Європейський університет,
Одеська філія, Україна
Стан розвитку туризму у
світі в цілому, та в країнах ЄС зокрема, характеризується такими основними
показниками і тенденціями:
-
щорічно у
світі відбувається близько 808 млн. подорожей, понад 52 % з яких – у межах
Європи; близько 60 % усіх туристичних подорожей пов’язано з відпочинком;
-
частка
туризму у світовому експорті товарів і послуг становить близько 13 %, а в
країнах ЄС – 14%, туризм формує 8 %
сукупного ВВП країн ЄС і забезпечує близько 11 % економічного зростання;
-
кількість
робочих місць у туристичній індустрії країн ЄС становить близько 12 % від
загальної чисельності зайнятих;
-
відбувається
скорочення тривалості і збільшення кількості туристичних подорожей, що формує
попит на туристичні пропозиції, які надають можливість відвідати значну
кількість місць за коротший час;
-
відбувається
активне втручання держав у конкурентну боротьбу за вплив на параметри
міжнародного туристичного потоку, зокрема через реалізацію державних програм,
запровадження нормативної бази та фіскальної політики, сприятливої для
розбудови індустрії туризму;
-
пріоритетним
напрямом розвитку туризму стає створення ефективних механізмів установлення і
підтримання рівноваги між збереженням природних і історико-культурних ресурсів
та туристичною діяльністю [4].
Отже, роль індустрії
туризму у світовій економіці дуже значна, причому внесок туризму до світового
ВВП буде постійно збільшуватися, а кількість людей, зайнятих у туристській
галузі зростатиме щорічно. Це обумовлено постійним зростання добробуту
населення розвинених країн, збільшення тривалості життя та відповідно
збільшенням кількості людей пенсійного віку, які в розвинених країнах є
основними споживачами туристських послуг.
Проте в Україні наразі
складається зовсім інша ситуація у сфері туризму та діяльності курортів, що
характеризується такими основними чинниками:
-
низьким
рівнем усвідомлення населенням країни та органами, що здійснюють регулювання у
сфері туризму і діяльності курортів, ролі та значення туризму для
соціально-економічного розвитку держави;
-
відсутністю
сформованих туристичних ресурсів та цілісної системи їх раціонального
використання, невизначеністю напрямів їх освоєння та розвитку, неефективним та
позазаконним використання унікальних природних та історико-культурних ресурсів;
-
відсутністю
ефективної системи захисту прав та інтересів туристів, забезпечення безпечних
умов на об’єктах туристичних відвідувань та за напрямами туристичних маршрутів,
своєчасного надання всіх видів невідкладної допомоги особам, які постраждали
під час подорожі;
-
відсутністю
сприятливих умов для розвитку індустрії туризму, державної інвестиційної
політики у сфері туризму і діяльності курортів та належної підтримки розвитку
пріоритетних видів туризму, зокрема в’їзного та внутрішнього, сільського,
екологічного;
-
руйнацією
системи соціального туризму, практичною недоступністю туризму для
малозабезпечених верств населення, дітей, молоді, осіб похилого віку та з
особливими потребами;
-
відсутністю
належного прогнозування та планування розвитку туризму, параметрів туристичного
потоку у відповідності до наявних ресурсних можливостей, потреб населення та
економіки держави, поверхневим і фрагментарним підходом до розроблення та
реалізації державної і місцевих програм розвитку туризму;
-
недосконалістю
організаційно-правових та економічних механізмів реалізації державної політики
у сфері туризму і діяльності курортів, слабкою міжвідомчою координацією та
взаємодією між органами державної влади та місцевого самоврядування;
-
відсутністю
цілісної та комплексної системи управління туристичними ресурсами країни,
різним відомчим підпорядкуванням туристичних ресурсів, відсутністю спеціального
уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань діяльності курортів;
-
недостатнім
нормативним, методичним та інформаційним забезпеченням діяльності органів
місцевого самоврядування, громадських організацій та суб’єктів підприємницької
діяльності у сфері туризму і діяльності курортів;
-
недостатнім
за кількісними, якісними параметрами та за структурою і рівнем наукового,
методичного та кадрового забезпечення, зокрема у сфері управління на державному
та місцевих рівнях [4].
