Івченко Д.М., Васьківська К.М.

Національний університет Державної податкової служби України

Щодо охорони комерційної таємниці

З розвитком інформаційного суспільства питання охорони і використання інформації набувають все більш вагомого значення. На сьогодні це питання піднімається не тільки у науковому просторі, а й серед підприємців, які розуміють, що збереження певного виду інформації має пріоритетне значення для успішного розвитку їх справи.

Актуальність теми полягає в тому, що досягнення успіху в підприємницькій діяльності дуже часто пов’язане з використанням комерційної таємниці і неможливістю її використання конкурентами, і держава має створити всі необхідні умови для цього.

Для того, щоб визначити способи охорони комерційної таємниці, треба розібратися в сутності цього поняття. Відповідно до Цивільного кодексу України, комерційною таємницею є інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв’язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію. Тобто комерційна таємниця є інформацією, яка є корисною і не є загальновідомою суспільсту, вона має дійсну або комерційну цінність, з якої можна мати прибуток і щодо якої володілець вживає заходів щодо її захисту в усіх сферах життя і діяльності. В той же час Господарський кодекс України надає поняттю комерційної таємниці наступних ознак:

- володільцем є суб’єкт господарювання;

- така інформація має містити комерційну цінність у зв’язку з тим, що вона невідома третім особам;

- до неї немає вільного доступу третім особам на законних підставах;

- володілець має вживати належних заходів щодо охорони її конфіденційності.

Разом з тим має бути можливість до відчуження зазначеної інформації її володільцем, тобто її можна відокремити від її носія і передати іншим особам.

Комерційна таємниця може мати найрізноманітніший характер, отже, і заходи щодо збереження її конфіденційності також можуть бути найрізноманітніші. І насамперед ці заходи мають бути саме правового характеру. Проблема захисту комерційної таємниці має багато аспектів, серед яких найважливішими є визначення правового положення комерційної таємниці як соціального ресурсу, юридичне закріплення права на комерційну таємницю та створення правових гарантій реалізації цього права, регулювання відносин, які виникають в сфері обігу комерційної таємниці.

Цікавим документом, який має на меті врегулювання цього питання є Концепція проекту Закону України «Про охорону прав на комерційну таємницю».

Метою і завданням Концепції є: визначення шляхів регулювання на законодавчому рівні відносин, пов'язаних з охороною комерційної таємниці.

До завдань можна віднести наступне:

- забезпечення застосування єдиного підходу до охорони комерційної таємниці як складової законодавства з питань інтелектуальної власності;

- установлення відповідальності за порушення прав інтелектуальної власності на комерційну таємницю.

Так, дійсно прийняття відповідного законопроекту розв’язало б значну кількість проблемних моментів. А поки такий не прийнятий, захист комерційної таємниці передбачений в таких нормативних актах: ЗУ «Про захист від недобросовісної конкуренції», ЗУ «Про захист економічної конкуренції», що визначає заборону на вчинення антиконкурентних дій з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування і органів адміністративно-господарського управління та контролю, КупАП ст 164-3 передбачена відповідальність за незаконне отримання, використання та розголошення комерційної таємниці, а також Кримінальним кодексом України ( ст. 231, ст.232 ) передбачена відповідальність за неправомірний збір, розголошення або використання комерційної таємниці.

Також охорона комерційної таємниці покладається і на самого власника такої інформації.

Отже, як бачимо, увагу охороні комерційної таємниці починають все більше і більше приділяти. Проте суттєві зрушення можливі лише з прийняттям відповідного нормативного акту і впровадженням дієвого механізму його реалізації.