Бочан В.І., аспірант Львівського інституту економіки і туризму

Причини та наслідки проблеми неплатежів у вітчизняній економіці

Проаналізовано динаміку дебіторської і кредиторської заборгованості підприємств, показано причини неплатежів, серед яких нестабільність господарської нормативно-правової бази, нестійкість грошово-кредитної політики, значний податковий тиск, низький рівень ефективності виробництв. Виявлено негативну тенденцію, коли неплатежі ведуть до постійного недопокриття ціною продажу ціни виробництва.

Перехід економіки України до ринку виявив низку гострих проблем, до яких належить і проблема неплатежів. Від її вирішення значною мірою залежить майбутнє вітчизняної економіки та рівень добробуту українського народу.

Проблема неплатежів, витоки якої сягають 90-х років ХХ століття, нині стала однією з основних перешкод на шляху економічного зростання в Україні. По-перше, ускладнивши роботу значної частини вітчизняних підприємств, вона розповсюджується та охоплює усе більшу чисельність секторів і галузей економіки країни, несе із собою збитки, втрату ліквідності, заморожування інвестиційної діяльності суб'єктів господарювання (табл. 1.).

Таблиця 1

Збиткові підприємства за видами економічної діяльності в Україні, % до загальної кількості підприємств [1, с.57; 172, с.72]

	1998	2000	2001	2003	2004	2005	2006
Всього	55	37,7	38,2	37,1	34,8	34,2	33,5
Промисловість	54	42,2	41,1	39,9	37,5	36,5	34,7
Сільське господарство	70	34,5	42,6	42,3	38,3	33,8	31,3
Транспорт і зв’язок	55	47,4	45,0	41,8	39,3	38,3	37,2
Фінансова діяльність	–	38,8	37,0	32,5	33,9	33,7	33,1

По-друге, неухильно зростає дебіторська і кредиторська заборгованість підприємств (табл. 2).

Таблиця 2

Динаміка дебіторської і кредиторської заборгованості підприємств в Україні, 2000-2006 рр., млн. грн. [1, с.62]

	2000	2003	2004	2005	2006
Дебіторська заборгованість	211998,1	353001,3	400203,8	421820,6	534038,3
Кредиторська заборгованість	305134,6	444691,3	513556	545105,9	661755,9

Як бачимо з табл. 2, за 2000-2006 рр. дебіторська заборгованість підприємств і організацій (крім банків і бюджетних установ) зросла у 2,5 рази і склала більше 534 млрд. грн., а кредиторська заборгованість збільшилась у 2,2 рази і на 01.01.2007 р. становила майже 662 млрд. грн. При цьому дебіторська і кредиторська заборгованість між підприємствами майже вся (97%) була простроченою (табл. 3).

Таблиця 3

Структура дебіторської і кредиторської заборгованості підприємств України, 2006 р. [1, с.61]

	Заборгованість
	дебіторська		кредиторська
	Всього, %	у т.ч. прострочена	Всього, %	у т.ч. прострочена
Всього заборгованості	100,0	100,0	100,0	100,0
І. Між підприємствами України	92,8	17,2	90,0	97,5
за товари, роботи, послуги	47,8	55,3	45,5	56,4
за векселями	4,2	0,6	7,7	1,9
з бюджетом	5,2	1,9	3,7	8,4
із внутрішніх розрахунків	6,9	16,7	8,1	17,0
зі страхування	0,1	0,0	0,8	1,3
з оплати праці	–	–	1,3	12,0
інша заборгованість	28,7	22,7	22,9	12,0
ІІ. Із суб’єктами господарської діяльності інших країн	7,2	2,8	10,0	2,5
у т.ч. з країнами СНД	1,7	1,6	2,9	1,0

Такий високий рівень простроченості боргів свідчить про те, що багато підприємств є неплатоспроможними. Як наслідок цього, порушуються справи про банкрутство і, за нашими оцінками, 3-5% підприємств щороку ліквідується за судовими рішеннями.

Крім того, неплатежі несуть в собі не тільки економічні, але й соціальні проблеми. Зростання заборгованості по заробітній платі, до бюджету та позабюджетних держфондів підриває довіру населення до реформ, які здійснюються Урядом, загострює соціальну напругу у суспільстві.