Розглянемо деякі
статистичні дані, що характеризують стан розвитку туристської галузі в Україні
за перше півріччя 2008 року.
Протягом І півріччя 2008
року туристичні послуги надавали 3880 ліцензіатів, з них: туроператорів – 1 733
і турагентів – 2147, відповідно 45 % та 55 %. Середньооблікова кількість
працівників туроператорів та турагентів дорівнює 22,2 тис. осіб, що на 7 % більше, у порівнянні з І півріччям 2007
року.
Пріоритетними видами
туристичної діяльності у І півріччі 2008 року, як і в аналогічному періоді 2007
року, залишаються виїзний та внутрішній туризм. В цілому по Україні на
внутрішній туризм припадає 47 % туристів, обслугованих ліцензіатами, на виїзний
туризм – 42 % та в’їзний – 11 %. Ця тенденція продовжується з 2005 р. У
2003-2004 рр. турфірми України віддавали перевагу в роботі в’їзному туризму,
який за чисельністю потоку перевищував виїзний туризм [1].
В’їзний туризм. Протягом 6 місяців Україну
відвідали 11,3 млн. в’їзних (іноземних) туристів, що
на 19 % або на 1,8 млн.
осіб більше, ніж за аналогічний період 2007 року.
Збільшення обсягів
в’їзного потоку у І півріччі 2008 р. відбулося за рахунок зростання кількості поїздок з приватною метою
на 16% з таких країн: Польща (на 16 % або на 336,6 тис.
осіб), Білорусь (на 33 % або на 304,5 тис. осіб), Молдова (на
16 % або на 264 тис. осіб), Росія (на 9,4 % або на
226 тис. осіб), Румунія (на 33,7 % або на 160,4 тис осіб).
Цей сегмент займає 90% усього в’їзного туристичного потоку.
Варто відзначити, що
змінилася тенденція у сфері організованого
туризму. У першому півріччі 2008 р. спостерігається зростання цього сегменту на 59% (+223,8
тис. осіб), тоді як відповідний період 2007 р. показав зменшення на 15%.
Збільшення потоків організованого туризму спостерігаються з Польщі (збільшення
на 235,5%, або на 143,3 тис. осіб), Росії (збільшення на 49,7%, або на 47 тис
осіб), Німеччини (збільшення на 42%, або на 8,7 тис. осіб).
В структурі в’їзного
турпотоку відбулися такі зміни – частки організованого туризму та службових
поїздок рівномірно збільшилися з 4% у І півріччі 2007 р. до 5 % у І півріччі
2008 р., водночас частка приватного туризму зменшилася з 92 % до 90 %.
Зростання в’їзного
турпотоку з країн ЄС відбулося в основному за рахунок збільшення кількості подорожуючих з країн: Польща (на
22 % або на 500 тис. осіб), Словаччина (на 59 % або на 126,5 тис. осіб), Німеччина
(на 15,6 % або на 13 тис. осіб), Чехія (на 25 % або на 4,1 тис. осіб) [2].
Таким чином, в структурі
в’їзного туризму переважає приватний туризм (90 %), хоча частка його
зменшується. Це свідчить, що наразі переважна кількість туристів, що прибувають
до України, – це заможні люди, що віддають перевагу індивідуальним програмам,
високої якості послуг та відповідно налаштовані витрачати відповідні суми на
задоволення своїх високих запитів. Тому нині основний акцент треба робити на
забезпечення високої якості послуг, а саме готелів, транспорту, екскурсійного
обслуговування. При цьому ціни на високоякісні послуги можуть бути досить
високими, оскільки мова йде про індивідуальний туризм. Відтак в сучасних
складних умовах економічної кризи є можливість отримання значних прибутків за
умови ефективної організації обслуговування цього сегменту туристів.
