Экономические науки/ 10.Экономика предприятия.

Омельчук А.А.

Буковинська державна фінансова академія

ФІНАНСУВАННЯ МАЛОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА В УМОВАХ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ

На сучасному етапі розвитку досить важливим питанням для розвитку малого підприємництва (МП) є питання, пов’язані з фінансуванням підприємницької діяльності. Не останню роль при цьому відіграє держава.

Слід зазначити, що багато науковців розглядають проблеми, пов’язані з розвитком підприємництва, серед яких М.Бедринець, І.Богатирьов, А.Золотарьов, О.Микитюк, В.Парсяк, М.Журавльова [1-5] та ін. Але в цих роботах розглядалися лише окремі положення системи функціонування малих підприємств як умови соціально-економічних явищ. Сучасний стан малого підприємництва вказує на те, що терміново необхідна широка програма досліджень проблеми державного регулювання малого підприємництва на нинішньому етапі розвитку економіки.

Сучасна економічна дійсність вимагає від керівників підприємствами постійно ухвалювати рішення в умовах невизначеності. Підприємницька діяльність схильна до виникнення різних кризових ситуацій, результатом яких може стати погіршення не тільки фінансового стану підприємства, але і функціонування підприємництва в так званій „тіньовій економіці”. Щоб зашкодити подальшому функціонуванню підприємств у тіні, держава повинна створювати необхідні умови для розвитку малого підприємництва. На нашу думку, це можливо лише завдяки ефективній політиці з боку держави в регулюванні питань розвитку малого підприємництва в умовах ринку. Необхідно створити концепцію з регулювання діяльності малого підприємництва з боку держави, в якій треба враховувати інтереси не тільки держави, а також підприємців одночасно. Метою даної статті є розробка концепції державного регулювання розвитку малого підприємництва в Україні у сучасних умовах господарювання.

Передумовою ефективного розвитку малого підприємництва є створення відповідних економіко-організаційних форм регулювання. Концепція державного регулювання розвитку малого підприємництва складається з трьох основних блоків. До першого блоку –– фінансово-бюджетні заходи господарських відношень –– відносяться слабкі сторони малого бізнесу, пов’язані, в першу чергу, з фінансуванням. До складу цього блоку входять кредитно-грошова політика, інвестиційна політика, антимонопольна політика, амортизаційна політика, управління НТП та інноваційною діяльністю. Вдосконалення податкової системи і системи ліцензування та реєстрації МП одночасно входять до складу двох блоків, бо їх треба розглядати з різних поглядів, точок зору регулювання для досягнення найбільш ефективного результату.

Фінансування підприємницької діяльності може здійснюватися за рахунок внутрішніх та зовнішніх джерел. До внутрішніх джерел відносяться фінансування за рахунок оборотного капіталу, фінансування за рахунок надлишку платіжних засобів; до зовнішніх –– фінансування за рахунок власного капіталу (збільшення капіталу за рахунок пайових вкладень) і фінансування за рахунок позичкового капіталу. Система фінансування підприємницької діяльності повинна постійно вдосконалюватися і для цього необхідна державна фінансова підтримка малого підприємництва, яка має бути виражена, на наш погляд, у двох напрямках:

1) безпосереднє фінансування (державні фонди: субсидування, кредитування, пайове фінансування та податкові пільги);

2) стимулювання підтримки малого бізнесу з боку підприємницьких структур (гарантування позик, зменшення ризику, збільшення прибутковості по операціях з малими підприємствами та ін.). Удосконалення механізмів фінансової підтримки суб’єктів підприємницької діяльності, до яких відносяться: гарантійні фонди кредитування, пільгове кредитування, спів фінансування, лізинг, франчайзинг, консалтинг, централізований бухгалтерський облік, венчурне фінансування, кредитні союзи, бізнес-центри, бізнес-інкубатори, комплексне обслуговування малих підприємств, реструктуризація промислових підприємств, страхування, – досить важливе для ефективного регулювання малого підприємництва.

