Причепа І.В.

Вінницький національний технічний університет

ФОРМУВАННЯ ІННОВАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ МАШИНОБУДІВНИХ ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ НЕСТАБІЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

В умовах глобальної кризи, що сколихнула світове господарство, міжнародна економіка втратила точку опори, порушивши існуючу макроекономічну рівновагу.

Україна є взаємозалежною та взаємопов’язаною державою у світовому економічному просторі. Тому і деструктивні глобальні зміни відобразились на стані вітчизняного національного господарства, ускладнивши і до цього непрості фінансово-економічні перетворення в країні.

Застарілість обладнання, значна ресурсоємність технологій призвели до втрати вітчизняною промисловістю своїх позицій на світовому та національному ринках. За результатами січня 2009 року по відношенню до цього ж періоду 2008 року обсяги реалізованої промислової продукції знизились на 34,1 % в цілому. У машинобудівному комплексі це й же показник знизився на 58,3 % [1].

Основною причиною різкого падіння фінансово-економічних показників господарювання є систематичне технологічне відставання України від розвинутих господарств світу, що стало наслідком відсутності сформованої інноваційної інфраструктури в країні, низького рівня впровадження результатів інноваційної діяльності, відсутності дієвого механізму державного регулювання та стимулювання інноваційної діяльності і т.д [2].

Інноваційна діяльність була і залишається, не дивлячись на коливання економіки, одним із основних умов стабілізації та розвитку держави. Інновації за своєю природою є фактором економічного зростання, чинником інтенсифікації підприємницької ініціативи. Наука є головним економіко-відтворювальним фактором.

Машинобудівний комплекс – пріоритетний напрямок в розвитку промисловості України. Саме ця галузь є продуцентом машин та устаткування для інших галузей та населення країни. Машинобудування визначає рівень розвитку країни в цілому. В умовах глобальної кризи саме машинобудування має стати осередком розробки та впровадження здобутків науково-технічного прогресу.

Стрімкий розвиток науки та техніки все частіше вимагає високого рівня інноваційного потенціалу країн-учасниць світового економічного простору. При його формуванні обов’язковими є планування та оптимізація набору ресурсів, можливостей щодо їх ефективного використання. Процес формування інноваційного потенціалу підприємства передбачає його структуризацію та ідентифікацію потенціалоутворюючих елементів, визначення обґрунтованих пропорцій та зв’язків між складовими системи з метою забезпечення стабільної інноваційної діяльності та інноваційного розвитку підприємства.

Основними структурними елементами інноваційного потенціалу є внутрішні функціональні потенціали та зовнішні можливості підприємства. За стабільних умов господарювання вплив зовнішніх факторів на формування інноваційного потенціалу та його розвиток можливо спрогнозувати засобами планування та прогнозування (рис.1.).

В умовах нестабільної економіки формування інноваційного потенціалу підприємства значно ускладнюється. Практично неможливо однозначно встановити ключові правила формування інноваційного потенціалу та процедури його оптимізації, адже сучасний ринок і його підприємницькі суб’єкти досить динамічні та непередбачувані.

Рис. 1.Формування інноваційного потенціалу в сприятливих умовах господарювання

За нестабільних умов господарювання в структурі інноваційного потенціалу відбуваються значні зміни. Насамперед, це стосується зовнішньо орієнтованих потенціалоутворюючих елементів, спрогнозувати поведінку яких досить важко в кризових умовах (рис.2.).

Рис.2. Формування інноваційного потенціалу підприємства в несприятливих умовах господарювання

Особливості формування інноваційного потенціалу машинобудівного підприємства визначаються специфічністю кінцевих результатів інноваційної діяльності, особливостями матеріального, техніко-технологічного, проектно-конструкторського забезпечення інноваційної діяльності, специфікою ринків збуту інновацій і т.д. Територіальне розташування підприємства визначає можливості для його інноваційної діяльності.

В нестабільних умовах господарювання досить важливо не втратити вже сформований інноваційний потенціал, що вимагає активізації моніторингової діяльності з метою уникнення зовнішніх загроз та використання можливих ринкових шансів, з метою точного визначення реального фінансово-економічного стану підприємства та оцінки наявних можливостей і здатностей персоналу. Поряд із вирішенням поточних фінансових проблем підприємствам необхідно інтенсифікувати свою інноваційну діяльність, результати якої дозволять вийти на новостворені світові ринки з новою продукцією та технологіями. Це забезпечить високу продуктивність праці, низьку собівартість виробленої продукції, низьку енерго- та матеріалоємність виробництва, що є основними складовими конкурентоспроможності в глобальному економічному просторі.

Звичайно, в умовах кризи досить важко активізувати інноваційну діяльність в державі. Але це практично єдиний і безальтернативний шлях стабілізації та розвитку економіки України в майбутньому. Завданням державних органів управління має стати формування сприятливого інноваційного клімату та мотиваційних умов в державі для активізації підприємницької ініціативи.

Література

1. Державний комітет статистики України // www.ukrstat.gov.ua

2. Матеріали наукової експертизи // www.in.gov.ua