Олефіренко В.В., аспірантка

Державний вищий навчальний заклад

”Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана”, Україна

Особливості нетарифного регулювання міжнародної торгівлі на сучасному етапі

Функціонування сукупного механізму, яким сьогодні є світова економіка, характеризується глобальними процесами взаємодії всіх її складових. Основною з цих складових виступає міжнародна торгівля, яка охоплює переважну частину міжнародних економічних відносин. Наразі обсяги світової торгівлі становлять близько 13 трлн. доларів. Провідними країнами-експортерами та імпортерами товарів є: Німеччина, США, Китай, Японія, Франція, Нідерланди, Італія, Велика Британія, Канада, Бельгія [3, с.12].

Успішний розвиток будь-якої країни значною мірою залежить від вміння організовувати захист її національних економічних інтересів. В торгово-економічній сфері – це, насамперед, захист національного товаровиробника та забезпечення доступу до зарубіжних ринків.

Сьогодні в світі накопичений багатий досвід захисту внутрішніх товарних ринків і національних товаровиробників від недобросовісної зовнішньої конкуренції, а також доступу до зовнішніх ринків. В зв’язку з лібералізацією міжнародної торгівлі в рамках Світової організації торгівлі (СОТ) відбувся перехід від застосування митно-тарифного до переважно нетарифного регулювання. Дійсно, якщо наприкінці Другої світової війни середній рівень митних тарифів становив близько 50%, то зараз в розвинутих країнах він становить близько 4%, і навіть в країнах, що розвиваються, - лише 13%. На глобальному рівні більш, ніж половина обсягів світового імпорту здійснюється безмитно. За нульовими ставками імпортуються товари та послуги в Гонконг (Китай), Макао (Китай) та Сінгапур [4, с.82].

Значне зниження рівня тарифних ставок і зв’язування тарифів привели до формування в системі світової торгівлі до більш ефективного і гнучкого протекціонізму, основу якого складають нетарифні методи регулювання, що постійно модифікуються і ускладнюються. До нетарифних методів відносять практично всі заходи, які застосовуються державою для регулювання торгівлі, за винятком тарифів.

Існують різні класифікації нетарифних заходів, які розробляються як міжнародними організаціями, так і окремими дослідниками. Найбільш відомими є класифікації, які були розроблені Міжнародною конференцією з торгівлі і розвитку ООН (ЮНКТАД) та СОТ. Наприклад, за класифікацією ЮНКТАД нетарифні заходи розділяються на 7 груп: паратарифні; заходи цінового контролю; заходи фінансового контролю; автоматичне ліцензування; кількісні обмеження; монопольні заходи та технічні стандарти. Згідно з класифікацією СОТ широкий набір інструментів нетарифного регулювання класифікується за типом торговельної операції (імпорту чи експорту). До нетарифних інструментів прямого обмеження імпорту належать: ліцензії та квоти; “добровільні” обмеження експорту; встановлення мінімальних імпортних цін; імпортні депозити; імпортні податки; валютні обмеження; антидемпінгові, компенсаційні та спеціальні захисні заходи; адміністративні формальності; технічні, санітарні та фітосанітарні норми. Інструменти стимулювання експорту класифікують наступним чином: субсидії, державне кредитування експорту та страхування експортних кредитів; податкові пільги; організаційно-інформаційне сприяння; забезпечення частки національної участі та інші заходи стимулювання національного виробництва. Кількість таких інструментів постійно зростає [1, с. 286].

Економісти стверджують, що розвинуті країни застосовують нетарифні заходи здебільшого стосовно товарів продуктів харчування, текстильної продукції та одягу, фармацевтичних товарів, автомобілів, побутових електроприладів і електрообладнання. Країни, що розвиваються контролюють, насамперед, імпорт мінеральної продукції, палива, дорогоцінних металів і коштовного каміння [2, с. 18-21].