Група фінансово-економічних факторів має різноманітну кількість складових, які тісно взаємозв’язані. Низька ефективність функціонування малого підприємництва в Україні ґрунтується на обмеженому доступі малого виробництва до сировини, матеріалів, капіталу, широкого вивчення збутових ринків. Збільшення темпів спаду обсягів виробництва, підвищення темпів інфляції і дестабілізація курсу гривні в теперішніх умовах свідчать про початок промислового спаду і інвестицій в промислову сферу. Серед негативних макроекономічних факторів слід виділити обмеженість фінансово-кредитних ресурсів і сповільнену інвестиційну діяльність. Необхідно подолати кризу неплатежів і підвищити конкурентоспроможність національних товарів, одночасно зменшити імпорт. Слабкі сторони малого бізнесу пов`язані, в першу чергу, з фінансуванням. Суб’єкти малого підприємництва, не маючи достатнього доступу до ринку капіталу, завжди відчувають нестачу фінансових ресурсів для розвитку справи і підтримки свого бізнесу. Самофінансування в більшості випадків залишається єдиним джерелом існування підприємств цієї сфери. Дефіцит оборотного капіталу, дорогі кредитні ресурси, жорстка конкуренція на ринку можуть поставити їх на межу банкрутства. Значних додаткових вкладень вимагають постійне оновлення продукції, використання нового обладнання.

У своїй діяльності малі й середні підприємства використовують власні і залучені фінансові ресурси. Власні фінансові ресурси є базовою частиною підприємства, яка формується на момент його утворення і знаходиться в його розпорядженні протягом всього періоду діяльності. Цю частину фінансових ресурсів називають статутним капіталом. Згодом статутний капітал може подрібнюватися, зменшуватися або збільшуватися, в тому числі і за рахунок внутрішніх фінансових ресурсів. Залучені фінансові ресурси частіше зустрічаються в формі банківських кредитів і позик, коштів від випуску та продажу облігацій, позик інших небанківських закладів. Перебуваючи в грошовій формі у вигляді коштів у касі підприємства або на розрахунковому рахунку в банку, капітал або фінансові ресурси не приносять прибутку підприємству. Тому відбувається метаморфоза капіталу з грошової форми в продуктивну, здатну давати прибутки. Цей процес називається фінансуванням.

За аналогією з наведеною класифікацією фінансових ресурсів (капіталу) як джерел фінансування можна розглядати внутрішнє і зовнішнє фінансування, удосконаливши при цьому механізм шляхів збільшення капіталу підприємства з урахуванням конкретної фінансової ситуації в різні періоди часу. Витрати в капіталі виникають на підприємстві тому, що потік надходжень і платежів звичайно покривають один одного не синхронно протягом певного періоду. Як правило, в перші місяці після створення підприємства переважають платежі, пов’язані з оплатою будівництва і ремонту виробничих приміщень, придбанням обладнання та ін. Але поступово збільшуються і надходження, наприклад, у формі прибутку від продажу. Кінець кінцем, в стадії підготовчого процесу переважають ті платежі, де відбувається надходження коштів. Позитивне споживання капіталу виникає в періоди, коли переважають платежі, і навпаки, негативне виникає, коли надходження більші платежів. Саме забезпечення покриття позитивного споживання в капіталі –– найважливіше завдання фінансового менеджменту з метою збереження рівноваги.

Система фінансування підприємницької діяльності може бути рекомендована у наступній формі:

1. Надходження, одержані в процесі обороту капіталу, компенсують витрати на підготовку виробництва продукції (надання пільг). Цю частину надходжень називають оборотним припливом платіжних коштів. Фінансування за рахунок оборотного припливу може здійснюватися скоріше за все при допомозі перевищення оборотних припливів амортизаційних відшкодувань над необхідним еквівалентом коштів для оновлення обладнання і розширення виробничих потужностей.

