Юридические науки /5.Уголовное право и криминология.

Магістранта 5-го курсу Стиблюк О.П.

Національний університет державної податкової служби України, Україна

Проблеми удосконалення гарантій незалежності судової влади

Важливим та актуальним питанням суддівської влади є незалежність суддів, яка може залишатися декларативним положенням, якщо в державі не будуть існувати необхідні механізми її забезпечення. С.В. Бородін та В.М. Кудрявцев звертають увагу, що суди, так само як і прокурори та слідчі, часто знаходяться під тиском злочинців, їх родичів, а також сторін, що приймають участь у цивільному процесі. Крім того, суттєву небезпеку для незалежності суддів становлять чиновники всіх рівнів, що намагаються домогтися вигідних для них судових рішень [1,с.24].

Існування судової влади передбачає, по-перше рецепцію державою принципу розподілу влади із всіма наслідками, що витікають. По-друге, його закріплення на конституційному і законодавчому рівнях. По-третє, формування самостійної, автономної і самоврядної судової системи. Суд сьогодні – самостійний орган у організаційному змісті цього слова, він не входить у якості елементу ні до якого іншого органу держави, суспільного об’єднання або будь-якої системи органів, за виключенням власної. Суд самостійний і в частині ресурсного забезпечення: власне організаційного, кадрового, матеріально-технічного, фінансового і т.д. І, нарешті, суд має абсолютно відокремлену специфічну компетенцію, як предметну, так і територіальну [2,с.54].

По-перше, однією з гарантій є особливий порядок призначення, обрання, притягнення до відповідальності та звільнення суддів.

Так, судді судів загальної юрисдикції обираються Верховною Радою України безстроково. В той час ті, які вперше пройшли конкурсний відбір, призначаються на посаду строком на п'ять років Президентом України. На посаду суддя рекомендується кваліфікаційною комісією суддів, а подання про призначення його на посаду або про звільнення з посади вноситься Вищою радою юстиції.

По-друге, важливою гарантією забезпечення суддівської незалежності є їх незмінюваність та недоторканність. «Незмінюваність суддів, пише С. Прилуцький – це довічне або безстрокове перебування судді на посаді, а також неможливість переміщення останнього з посади або місця посади без його згоди» [3,с.48].

На забезпечення принципу незалежності суддів та самостійності судової влади направлені й положення інших законодавчих актів. Зокрема ст.85 Бюджетного кодексу України передбачається заборона планування і здійснення із місцевих бюджетів витрат, які повинні проводитися з державного бюджету України. Отже, із вступом в законну силу Бюджетного кодексу України місцеві бюджети не мають права надавати будь-яку допомогу судам.

Слід зазначити, що суддям виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: при стажі роботи понад 3 роки - 10 відсотків, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи. Суддям надається щорічна відпустка тривалістю 30 робочих днів з наданням додаткового посадового окладу. Суддям, які мають стаж роботи понад 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 15 календарних днів.

Суддя має право на додаткову жилу площу відповідно до вимог статті 49 Житлового кодексу України. Суддя також має право на позачергове влаштування дітей у дошкільні заклади і позачергове встановлення квартирного телефону, безплатне користування на території України всіма видами транспорту міського, приміського і місцевого сполучення (крім таксі), а також встановлення квартирної охоронної сигналізації і користування нею за рахунок державного бюджету.

Суддя і члени його сім'ї мають право на безплатне медичне обслуговування в державних закладах охорони здоров'я. Члени сім'ї судді обслуговуються в тих медичних закладах, де обслуговується суддя. Суддям за рахунок державного бюджету, а членам їх сімей за власний рахунок щорічно надається путівка на санаторно-курортне лікування. Ці права зберігаються за ними і після виходу у відставку або на пенсію.

Таким чином, проблема незалежності судової влади знайшла своє відображення в міжнародно-правових нормах і тому є інтернаціональною. Принцип незалежності судової влади визнається та підтверджується як загальна ознака суду в демократичних суспільствах. Вважається, що суд, якому надана правомочність вирішення правових питань, повинен бути спроможним робити це вільно від втручання з боку законодавчої і виконавчої влади, а також взагалі без будь-якого примусу або незаконних впливів.

Отже, гарантії незалежності судової влади, котрі закріплені в Конституції України та інших законах, не можуть бути скасовані або зменшені державою. В державі не можуть прийматися закони та інші правові акти, які скасовують чи зменшують незалежність суддів.

Література:

1. Бородин С.В., Кудрявцев В.Н. О судебной власти в России //Государство

и право.– 2001.- №10.– С. 24.

2. Абросимова Е.Б. – Суд и исполнительная власть. В кн. Судебная

власть//под. Ред. И.Л. Петрухина. – М.: ООО «ТК Велби», 2003. – С.54.

3. Прилуцький С. Незмінюваність суддів – питання теорії і практики //

Право України. - 2003.– № 8.– С.48.