При розкритті механізму утворення неплатежів необхідно відзначити, що неплатежі - це явище, яке носить взаємний характер та розповсюджується в економіці за принципом мультиплікації. Розмір мультиплікатора неплатежів залежить від розміру фонду споживання підприємств і від глибини зв'язків між галузями економіки та підприємствами-партнерами.

Аналіз показав, що між заборгованістю підприємств та такими макроекономічними показниками, як рівень інфляції, динаміка курсу національної валюти, валовий внутрішній продукт та обсяги промислового виробництва, існують певні взаємозв'язки. На їх основі встановлюється певні співвідношення між обсягами бартерних операцій, рівнем цін в економіці, обсягами національного виробництва, грошовою масою, швидкістю її обертання та зростанням заборгованості між підприємствами. Ці співвідношення і повинні стати предметом наукового аналізу з метою виявлення причин появи і шляхів подолання кризи неплатежів.

На наш погляд, нерідко саме недоліки державного регулювання економіки призводять до виникнення та поглиблення проблеми неплатежів, серед яких такі, як нестабільність господарської нормативно-правової бази, нестійкість грошово-кредитної політики, значний адміністративний та податковий тиск на діяльність суб’єктів господарювання та інші.

Необхідно наголосити на тому, що проблема неплатежів, крім власне неплатежів, включає до розгляду проблеми бартеру, взаємозаліків, поширення грошових сурогатів, недотримання строків оплати тощо.

Зростання обсягів кредиторської заборгованості по відношенню до ВВП, змушує нас розглядати платіжну проблему як одну з найсерйозніших загроз безпеці ринкових трансформацій в Україні, оскільки підштовхує державу до дій антиринкового характеру, створюючи загрозу протіканню трансформаційного процесу.

Ми стверджуємо, що неплатежі завдають значного негативного впливу на економічну політику держави. Виконання кредитною, бюджетно-фінансовою і податковою системами їхніх функціональних обов'язків підміняється політикою витискання з підприємств "живих грошей". З огляду на те, що грошовий обіг обслуговує не більше третини господарського обороту, втрачається ефективність монетарних важелів економічного регулювання. Виникає низка чинників впливу на грошові та валютні ринки, непідконтрольних впливу Національного банку. Деформується інформаційна база монетарної політики: зростання заборгованості на тлі збільшення обсягів реалізованої продукції створює ілюзію зростання швидкості обігу грошової маси. Децентралізована емісія грошових сурогатів та розповсюдження бартеру означають втрату централізованого контролю над грошовим обігом, містять у собі передумови посилення суперечностей між центром і регіонами.

Між тим, останнім часом змінився сам статус впливовості неплатежів в українській економіці: вони стають все більшою перешкодою на шляху інвестиційних процесів, структурної перебудови, ефективного реформування відносин власності, перешкоджають відновленню довгострокового кредитування реального сектора, знижують конкурентоспроможність національної економіки тощо.

Наголошуємо, що неплатежі не створюють підстав для переходу від економічного зростання, яке базується на зовнішніх чинниках - експортному виробництві, до зростання, що спирається на збільшення споживчого та інвестиційного попиту на внутрішньому ринку. На нашу думку, причина незначних успіхів у подоланні проблеми неплатежів полягає у недооцінці її системної природи.

Аналіз показує, що низький рівень ефективності виробництв є першим у рейтингу причин неплатежів. Але, попри беззаперечні вади недосконалого управління підприємствами, збитковість українських підприємств носить здебільшого об'єктивно зумовлений характер. Брак інвестиційних ресурсів, недоступність кредитів не дозволяють здійснювати модернізацію виробництва. Цінові деформації призвели до викривлення критеріїв ефективності. Адже в Україні темпи зростання цін на основні витратоутворювальні товари: продукцію паливної промисловості, електроенергетики, чорної металургії тощо, значно перевищують темпи зростання цін на товари кінцевого споживання. Між тим, неплатежі ведуть до постійного недопокриття ціною продажу ціни виробництва.

Нині небезпечними є дефіцит та деформація структури оборотних коштів підприємств, успадковані від періоду гіперінфляції та посилені наступними монетарними рестрикціями. В Україні ліквідна частка в оборотних коштах підприємств є незначною, а частка дебіторської заборгованості є дуже великою. Так, на 01.01.2007р. частка грошових коштів у структурі оборотних активів становила 4,7%, а дебіторська заборгованість – 59,3% [1, с.61]. Внаслідок зростання кредиторської заборгованості підприємств відбувається порушення процесів перетворення товарного капіталу у грошовий, отже, відбувається розрив ходу відтворення національного капіталу.

