Карпенко Ю.В.

Одеська національна академія харчових технологій

Використання технології бюджетування в діяльності зернопереробних підприємств

Процес ринкових трансформацій призвів до необхідності пристосування зернопереробних підприємств до умов динамічного середовища, що швидко змінюються. Тому актуальним є питання переводу підприємства до бажаного стану з врахуванням змін зовнішнього середовища, що здійснюється за допомогою управлінських впливів. Засобом реалізації останніх є технологія бюджетування. Бюджетування в діяльності зернопереробних підприємств на фоні відсутності галузевих рекомендацій його використання має недосконалий характер. Перш ніж розробити такі рекомендації, необхідно визначити особливості зовнішнього середовища і, перш за все, слід розглянути зовнішнє середовище прямого впливу, тобто галузь.

Зернопереробну галузь утворює сукупність виробничих одиниць, здійснюючих виробництво борошна, круп та комбікормів. У зв’язку з тим, що більшість з них складають борошномельні підприємства, зміни зовнішнього середовища останніх стали об’єктом нашого аналізу. За роки незалежності у борошномельній галузі відбулися зміни: нарощування та реконструкція діючих виробничих потужностей пішли на спад, а потім припинилися. Одночасно за 1990-2006 рр. майже втричі зменшилися обсяги виробництва борошна.

Зменшення виробництва борошна, за нашою думкою, спричинено: зменшенням чисельності населення України; збільшенням споживачів, що відказуються або мінімізують споживання борошняних продуктів; зменшенням споживання борошна компаніями, що оперують на діловому ринку.

Дійсно, з 1990 р. по 2007 р. відбулося зменшення чисельності населення України з 51,83 до 46,6 млн. чоловік і скорочення виробництва борошна з 7671 до 2655 тис. т. Однак, розрахунки обсягів виробництва борошна на одну людину показують, що з 1990 по 1999 рр. вищевказаний показник зменшився більш ніж удвічі, а чисельність - тільки на 3,7%. З 2000 по 2006 рр. обсяг виробництва борошна на одну людину знизився на 9%, а чисельність зменшилась на 5,1%. Це дає змогу стверджувати, що згадана тенденція свідчить про зменшення виробництва борошна внаслідок скорочення його споживання.

Також зменшилася середньодушова норма споживання з 140 кг/люд. до 124 кг/люд., що свідчить про збільшення чисельності населення, яке повністю відказується або мінімізує споживання борошняних продуктів.

Загальновідомо, що борошно головним чином реалізується не на споживчому, а на діловому ринку, який утворюють підприємства хлібопекарної, кондитерської та макаронної галузей. Останнім часом зменшення випуску хлібобулочної продукції, компенсується збільшенням його витрачання на виробництво кондитерських та, останні два роки, макаронних виробів. У 2005-2006 рр. незначною мірою скорочуються обсяги споживання борошна населенням, що пов’язано із зменшенням самостійного виготовлення населенням виробів з борошна та заміною їх напівфабрикатами з нього.

На користь динамічних змін, що відбуваються в останні роки в борошномельній галузі, свідчить і факт зменшення частки невеликих виробників при відносно незмінних обсягах виробництва. Останнє дозволяє висловити думку про наявність в галузі тенденції структуризації.

Ми проаналізували ринок борошна у відповідності до кількісних та якісних характеристик ринкової структури. Аналіз перших з них нами виконано за допомогою показника індексу Хола-Тайдмана, що, за нашими розрахунками, дорівнює 0,15. Розрахований індекс менший за 0,2, отже, ринок високо конкурентний. Між тим, тільки кількісних показників недостатньо для визначення типу ринкової структури. Тобто, виникає потреба у аналізі якісних характеристик: наявності бар’єрів входу на ринок, характеру продукції, можливості нецінової конкуренції.