Зростання потоку туристів
в Україну відбувається за рахунок мешканців сусідніх або близьких до Україні
країн. Цю тенденцію зростання інтересу до України у близьких країнах Європи
слід враховувати турфірмам та активізувати свою діяльність з залучення
іноземних туристів саме у напрямку країн східної та центральної Європи.
Виїзний
турпотік у І півріччі 2008 р. зменшився (з причини падіння числа
приватних подорожей) порівняно з І півріччям
2007 р. на 12,7 %, або на 1 млн. 46 тис. осіб та становив 7,2 млн. осіб.
Найбільше
падіння подорожей українських туристів спостерігається у напрямках: Польща
(зменшення на 59 %, або на 1 млн. 265 тис. осіб), Угорщина (зменшення
на 19,7 %, або на 139 тис. осіб), Білорусь (зменшення на 18 %,
або на 138,6 тис. осіб), Румунія (зменшення на 19 %, або на
55,6 тис. осіб).
Зменшення
загального виїзного потоку відбулося з причини значного падіння приватних
подорожей (майже на 17%, або на 1 млн. 193 тис осіб). Найбільше падіння
турпотоку відбулося в потоці подорожуючих до Польщі (на 65,6 %, або на 1,3 млн.).
Водночас
сегмент організованого туризму зріс на 12,3% (92,7 тис. осіб). Збільшення
організованого туризму відбулося за рахунок зростання кількості подорожуючих за
такими напрямами: Єгипет (на 49,5 %, або на 43,3 тис. осіб), Чехія
(на 381,6 %, або 42,5 тис. осіб), Росія (на 64,2 %, або на
41,2 тис. осіб), Туреччина (на 8,4 %, або на 10,3 тис. осіб)
[2].
Отже в структурі виїзного
туризму також суттєво переважають приватні туристи. Слід очікувати, що в умовах
економічної кризи туристичні подорожі стануть доступними переважно для багатих
українців, отже частка індивідуальних туристів буде збільшуватися, а загальна
кількість туристів, що виїжджають за кордони України, надалі зменшуватиметься.
Відтак в організації виїзного туризму слід робити
акцент на обслуговування усіх можливих запитів багатих туристів, створення
різноманітних програм на будь-який смак, що нині вже пропонують багато турфірм
України.
Слід також врахувати
тенденцію зростання організованого туризму до ближніх країн. такі поїздки
можуть залишаться доступними для сегменту споживачів з середніми доходами. ЦІ
туристи основну увагу будуть приділяти цінам та відповідно рівню
обслуговування. Отже для збереження та майбутнього зростання потоку цих туристів
слід ретельно переглянути цінову політику та прикладати усіх зусиль для
підтримання та збільшення рівня якості послуг.
Якщо розглядати показники
туристичної діяльності в Україні в регіональному розрізі, то цікавими є
рейтинги регіонів за показниками кількості туристів (табл. 1). В табл. 1
наведено 10 регіонів України з 27, що мають найвищий рейтинг за загальною
кількістю обслугованих туристів в 2007 р. [3].
Таблиця 1.
Рейтинги регіонів України за
показниками кількості туристів
|
Регіон |
Рейтинг за кількістю обслугованих туристів |
|||
|
всього |
в’їзних |
Виїзних |
внутрішніх |
|
|
м. Київ |
1 |
1 |
1 |
2 |
|
Івано-Франківська
обл. |
2 |
20 |
19 |
1 |
|
АР Крим |
3 |
2 |
18 |
3 |
|
м. Севастополь |
4 |
3 |
9 |
5 |
|
Дніпропетровська
обл. |
5 |
6 |
2 |
7 |
|
Донецька обл. |
6 |
18 |
3 |
4 |
|
Харківська обл. |
7 |
9 |
5 |
6 |
|
Одеська обл. |
8 |
4 |
6 |
19 |
|
Львівська обл. |
9 |
7 |
4 |
13 |
|
Запорізька
обл.. |
10 |
5 |
7 |
8 |
Наведені рейтинги слід
доповнити такими даними, що характеризують динаміку кількості обслугованих
туристів у І півріччі 2008 р.