Не можна не бачити, що негативну роль відіграє й недоступність кредитних ресурсів для переважної більшості невеликих підприємств реального сектора економіки. У зв'язку з тим, що діяльність на конкурентних ринках потребує значної товарної складової у капіталі підприємства, то у ролі комерційного кредиту використовуються затримки платежів. Загальний стан товарного кредитування вітчизняної економіки відображено у табл. 4.

Таблиця 4

Товарні кредити в економіці України, 2000-2005 рр. [7, с. 483].

(на кінець року)

Показники	2000	2001	2002	2003	2004	2005
Випуск, у ринових цінах	399701	484220	528624	630831	842055	1017565
Товарні кредити вітчизняним покупцям	142721	137577	145469	161623	177157	181203
Товарні кредити від вітчизняних постачальників	153302	154096	163901	191574	219967	222609
Товарні кредити, всього	296023	291673	309370	353197	397124	403812
Обсяги видів товарних кредитів до випуску, %
Товарні кредити вітчизняним покупцям	35,7	28,4	27,5	25,6	21,0	17,8
Товарні кредити від вітчизняних постачальників	38,3	31,8	31,0	30,4	26,1	21,9
Товарні кредити, всього	74,0	60,2	58,2	56,0	47,1	39,7

Як видно з табл. 4, у 2000 р. товарне кредитування опосередковувало майже ¾ реалізації випуску, а у 2005 р. – 2/5, тобто зменшилось з 74,0% до 39,7%, що свідчить про наявність низки позитивів:

- зростання можливостей для формування фінансових ресурсів підприємств за рахунок банківських (фінансових) кредитів;

- підвищення рівня повноти і своєчасності розрахунків;

- зростання прозорості взаємостосунків між ринковими агентами через зменшення розрахунків товарами;

- зниження трансакційних витрат.

Необхідно підкреслити, що нині товарні кредити покупцям становлять переважну частку дебіторської заборгованості, а товарні кредити від постачальників – переважну частку кредиторської заборгованості.

Таблиця 5

Структура товарного кредитування покупців і постачальників, у 2000-2005 рр. (на кінець року) [7, с. 481, 482].

Показники	2000	2001	2002	2003	2004	2005
Покупців, у % до випуску
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги та за векселями	35,7	28,4	27,5	25,6	21,3	17,8
З неї: заборгованість покупців, строки погашення якої не настали	17,6	17,1	17,3	19,1	16,0	13,8
прострочена заборгованість покупців	18,1	11,3	10,2	6,5	5,3	4,0
Постачальників, у % до випуску
Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги та за векселями	38,4	31,8	31,0	30,4	26,1	21,9
з неї: непрострочена	20,7	19,5	19,3	21,0	19,3	16,5
прострочена	17,7	12,3	11,7	9,4	6,8	5,4

Однак, за 2000-2005 рр. частка кредиторської і дебіторської заборгованості покупців і постачальників у обсягах реалізації випуску істотно зменшилась (Табл. 5), що свідчить про значне покращення фінансового стану підприємств у роки економічного зростання та про зменшення відволікання грошових коштів підприємства з господарського обороту.

Незважаючи на те, що у відносному виразі рівень оподаткування в Україні знаходиться майже на рівні загальноєвропейського, дефіцит ліквідної частки оборотних коштів веде у більшості випадків до неможливості сплати податків у повному обсязі. Фіскальне вилучення коштів обумовлює зростання неплатежів іншим кредиторам.

На нашу думку, у макроекономічному розумінні проблему неплатежів слід розглядати як чинник, який певним чином компенсує розбіжність між реальними потребами споживання та платоспроможним попитом в українській економіці. Стратегічне значення великої кількості товарів спонукає до їхнього безоплатного споживання. Найяскравіше це спостерігається у ПЕК, до якого сьогодні "змістилася" основна маса заборгованості в економіці. Оскільки це споживання відбувається в рамках наявного ВВП, слід, з нашої точки зору, говорити не про надмірне споживання, а про відсутність інструментів обслуговування процесу розподілу і споживання ВВП. Це дає підстави стверджувати, що проблема неплатежів має свої витоки в неадекватній грошово-кредитній політиці. Як засвідчують результати досліджень, наявна грошова маса в Україні навіть суто технічно неспроможна забезпечити повноцінний обіг валового національного продукту, а неплатежі виступають одним із вагомих чинників «набуття незаконних конкурентних переваг» [7, с. 489].