Серед всього різноманіття нетарифних інструментів регулювання міжнародної торгівлі найбільшого поширення набули заходи підтримки сільськогосподарського виробництва; технічні, санітарні, фітосанітарні та екологічні норми і стандарти, а також антидемпінгові заходи. Так, внутрішня підтримка сільськогосподарського виробництва, що впливає на торгівлю, становить майже 20% обсягу світової торгівлі сільськогосподарською продукцією. Більшість такої підтримки здійснюється розвиненими країнами, які мають для цього необхідні фінансові ресурси. Наприклад, на країни Великої Четвірки – США, Японію, ЄС та Канаду – припадає 84% цієї підтримки.

Технічні бар’єри також є суттєвою проблемою для розвитку міжнародної торгівлі. За експертними оцінками 80% світової торгівлі зазнає впливу лише внаслідок застосування технічних норм та стандартів. В США, наприклад, діє понад 2,7 тисяч різних організацій, що займаються розробкою стандартів. Крім того, в останні роки дуже активно застосовуються антидемпінгові заходи для захисту інтересів національних товаровиробників різних країн.

Широкого застосування у регулюванні міжнародної торгівлі набули антидемпінгові заходи. Загалом з січня 1995 року по червень 2008р. в світі було ініційовано 3305 антидемпінгових розслідувань, з них 2106 завершилися з прийняттям рішення про застосування антидемпінгових заходів (64% від кількості розслідувань). Беззаперечними лідерами в ініціюванні антидемпінгових розслідувань та застосуванні антидемпінгових заходів були Індія, ЄС та США (372, 245 та 252 заходи відповідно). А серед країн, проти товарів яких були порушені антидемпінгові розслідування, слід виділити Китай (441 розслідувань) та Республіку Корея (146). На Росію та Україну в цьому переліку припадає 88 та 50 розслідувань відповідно. Важливо також відзначити, що більшість антидемпінгових заходів застосовувались до двох групи товарів – продукції металургійної галузі (30%) та продукції хімічної промисловості (20%) (рис.1) [5].

Сьогодні в рамках СОТ легалізовано і узгоджено велику кількість нетарифних захисних заходів, за допомогою яких дозволяється регулювати зовнішньоторговельні відносини. Наприклад, згідно даних СОТ за 2007 р. Німеччина є найбільшим експортером товарів у світі, навіть більшим за такі величезні за ресурсами та населенням країни як США та Китай, які посідають відповідно 2 та 3 місце в рейтингу. Такі успіхи багато в чому завдячують ефективній роботі органів державної влади Німеччини щодо реалізації національних інтересів в торговельній сфері. Наприклад, одним з головних завдань всіх представництв Німеччини за кордоном є захист інтересів

Рис. 1. Товари, що підпадають під антидемпінгові заходи

національного бізнесу. Крім посольств, консульств, торговельно-економічних місій, представництв при міжнародних організаціях, Німеччина є абсолютним лідером за кількістю почесних консулів за кордоном – понад 400 осіб, які в тому числі сприяють розвитку її торгово-економічних відносин. Більш того, Дипломатична академія Німеччини, яка готує спеціалістів для Міністерства іноземних справ та Міністерства економіки, вимагає обов’язкового проходження всіма студентами практики на підприємствах, що займаються міжнародною діяльністю Це дає їм можливість ознайомитись з реальними проблемами міжнародного бізнесу та використовувати відповідні навички та знання в своїй роботі. Відповідний досвід потрібно активно та ефективно використовувати при здійсненні торгової політики України.

Література

1. Циганкова Т. М., Петрашко Л. П., Кальченко Т. В. Міжнародна торгівля: навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2001. — 488 с.

2. Special study № 6. Market Access: Unfinished Business. Post-Uruguay round inventory and issues. – WTO Publications Centre William Rappard. 2001. – 141 p.

3. World Trade Organization International Trade Statistics 2008. – 238 p.

4. World Trade Report 2008. Geneva:WTO, 2008. – 177p.

5. www.wto.org – офіційний сайт СОТ (Світова організація торгівлі).