Збільшення кількості
обслугованих в’їзних туристів в І
півріччі 2008 р. спостерігалося в регіонах: Волинському (на 54%), Донецькому
(на 89%), Херсонському (на 52%), Івано-Франківському (у 8 раз), Сумському,
Тернопільському та Хмельницькому.
Найменшу кількість
іноземних туристів було обслуговано в Луганській (39 особи або 0,03 %
від обсягу по Україні), Сумській (83 осіб або 0,04 % від обсягу
по Україні), Тернопільській (99 осіб або 0,07 % від обсягу по
Україні) областях. В Житомирській області жодного іноземного туриста не
обслужили. Також дуже низький цей показник в Київській (134 особи або
0,05 %), Кіровоградській (237 особи або 0,1 %), Хмельницькій
(877 осіб або 0,4 %), Донецькій (945 особи або 0,4 %),
Полтавській (445 осіб або 0,2 %), Черкаській (449 особа або
0,2 %).
Традиційно 80 %
іноземних туристів припадає на 4 регіони: м. Київ
(57 %), АР Крим (12 %), м. Севастополь (9 %),
Одеську область (4 %).
Зростання кількості виїзних туристів
протягом І півріччя 2008 року, відбулось за рахунок Дніпропетровської
(на 79 %), Житомирської (на 91 %), Київської (на 94 %)
Кіровоградської (на 77 %), Сумської (на 37 %), Черкаської (на
54 %) та Луганської (на 50 %) областей.
Найменшу кількість
виїзних туристів обслуговано в Житомирській (2,4 тис. особи або 0,3 %
від обсягу по Україні), Херсонській (2,7 тис. осіб
або 0,3 % від обсягу по Україні), Тернопільській (3,3 тис. осіб
або 0,3 % від обсягу по Україні) областях
На підприємства м. Києва припадає 71 % числа виїзних туристів. На підприємства Івано-Франківської області, м. Києва та АР Крим у сукупності припадає 58 % числа внутрішніх туристів [2].
Таким чином, найбільш
інтенсивна діяльність туристських фірм відзначається у Києві, Севастополі,
Криму, Івано-Франківській та Дніпропетровській областях. Проте за видами
туризму ці рейтинги суттєво різняться. Так, для в’їзних, тобто іноземних
туристів найбільш привабливими є Київ, Крим, Севастополь, Одеська та Запорізька
області. Натомість найбільша кількість виїзних туристів, тобто українців,
прямуючих у закордонні поїздки, зафіксована у Києві, Дніпропетровській,
Донецькій, Львівській та Харківській областях.
Ці рейтинги показують, що
для іноземців найпривабливішими залишаються традиційні українські туристичні
об’єкти, що знаходяться в Криму, Києві, Одесі. Проте непривабливими для
іноземних туристів є Карпати, східні області України.
Щодо кількості
українських туристів, що подорожують за кордон, то природнім є те, що найбільшу
кількість туристів надають економічно розвинені східні регіони та Київ.
Для внутрішнього туризму
найпривабливішими є Київ, Карпати, Крим.
Ситуація, що склалася,
показує, що є певні передумови та резерви для диверсифікації туристичної
діяльності в Україні. Так, привабливі для іноземних туристів об’єкти є не
тільки в південних регіонах, але й на сході (наприклад, Святогорський монастир
у Донецькій області), в Карпатах (особливо в зимовий період), на півночі та в
центрі України (Полтава, Черкаси, Чернігів). Необхідно тільки активізувати
роботу турфірм з просування нових національних турпродуктів на ринку
туристичних подорожей Україною, перш за все в країнах східної та центральної
Європи.
Для внутрішніх туристів
окрім традиційних туристичних уподобань (Крим, Карпати, Київ) існують дуже
цікаві об’єкти практично в усіх регіонах України – від Севастополя до Чернігова
та від Ужгорода до Луганська. Саме внутрішній туризм стає в сучасних умовах
одним з провідних напрямків роботи національної індустрії туризму.
