допомогу.

Унія – це союз, об’єднання держав. Серед уній розрізняють конфедерації, федерації, об’єднання монархових держав у формі реальної й персональної унії, фузії, інкорпорації та імперії.

Федерація являє собою добровільне об'єднання раніше самостійних державних утворень в одну союзну державу.

Федеративний державний устрій неоднорідний. У різних країнах він має свої унікальні особливості, що визначаються історичними умовами утворення конкретної федерації і насамперед національним складом населення країни, своєрідністю побуту й культури народів, що входять у союзну державу.

Разом із тим можна виділити найбільш загальні риси, що характерні для більшості федеративних держав:

1. територія федерації складається з територій її окремих суб'єктів: штатів, земель, республік і т.д.;

2. у союзній державі виконавча, законодавча і судова влада належить федеральним державним органам;

3. суб'єкти федерації мають право прийняття власної конституції, мають свої вищі виконавчі, законодавчі і судові органи;

4. в більшості федерацій існує союзне громадянство й громадянство федеральних одиниць;

5. при федеральному державному устрої у парламенті є палата, що представляє інтереси членів федерації;

6. основну загальнодержавну зовнішньополітичну діяльність у федераціях здійснюють союзні федеральні органи. Вони офіційно представляють федерацію в міждержавних відносинах ( США, Бразилія, Індія, ФРН і ін.).

Федерації будуються по територіальних і національних ознаках, що значною мірою визначає характер, зміст, структуру державного устрою.

Конфедерація - це тимчасовий юридичний союз суверенних держав, створений для забезпечення їхніх загальних інтересів.

При конфедеративному устрої держави-члени конфедерації зберігають свої суверенні права, як у внутрішніх, так і в зовнішніх справах.

На відмінну від федеративного устрою конфедерація характеризується наступними рисами:

1. конфедерація не має своїх загальних законодавчих, виконавчих і судових органів на відміну від федерації;

2. конфедеративний устрій не має єдиної армії, єдиної системи податків, єдиного державного бюджету;

3. зберігає громадянство тих держав, що знаходяться в тимчасовому союзі;

4. держави можуть домовитися про єдину грошову систему, єдині митні правила.

Проблема державного устрою належить до загальнонаукових проблем політичних, конституційно-правових інститутів, які є визначальними для політичної системи держави, враховуючи особливості взаємодії центру з органами місцевої влади. Тому державний устрій України є визначальним для конституційної системи сучасної української держави.