Необхідно підкреслити, що в роки економічного зростання нестабільність грошової одиниці для фізичних осіб була, як правило, нижчою порівняно із загальною нестабільністю. Це зумовлено особливостями економічної ситуації, коли гроші в економіку надходили переважно через валютний ринок і потрапляли насамперед на рахунки підприємств, у банківську систему, а пропозиція валюти перевищувала попит на неї, що створювало ревальваційну тенденцію. Необхідною передумовою цього була спроможність економіки, унаслідок її низької монетизації та наявності інституційних пустот, поглинати значний приріст грошової маси без істотних інфляційних ефектів (табл. 6).

Таблиця 6

Динаміка ВВП, реальних доходів населення і споживчих цін у 1996-2006 роках, [1,с.25, 63, 64]

	1996	1997	1998	1999	2000	2001	2002	2003	2004	2005	2006
ВВП, приріст у % до попереднього року	-10,0	-3	-1,9	-0,2	5,9	9,2	5,2	9,6	12,1	2,7	7,1
Монетарна база, приріст у % до грудня попереднього року	37,9	44,6	22,2	39	40	37,4	33,6	30,1	34,1	53,9	17,5
Грошова маса (М3), приріст у % до грудня попереднього року	35,1	33,9	25,2	40,5	45,4	42	41,8	46,5	32,4	54,3	34,5
Індекс споживчих цін, приріст у % до грудня попереднього року	39,7	10,1	20	19,2	25,8	6,1	-0,6	8,2	12,3	10,3	11,6

Без встановлення системних чинників масових неплатежів заходи, що вживаються, не лише мають поверховий характер, а й досить часто сприяють відтворенню цих чинників на розширеній основі. Зокрема, завдяки активним діям податкових органів, як це продемонстровано у 2008 р., заборгованість підприємств України перед бюджетом можна суттєво зменшити. Зато їхні борги перед іншими підприємствами можуть збільшитись істотно. Водночас намагання перейти на 100 відсоткові розрахунки в грошовій формі з бюджетом та підприємствами ПЕК, заходи з боротьби з бартерними взаємовідносинами можуть суттєво загальмували господарський оборот інших галузей.

На нашу думку, розв'язання проблеми неплатежів в Україні потребує вжиття заходів, які дозволили б поєднати подолання названих системних чинників неплатежів та її послаблення за мінімальних втрат для виробничого, інвестиційного, організаційного, кадрового потенціалу національної економіки, економічної стабільності та передумов економічного зростання. Важливо акцентувати, що, виходячи зі сказаного вище, стає зрозумілим, що вирішення проблеми неплатежів потребує зміни системних підходів до формування економічної політики та певної зміни її пріоритетів. В основу бюджетно-податкової, грошово-кредитної і валютної політики мають бути покладені підтримка платоспроможного попиту, зростання заощаджень та інвестиційних ресурсів.

Ми дійшли висновку, що в Україні настав час, коли в політиці має відбутися перехід до економічного прагматизму в монетарній сфері: від застосування гривні як інструмента макроекономічної стабілізації до розгляду її як інструмента забезпечення господарського обороту. З метою узгодження дій усіх зацікавлених суб'єктів необхідно розробити державну програму сприяння зменшенню функцій національної валюти як засобу платежу, обігу, заощадження і розрахунків. Така програма повинна передбачати платіжно-розрахунковий механізм, спрямований на відновлення фінансових ресурсів і платоспроможності підприємств, розширення внутрішнього попиту, усунення диспропорцій в матеріальних і фінансових умовах кругообороту капіталу та безумовне виконання економічними суб'єктами своїх платіжних зобов'язань.

Враховуючи значні обсяги валової заборгованості, доцільно провести кліринговий залік взаємних вимог і зобов'язань. Тісний зв'язок між галузями та технічна досконалість банківської системи свідчать про можливість його проведення на основі електронної мережі банківської системи із залученням одноденних кредитів. Можливе проведення такого заліку на рівні окремих регіонів з наступним перенесенням на загальнодержавний рівень. Повною мірою залік повинен стосуватися взаємної заборгованості підприємств і держави. Залік дасть можливість визначити підприємства - чисті дебітори, а його результати можна прийняти за точку відліку для розробки відповідної стратегії реструктуризації, порушення процедури банкрутства, державної підтримки підприємств тощо. Чисту кредиторську заборгованість установ, що фінансуються з бюджету, слід перетворити у державні дохідні цінні папери і передати кредиторам з можливістю сплати ними податків та інших бюджетних платежів.