Щодо збільшення
турпотоків за кордон, то в близькій перспективі очікувати збільшення туристів в
усіх регіонах України не доводиться, що пов’язане, перш за все, з девальвацією
гривні та відповідним зростання вартості закордонних подорожей для українців.
Отже, результати
діяльності туристської галузі економіки України дають певні підстави для
поміркованого оптимізму. Проте недоліки в українській індустрії туризму
залишаються значними. Необхідно якомога
скоріше здійснювати комплекс заходів з підтримки туризму в Україні як на
державному рівні, так і на рівні
окремих туристичних фірм. В проекті Стратегії сталого розвитку туризму і
курортів в Україні визначається два можливих варіанти розвитку сфері туризму та
діяльності курортів [4].
Варіант 1: розвиток туризму здійснюється стихійно, на
принципах саморегуляції.
Недоліки:
-
значні
витрати бюджетів усіх рівнів, пов’язані з необхідністю ліквідації наслідків
нераціонального використання туристичних ресурсів, порушення екологічної
рівноваги;
-
поглиблення
негативного впливу туристичної діяльності на навколишнє середовище, занепад
більшості об’єктів культурної спадщини та втрата найцінніших природних
ресурсів;
-
уповільнення
темпів розвитку туризму і діяльності курортів, поглиблення процесів “тінізації”
та регіональних соціально-економічних диспаритетів, зменшення частки очікуваних
доходів у державному та місцевих бюджетах;
-
створення
негативного туристичного іміджу країни на міжнародному туристичному ринку,
зменшення в’їзного туристичного потоку;
-
подальше
зниження рівня якості послуг для туристів та безпеки в туризмі, погіршення якості життя населення, зневіра
громадян у спроможність держави
забезпечити дотримання у сфері туризму інтересів соціально незахищених верств
населення, зниження рівня довіри до держави та зростання демократичного
дефіциту.
Варіант 2: забезпечення сталого розвитку туризму через
активізацію та впровадження ефективних механізмів державного регулювання.
Переваги:
-
подолання
негативних тенденцій у сфері туризму та діяльності курортів;
-
покращення
якості життя населення, забезпечення доступності туристичних ресурсів для всіх
верств населення;
-
збереження
унікальних природних та історико-культурних ресурсів;
-
посилення
позитивного туристичного іміджу країни на міжнародному туристичному ринку,
збільшення в’їзного туристичного потоку;
-
прискорення
темпів розвитку, збільшення частки очікуваних доходів від сфери туризму та
діяльності курортів у бюджетах усіх рівнів;
-
зменшення
наявних регіональних соціально-економічних диспаритетів, посилення “прозорості”
туристичної діяльності.
Таким чином, в сучасних
умовах економічної кризи індустрія туризму має в Україні усі шанси на успішний
розвиток. Туризм не потребує негайних значних довгострокових інвестицій, проте
туристичний потенціал в Україні є потужним вже зараз. Необхідно тільки
активізувати діяльність українських турфірм, особливо стосовно внутрішнього
туризму, надати їм всіляку можливу державну підтримку та створити механізми, що
дозволять вивільнити підприємницьку ініціативу вітчизняних туроператорів та
турагентів, створити більш привабливий туристичний імідж країни, залучити до
цікавих подорожей Україною якомога більше українських та іноземних туристів.
Від цього безумовно виграє економіка України в цілому, яка отримає значні
кошти, що будуть спрямовані на подолання наслідків економічної кризи.
1. Аналітична довідка про роботу
туроператорів та турагентів за І півріччя 2008 р. (за формою № 1-ТУР) //
www.tourism.gov.ua/publ.aspx?id=1471
2. Довідка про динаміку туристичних потоків в
Україні, І півр. 2008 р. (за даними Адміністрації Держприкордонслужби України)
// www.tourism.gov.ua/ publ.aspx?id=1465
3. Рейтинг регіонів за основними показниками
ліцензіатів (туроператорами та турагентами) України за 2007 рік (ф. №1Тур) // www.tourism.gov.ua/ publ.aspx?id=1390
4. Стратегія сталого розвитку туризму і
курортів в Україні (проект)