Ми встановили, що існують наступні бар’єри входу на ринок борошна:

1. постійне зростання цін на продовольчу пшеницю. Зростання цін на пшеницю відображається в цінах на борошно, адже в структурі собівартості борошна сировина займає 75-80%. Одночасно з високими цінами бракує продовольчої пшениці, тобто підприємства обмежені в закупівлі зерна у необхідному обсязі.

2. здороження відкриття бізнесу при його низькій рентабельності. Якщо для будівництва малопотужного млину з скороченим технологічним процесом не потрібно великих коштів, то відкриття повноцінного борошномельного підприємства – витратний та тривалий процес. Між тим, ціни на борошно, як продукт продовольчої безпеки, знаходяться під пильним наглядом держави.

3. процеси формування інтегрованих структур в формі корпорацій, холдингів та інших об’єднань приватного та іноземного капіталів, які охопили сьогодні галузь хлібопродуктів. В результаті трансформації створюються структури двох типів. Перший тип: об’єднання з повним циклом виробництва – від лану до прилавку. Найчастіше вони мають загальну інфраструктуру виробництва, заготівель, зберігання та переробки зерна. Другий тип - структури, охоплені єдиною системою централізованого управління фінансовими, науковими та виробничими ресурсами. Зрозуміло, що для вищеозначених структур менш проблематично акумулювання власних ресурсів або залучення кредитів для закупівлі зерна в період його надходження.

Що стосується характеру продукції, то до недавнього часу він був однорідним. На сегменті нефасованого або крупнофасованого борошна головними споживачами продукції виступають хлібозаводи, макаронні та кондитерські фабрики. Для них борошно є стандартизованим продуктом. Тому всі виробники борошна даного сегменту мають однакове положення на ринку. Щодо дрібнофасованого борошна, що купується населенням, то сьогодні на ринок виводяться продукти з унікальними характеристиками: борошно грубого помелу, борошно з висівками. Тобто, характер продукції диференційований.

Щодо нецінової конкуренції на ринку борошна, то останнім часом збільшується кількість продукції, яка підкріплена торговою маркою. Найбільш відомими є торгові марки “Добра мрія”, “Богумила” та інші.

Ми вважаємо, що в останні роки ринок борошна зазнає структурних змін. В умовах зростання концентрації посилюється конкурентна боротьба компаній на ринку, що також викликає потребу у швидкому реагуванні на зміни, які відбуваються у зовнішньому середовищі.

Одним з шляхів вирішення проблеми є використання технології бюджетування, якщо вона буде відповідати вимогам: гнучкості, оперативності, економічності. Відповідно до вказаних вимог розроблені бюджети повинні бути відкритими до змін, якщо виникає у них потреба.

Ми вважаємо, що для адаптації бюджетування до змін зовнішнього середовища необхідно:

− використовувати систему показників з розподілом їх на індикативні та директивні. Директивні показники встановлюються вищим керівництвом, індикативні - керівництвом підрозділів. Перші є виміром запланованого результату, другі - основою досягнення директивних показників.

− формувати доходну частину бюджетів в розрізі сум покриття, витратну частину – в розрізі змінних/постійних витрат. Останнє, як і розробка бюджетів для декількох найбільш вірогідних обсягів діяльності, дозволяє підвищити їх адаптивність до змін.

− розробляти бюджети за типовими формами. Обмеження кількості бюджетів, як і спрощення процедури їх узгодження при внесенні змін, забезпечує своєчасність коректив, економить час та кошти.

Динамічність зовнішнього середовища зернопереробних підприємств, що підтверджується не тільки змінами у обсягах виробництва та споживання борошна, але й в структурних змінах ринку, вимагає від технології бюджетування гнучкості, оперативності та економічності. Останні досягаються шляхом розробки системи планових показників бюджетів з розподілом їх на директивні та індикативні, формування доходної частини бюджетів в розрізі сум покриття, витратної - в розрізі змінних/постійних витрат, обмеження кількості бюджетів та обґрунтування їх форм.