Економічні науки/2. Фінансові відносини

К.е.н., доцент Артамонова Н.С., Соколенко В.А.

Одеський національний політехнічний університет, Україна

Впровадження контролінгу в систему управління суб'єктів господарювання

Контролінг як нова філософія управління уже давно зайняв чільне місце як об'єкт досліджень у наукових колах, набув практичного застосування у багатьох високорозвинутих підприємницьких структурах. Однак порівняно стрімкий розвиток та визнання контролінгу як нового підходу до розвитку підприємства супроводжується низкою негативних явищ. Серед яких чи не на першому місці стоїть неготовність багатьох визнати такий підхід, насамперед, через багатогранність позитивних рис контролінгу, його неформальний характер, відсутність однозначності трактування та дублювання.

Системи планування, обліку, контролю та аналізу діяльності на підприємстві являються найважливішими складовими контролінгової діяльності. Тобто на кожному підприємстві в певній мірі вже існують усі формоутворюючі складові системи контролінгу (рис.1). Необхідною є наявність координації між функціональними складовими. Координація з точки зору системного підходу може бути:

1) системоутворюючою координацією, яка зводиться до формування зв'язків пов'язаних між собою формальних систем;

2) системопов'язаною координацією, що реалізується через процеси погодження в межах існуючої системної структури [4, 5].

Початком практичного впровадження контролінгу на вітчизняних підприємствах можна вважати спробу створення системи управлінського обліку, синхронізувавши її зі стратегічним та оперативним плануванням [3].

В українських умовах контролінг найчастіше виступає як система забезпечення виживання підприємства, в короткостроковому плані спрямована на оптимізацію прибутку, в довготерміновому – на збереження конкурентних позицій та забезпечення антикризового розвитку. Поява контролінгу була пов'язана з ускладненням орієнтації підприємства на ринку, посиленням конкуренції, необхідністю видозміни багатьох соціальних та економічних чинників. Сьогодні вже стало очевидним, що контролінг має великий потенціал як сукупність методів обліку, планування, аналізу та контролю на якісно новому етапі розвитку ринку, як єдина система, яка спрямована на досягнення цілей суб'єкта господарювання. Для впровадження та забезпечення надійного функціонування системи контролінгу керівництву вкрай необхідна постійна оперативна інформація про реальні витрати на виробництво та реалізацію продукції, кожного конкретного її виду, достовірні калькуляції продукції, в які внесено всі безпосередні витрати на виробництво.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


Рис.1.Взаємодія функціональних підсистем контролінгу

В Україні контролінгу приділяється не досить уваги, хоча причин для його активного запровадження достатньо, зокрема:

- зростання нестабільності зовнішнього середовища, що висуває додаткові вимоги до системи управління підприємствами, а саме:

- переміщення акценту з контролю минулого на аналіз майбутнього;

- збільшення швидкості реакції на зміни у навклишньому середовищі, підвищення гнучкості підприємства;

- необхідність у безперервному відстеженні змін, що відбуваються у внутрішньому і зовнішньому середовищах підприємства;

- необхідність продуманої системи дій щодо забезпечення виживання підприємства й уникнення кризових ситуацій;

- ускладнення системи управління підприємством, що потребує механізму координації всередині системи управління;

- наявність інформаційного буму при недостатності релевантної (істотної, значущої) інформації, що потребує побудови спеціальної системи інформаційного забезпечення управління;

- зростання загальнокультурного прагнення до синтезу, інтеграції різних галузей знань і людської діяльності [2].

Одним із важливих кроків формування системи контролінгу в Україні має стати визнання необхідності розвитку фінансового контролю як у напрямі вдосконалення ревізії, так і через запровадження фінансового аудиту й аудиту ефективності, в тому числі на мікрорівні. Ці форми контролю разом із управлінським обліком мають забезпечити спрямованість на підвищення ефективності діяльності суб'єктів господарювання в Україні.

Поряд з підприємницькими структурами систему контролінгу треба запроваджувати і в діяльність державного апарату та органів влади. Це випливає з того, що система державного регулювання економіки, яка претендує на статус ефективної, повинна, як мінімум:

- правильно встановлювати відповідні правила і стандарти, які формують умови виробництва матеріального продукту та надання послуг;

- точно визначити засоби та методи впливу держави на суб'єкти економічних відносин з метою забезпечення дотримання правил та стандартів;

- своєчасно вносити обґрунтовані зміни до встановлених правил і стандартів, якщо вони на даному етапі розвитку країни не сприяють ефективному господарюванню.

Для забезпечення такого функціонування системи державного регулювання економіки вона повина мати дуже чутливий механізм саморегулювання. Цей механізм може бути аналогічним системі контролінгу, яка успішно діє у передових країнах світу.

 

Література:

1. Контроллинг как инструмент управления предприятием / Ананькина Е.А., Данилочкин С.В., Данилочкина Н.Г. и др.; под ред. Данилочкиной Н.Г. – М.: ЮНИТИ – ДАНА. – 2003. – С.8.

2. Концепция контроллинга: Управленческий учет. Система отчетности. Бюджетирование / Horvath & Partners: Пер с нем. – М. Альпина Бизнес Букс, 2005. – 269 с.

3. Шеффер У. Должен ли контроллинг выполнять функцию контроля? // Проблемы теории и практики управления. – 2002. - № 5. – С. 62 – 67.

4. Horvаth P. Das Controlling – Konzept. – Munchen, 1991. – 264 p.

5. Horvаth P. Controlling – 5. Aufl.,Munchen, 1994. – 441 p.