2. У випадку перевищення надходжень над величиною здійснених раніше затрат створюються вільні платіжні кошти, як в першому випадку. Цей надлишок може бути використаний на фінансування підприємницької діяльності чи окремого підприємця. Фінансова невизначеність в майбутніх надходженнях і платежах, а відповідно, й у визначенні споживання в капіталі може диктувати підприємцю різні лінії поведінки. З одного боку, вільні кошти можуть вилучатися з процесу підприємництва і інвестування в зовнішні об’єкти для того, щоб приносити прибутки (відсотки, дивіденди, участі в прибутку). З другого боку, доцільною можна вважати поведінку, коли частина власних вільних фінансових ресурсів не інвестується, а зберігається у вигляді резервів самострахування.

3. У випадку недостатнього внутрішнього фінансування для скорочення позитивної потреби в капіталі звертаються до зовнішнього фінансування, яке передбачає, у свою чергу, використання власної позики капіталу.

4. Зовнішнє фінансування власним капіталом може здійснюватися двома шляхами:

– шляхом допоміжних пайових внесків власниками підприємства або притягненням до цього нових компаньйонів;

– шляхом використання нерозподіленого прибутку, коли підприємство нарощує свій власний капітал за рахунок реінвестування.

5. Зовнішнє фінансування за допомогою позиченого капіталу являє собою кредитне фінансування. Позика „заробляє” на кредиті тільки у випадку, якщо отриманий в результаті підприємницької діяльності прибуток буде більше платні за кредит.

З позиції підприємництва, дана система фінансування повинна бути основою при розробці правильного механізму фінансової підтримки малого бізнесу головним чином, з боку держави. Таким чином, серед найважливіших напрямів державної підтримки малого підприємництва в Україні слід виділити правове регулювання та захист приватної власності, а також фінансово-кредитну підтримку, недостатній розвиток або відсутність яких є основними стримуючими факторами розвитку. Необхідна активна державна фінансова підтримка малого підприємництва, особливо в тих сферах діяльності, які спрямовані на вирішення важливих проблем у подоланні кризових явищ: використання інтелектуального потенціалу шляхом розвитку венчурного бізнесу, інноваційного підприємництва; заміна нераціонального імпорту шляхом створення власних підприємств; випуск експортно орієнтованої продукції. Важливе значення має спрямування зусиль підприємців у ті виробництва, де вони спроможні в якійсь мірі вирішити енергетичну та інші сировинні проблеми, проблему захисту навколишнього середовища.

Безпосередня фінансова підтримка малого підприємництва з боку держави з урахуванням бюджетних обмежувань не може бути достатньою. Необхідно використовувати такий метод фінансової підтримки, як установлення пільг в оподаткуванні як найменшим підприємствам,так і тим структурам, які їх підтримують. Перші кроки в цьому напрямку уже зроблені (спрощена система оподаткування та фіксований податок), але вони недостатні: вони швидше впорядковують відносини між представниками органів державної влади та підприємцями, ніж стимулюють розвиток малого бізнесу. Необхідні такі програми державної підтримки малого підприємництва, які б і в умовах фінансових обмежувань визначили вибір пріоритетних напрямків активізації зусиль підприємців

Література

1.Бедринець М.Д. Франчайзинг: світовий досвід і перспективи розвитку в Україні// Фінанси України – 2001. – №2. – С.96-104.

2.Богатырев И. Финансовый механизм поддержки предпринимательства // Еконо-міст. – 2000. – №7 . – С. 24-27.

3.Золотарев А. Исследование факторов, влияющих на предпринимательскую дея-тельность. – Харьков: Фактор, 1992. – 138 с.

4.Микитюк О.І. Фінансова підтримка малого підприємництва // Фінанси України.– 2000. – № 11. – С.188-121.

5.Парсяк В., Журавлева М. Проблемы малого бизнеса // Экономика Украины. –2000. – №4. – С.83-86.Отримано 15.12.2006