Нами встановлено, що проблема неплатежів в Україні виникла не сьогодні. По-перше, демонтаж економіки Радянського Союзу об’єктивно супроводжувався розривом господарських зв'язків, що суттєво порушив платіжну дисципліну і систему розрахунків між підприємствами.

По-друге, стрімка інфляція, яка була рекордною у 1993 р., призвела до втрати контролю над грошовими потоками та кредитними ресурсами. Приборкання гіперінфляції супроводжувалося значними втратами для реального сектора. Жорстке обмеження грошової маси дозволило взяти під контроль інфляційні процеси, проте фінанси підприємств при цьому зазнали нищівного удару. Як результат цього, різко зросла заборгованість по зарплаті.

По-третє, у розгортанні механізмів наростання неплатежів докладається і держави: великі обсяги невідшкодованого податку на додану вартість, є примусовим кредитуванням бюджету власними коштами підприємців; заборгованість із виплати зарплати бюджетникам; заборгованість бюджетних підприємств і організацій за спожиті енергоресурси; заборгованість житлово-комунальним господарствам за субсидії, що надаються населенню; надмірний податковий тиск та жорсткий фіскальний механізм, які унеможливлюють нормальну роботу підприємців.

Отже, неплатежі, незважаючи на певну частку об'єктивного компонента передусім, є наслідком помилок влади в управлінні економічними процесами. Незважаючи на конкретні стратегічні установки влади, більшість урядових програм щодо вирішення платіжної проблеми не були підкріплені реальними економічними механізмами. Якщо підсумувати сказане вище, то сучасні чинники та умови виникнення проблеми неплатежів в Україні полягають у наступному.

По-перше, відсутність прозорої ринкової системи взаєморозрахунків між підприємствами, яка передбачає, передусім, фінансову та майнову відповідальність суб'єктів підприємництва за наслідки їхньої діяльності, аж до банкрутства. Це привело, з одного боку, до поширення бартерних операцій між товаровиробниками, систем взаємозаліків та списання боргів, використання інших негрошових засобів взаєморозрахунків, а з другого сприяло криміналізації та тінізації економіки.

По-друге, слабка розвиненість і недостатня ефективність вітчизняної кредитно-банківської системи та наявність високих ризиків, що виникають при кредитуванні, і, особливо, довгостроковому реального сектора економіки обумовлюють недоступність банківських кредитів для значної кількості підприємств.

По-третє, відсутність ефективних механізмів залучення коштів громадян до інвестування вітчизняної економіки і це при тому, що майже половина готівкової гривні знаходиться на руках у населення.

Отже, розгляд проблеми неплатежів у вітчизняній економіці, свідчить про її багатоплановість і багатовекторність, що потребує розробки і реалізації неординарних заходів та застосування нестандартних інструментів впливу на фінансово-грошові стосунки між суб’єктами господарювання.

Література

1. Статистичний щорічник України за 2006 рік. – К.: Консультант, 2007. – 552с.

2. Андрієць В. С. Дослідження основних сутнісних характеристик грошових потоків підприємства //Актуальні проблеми економіки. –2008.- №8.– С.167-171

3. Іванілов О. С., Смачило В. В., Дубровська Є. В. Механізм управління дебіторською заборгованістю підприємства // АПЕ. – 2007. - №1. – С.156-163

4. Поддерьогін А. М., Невмержицький Я. І. Еефективність управління грошовими потоками підприємства // ДУ. – 2007. - №11. – С.119-122

5. Білик М. Д., Надточій С. І. Грошові потоки підприємств у мікро- та макроекономічному аспекті. // ДУ. – 2007. – 36. – С.135-138

6. Долінська Є. Б., Долінський Л. Б. Оцінка ризику неплатежу в операціях фінансового лізингу з використанням теорії графів //ДУ.–2007.-№10.- С.121-125

7. Стратегічні виклики ХХІ століття суспільству та економіці України / Т. 3. Конкурентоспроможність української економіки / За ред. акад. НАНУ В. М. Гейця, акад. НАНУ В. П. Семиноженка, чл.-кор. НАНУ Б. Є. Кваснюка. – К.: Фенікс, 2007. – 556с.