Економічні науки / 3. Фінансові відносини

Бочкарьова О.А.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

АНТИКРИЗОВЕ ФІНАНСОВЕ УПРАВЛІННЯ ПРИ ЗАГРОЗІ БАНКРУТСТВА ПІДПРИЄМТВА

Перехід України від командно-адміністративної до ринкової моделі господарювання супроводжувався зміною умов та принципів функціонування підприємств. Макроекономічна нестабільність, з одного боку, та відсутність досвіду у конкурентному середовищі, з другого, призвели до виникнення та поглиблення кризових явищ на вітчизняних підприємствах. Саме тому гостро постала проблема банкрутства суб’єктів господарювання, виникла необхідність його регулювання на державному рівні, потреба у розробленні системи діагностики та запобіганні банкрутству, а також стратегій виходу з кризових ситуацій на самих підприємствах.

Теоретико-методологічна база аналізу неплатоспроможних підприємств та підприємств-банкрутів була визначена у працях Ш. Бургера, Г. Шельберга, Д. Фридмана, Е. Альтмана, А. Таффлера, Ю. Бригхема, Л. Гапенски, Ч. Празанна, Крамаренко Т.Д., Шершеневич Г.О. та інших. Розробкою методик прогнозування банкрутства та критеріїв аналізу фінансового стану підприємств займаються й такі вітчизняні вчені: Черняк О.І., Крехівський О.В., Н. М. Вараксина, С. Е. Кован, А. Д. Шеремет, Л. В. Донцова та інші.

Основною метою антикризового фінансового управління та застосування на підприємстві моделей та методів прогнозування банкрутства є швидке відновлення його платоспроможності та відтворення достатнього рівня фінансової стійкості підприємства для запобігання можливості його банкрутства[1].

Основною ціллю антикризового управління є швидке відновлення платоспроможності та встановлення достатнього рівня фінансової стійкості підприємства. Для підвищення ефективності використання моделей прогнозування банкрутства та антикризового управління взагалі, необхідно на підприємстві розробити антикризову політику.[4] У сучасній спеціальній літературі відсутня єдність поглядів на процес антикризового управління підприємством, тобто послідовність дій, які повинні бути здійснені з метою виведення його зі стану кризи. У окремих дослідників послідовність процесу антикризового впливу взагалі не формалізується, і тільки із логічного викладення матеріалу можна зробити необхідні висновки стосовно причинно-наслідкових зв'язків, які існують між окремими напрямами (блоками, етапами) роботи, підсистемами антикризового управління, а інші, зокрема І.О. Бланк, пропонують чітке структурування послідовності управлінських зусиль для підвищення його ефективності[6].

В умовах сучасної нестабільності кожному підприємству необхідно розробити систему антикризового управління. Основою такої системи антикризового фінансового управління на підприємстві повинні бути такі три положення, як діагностика банкрутства, тобто визначення комплексу моделей і методів прогнозування банкрутства; виявлення чинників, що впливають на кризовий розвиток; розробка антикризових механізмів управління фінансами.

Сутність та ефективність даної системи управління полягає в тому, що загроза банкрутства діагностується ще на ранніх стадіях його виникнення, що дозволяє своєчасно привести у дію спеціальні фінансові механізми захисту або необхідність визначення реорганізаційних процесів.

Політика антикризового фінансового управління являє собою частину фінансової стратегії підприємства, та являє собою розробку та використання системи методів попередньої діагностики загрози банкрутства та механізмів фінансового оздоровлення підприємства, що забезпечить його захист від банкрутства[1]. Щоб система антикризового управління не просто функціонувала, а функціонувала ефективно, вона повинна містити такі складові:

1. Дослідження фінансового стану підприємства з ціллю попереднього визначення ознак його кризового розвитку, що можуть призвести до банкрутства;

2. Визначення масштабів кризового стану підприємства;

3. Вивчення основних факторів кризового стану підприємства;

4. Формулювання цілей та вибір основних механізмів управління підприємством при загрозі банкрутства;

5. Впровадження внутрішніх механізмів фінансової стабілізації підприємства;

6. Вибір ефективних форм санації[2].

Таким чином, можна зазначити, що інститут банкрутств набуває все більшого розповсюдження та необхідна розробка системи заходів щодо подолання цього явища, як на державному рівні так і на рівні окремих підприємств. А перш за все, необхідно розробити моделі та методи прогнозування банкрутства безпосередньо для України та українських підприємств.

Використана література:

1. Бланк И. А. Основи финансового менеджмента: У 2-х т. — К.: Ника-Центр, 1999.—Т. 1.—С.9—128.

2. Антикризове фінансове управління \\ Фінанси України,2007 №7

3. Банкрутство на замовлення \\ Економіка України, 2006 №4

4. Банкрутство В Україні: минуле та сьогодні \\ Право України, 2007 №2

5. Виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та можливості його банкрутства \\ Статистика України, 2006 №7

6. Діагностика банкрутства українських підприємств \\ Фінанси України, 2007 №6