Мала Ольга Сергіївна

аспірант кафедри менеджменту та

місцевого самоврядування

ДРІДУ НАДУ

м. Дніпропетровськ, вул.Чичеріна, 106,

кв.197, тел. 772-75-84

Секція №15 «Державне регулювання економіки»

Формування сучасних систем соціального страхування: світовий досвід

Інтеграція України у світове міжнародне товариство вимагає її політичного і економічного розвитку. Але про високий рівень розвитку держави неможливо говорити без належного розвитку суспільства: соціального забезпечення, яке включає в себе соціальне страхування як важливе джерело інвестиційного капіталу держави та захисту населення.

Світова економічна криза та сучасний стан ринкових відносин в Україні вимагають пошуку додаткових джерел для фінансування суспільних послуг у повному обсязі. Виконання цього завдання об'єктивно потребує також дослідження різних аспектів виникнення та розвитку страхування в Україні та в інших країнах. Це, в свою чергу, сприятиме визначенню напрямів удосконалення системи соціального страхування в Україні.

Історико-правові аспекти виникнення і розвитку страхування досліджувались такими вітчизняними і зарубіжними вченими як: В. Д. Базилевич, П. Д. Біленчук, А. Манес, В. К. Райхер, К. М. Твердомед та ін. [6]

Соціальне страхування у своєму розвитку пройшло ряд етапів, перш ніж сформуватися у сучасну систему. На жаль, на сьогоднішній день система соціального страхування в Україні має наступні проблеми:

a) чинне законодавство, що регламентує функціонування страхового ринку, не є логічно завершеним;

b) немає чіткого бачення стратегічного розвитку вітчизняного ринку соціального страхування в цілому та його окремих складових;

c) проблеми кадрового, технічного, інформаційного забезпечення тощо.

Важливою складовою успішного розвитку ринку страхування в Україні, на нашу думку, є дослідження та аналіз світового досвіду у сфері соціального страхування, адже у розвинених країнах із велике значення для успішного функціонування економіки надається саме соціальним виплатам населенню.

В економічній літературі здійснено типологію соціального страхування за особливостями національних систем:

1. За механізмами фінансування соціальних видатків: (північноєвропейський варіант, континентальний варіант);

2. За соціальним спрямуванням: (система соціального страхування США, метою якого є підтримання мінімального життєвого рівня; системи країн ЄС, які спрямовані на забезпечення основних життєвих потреб та недопущення суттєвого зниження доходів внаслідок дії чинників соціального ризику). [4]

Найбільш ранній розвиток соціальне страхування отримало у Німеччині та Франції і набуло таких основних видів, як:

a) пенсійне;

b) медичне;

c) на випадок безробіття;

d) від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

В окремих країнах існують інші види (сімейне ― у Франції, на випадок піклування та догляду ― у Німеччині, Австрії). Система соціального страхування Нідерландів є найбільш розвинутою в Європі і включає систему державного або національного страхування та систему страхування найманих працівників. Крім цього, виділяється система соціального страхування само-зайнятих осіб на випадок втрати працездатності (інвалідності). [7]

Пенсійне страхування. У більшості розвинутих держав світу пенсійне страхування складається з трьох видів: державне пенсійне страхування, пенсійне страхування підприємств — роботодавців, які створюють корпоративні пенсійні фонди, індивідуальне накопичення коштів у незалежних пенсійних фондах, страхових товариствах та інших фінансових організаціях.

У багатьох державах Європи переважають солідарні державні системи пенсійного страхування, які охоплюють практично всіх працівників і забезпечують основну частину їхніх пенсійних доходів.

Система соціального страхування Нідерландів є прикладом найрозвиненішої системи соціальної допомоги населенню і має значний адаптаційний потенціал. Вона є найбільш розвиненою в Європі за масштабами виплат і має багато спеціальних характеристик. [2]

Досвід системи соціального захисту населення США має велике значення для України. Законодавчою основою програми соціального страхування США став Закон про соціальне забезпечення, який був прийнятий Конгресом у 1935 році. Виходячи з його вимог, в Україні були сформовані базові програми соціального страхування: програми «Підтримка людей похилого віку», «Соціальний захист у зв'язку із втратою годувальника» та «Страхування на випадок інвалідності (непрацездатності)».

Необхідно зазначити, що реформа у соціальному страхуванні на теперішній час в Україні здійснюється за зразком соціального страхування континентального типу, зокрема Німеччини. Головні засади реформування соціального страхування були визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», який був прийнятий у 1998 р. [1]

У таких країнах як Данія, Швеція, Франція, Німеччина, Бельгія, Нідерланди частка соціальних видатків у ВВП становить від 30 до 40 %. Це говорить про високий рівень організації системи соціального забезпечення та захисту населення у цих країнах, а також про значну роль коштів у інвестиційній діяльності держави, які вона отримує від соціального страхування. Крім того, велику кількість соціальних видатків, держава покриває за рахунок саме соціального страхування, що в свою чергу дозволяє вивільняти бюджетні кошти для інших важливих заходів. На жаль, в Україні таке розподілення бюджетних коштів не передбачене через недостатньо розвинену систему соціального страхування.

Таким чином, можна говорити про те, що Україна використовує для реформування та розвитку соціальної сфери, зокрема соціального страхування досвід інших країн, але здійснюється це досить повільно. Економіка України має свої специфічні особливості, тому на сучасному етапі не можливо говорити про повне використання моделі соціального розвитку тієї чи іншої держави.

Для вдосконалення системи соціального страхування в Україні необхідно:

a) вдосконалити систему правового забезпечення розвитку ринку соціального страхування та державного регулювання і нагляду за діяльністю його учасників;

b) впровадити стимулюючу податкову політику на підприємствах;

c) створити економічну основу забезпечення відшкодування основних фінансових ризиків, що вимагає встановлення обґрунтованого розміру тарифів страхових внесків, поступового перетворення страхових фондів у фінансово-кредитні страхові компанії;

d) створити сприятливі умови для розвитку добровільного страхування, в тому числі на комерційних засадах тощо.

Використана література

1. Губар О. Є. Організаційні та правові засади соціального страхування в Україні // Формування ринкових відносин в Україні. - 2003. - № 7-8. - С. 155-162.

2. Павленко Ю. Світовий досвід функціонування систем соціального страхування. Уроки для України //Україна : аспекти праці. - 2002. - № 6. - С.30-36.

3. Внукова Н.М. Кузьмичук Н.В. Соціальне страхування: Навч. посібник.– К.: Кондор, 2006. – 352 с. – С.54

4. Юрій С.І., Шаваріна М.П., Шаманська Н.В. Соціальне страхування: Підручник. – К.: Кондор. – 2007р. – 507 с. – С. 140

5. Конопліна Ю.С. Соціальне страхування: Навч. посібник – Суми: ВТД «Університетська книга», 2008. – 224 с. – С. 32

6. Мачуський В. Історико-правові аспекти виникнення страхування: Руська Правда і Жалувана грамота містам // Юридична Україна. – 2007. – № 10 – С.10-16

7. Страхування: Підручник / Керівник авт. колективу і наук. ред.. С.С.Осадець. — Вид. 2-е перероб. і доп. - К.: КНЕУ. - 2006. - С. 26.