Левченко Ю.В.

Вінницький національний технічний університет

Державні субсидії як перепона розвитку конкурентоспроможності країни

Вступ до СОТ поставив перед Україною ряд вимог законодавчого та економічного регулювання ринку. Від їх виконання залежить, чи дійсно нашу державу можна вважати повноправним членом спільного світового ринку. Серед цього ряду досить важливого значення набуває питання державного регулювання економічної діяльності суб’єктів підприємництва.

Регулювання державної допомоги виробникам – важливий елемент конкурентної політики будь-якої країни. Розвиток ринкової економіки можливий лише за умов ефективного використання ресурсів, яке забезпечується в умовах чесної конкуренції [1]. Відповідно, втручання держави в будь-які економічні процеси, яке так чи інакше надає необґрунтовані конкурентні переваги одним підприємцям над іншими, заважає розвитку конкурентоспроможності галузі, регіону, держави тощо.

Значну частину державної підтримки суб’єктів підприємництва займає система державного субсидіювання. Субсидії – це будь-яка державна підтримка у вигляді фінансових засобів, товарів та послуг, що надаються державою на пільгових умовах, та будь-яка підтримка доходів та цін, яка прямо чи опосередковано призводить до зростання експорту товару, що вивозиться з країни, або зменшення імпорту товару, що до неї ввозиться [2].

Загалом виділяють такі форми субсидування[1]:

- Дотації;

- Вливання капіталу;

- Державні позики;

- Державні гарантії позики;

- Пряме списання заборгованості та списання урядом заборгованості;

- Податкові пільги, відстрочення сплати податків;

- Закупівля урядом товарів на пільгових умовах та ін..

За критерієм призначення виділяють регіональний, галузевий та горизонтальний види державної допомоги [2]. Регіональна державна допомога призначена для вирівнювання економічного розвитку різних регіонів, галузева – для підтримки кризових галузей, горизонтальна – призначена для розвитку інноваційного потенціалу та економічного розвитку країни. В країнах ЄС близько 50% державних коштів спрямовується на надання горизонтальних субсидій, тоді як на галузеві субсидії – близько 27%. В Україні ж ці показники становлять 3-5% та 70% відповідно [3].

Існує також декілька галузей промисловості, а саме: вугільна, сталеплавильна, суднобудівна, автомобільна та виробництво хімічних волокон, щодо яких діють спеціальні правила надання державної допомоги .

Для розвитку міжнародних ринкових відносин у 90-х рр.. ХХ ст.. в процесі створення світової організації торгівлі (СОТ) було прийнято Угоду про субсидії та компенсаційні заходи, яка регулює питання державної підтримки вітчизняного виробника [2]. Відповідно до цієї угоди заборонялось надавати експортні вигоди виробникам та значно обмежувались їх внутрішня підтримка. Згідно з цією угодою забороняється надання адресних субсидій, тобто таких , які прямо обмежують доступ до субсидії лише для окремих підприємств, галузей або регіонів. Однак вона дозволила державну підтримку в мажах неадресних субсидій, які визначають загальнодоступне автоматичне право на її отримання за умови виконання ряду вимог.

Саме адресні субсидії створюють переваги певному товару, заважаючи при цьому іншим учасникам ринку.

В рамках СОТ можна використовувати такі неадресні горизонтальні субсидії [1]:

- на розвиток загальної інфраструктури обслуговування виробництва й експорту;

- на сприяння впровадженню міжнародних стандартів якості;

- на впровадження нових стандартів охорони навколишнього середовища;

- на розвиток малого бізнесу;

- на державну підтримку науково-дослідницької діяльності;

- на підтримку депресивних територій та "провалів ринку" (випадків, коли ринкові механізми не спрацьовують та потребують державного регулювання) та ін..

Неадресні горизонтальні субсидії справляють мінімальний вплив на конкурентоспроможність та сприяють її зростанню.

Досвід державного управління України багатий роздаванням горизонтальних та регіональних субсидій. Проте така практика, разом з рядом інших причин призвела до значного зниження рівня конкурентоспроможності держави. Окреслимо основні причини великих обсягів та негативного впливу державних субсидій на економіку країни:

- високий рівень корумпованості державної влади, що заважає ефективному розподілу субсидій;

- постійна політична боротьба, поза якою втрачає актуальність питання реформування системи державного субсидіювання;

- відсутність ефективної системи контролю за використанням наданої допомоги;

- несвоєчасність та зволікання виконання рішень державної влади на місцях, що зволікають впровадженню навіть ефективних законопроектів;

- складність отримання інформації щодо конкретних показників ефективного використання наданих субсидій;

- реформи влади існують лише на стадії розробки і не доходять до стадії впровадження;

- галузева та регіональна спрямованість державних субсидій в Україні;

- відсутність ефективної системи інноваційного розвитку галузей та регіонів та ін..

Як бачимо, більшість проблем, що стоять на заваді реформуванню системи державного субсидіювання, пов’язані не стільки з економічними факторами, скільки з політичними та законотворчими.

Згідно з правилами СОТ країни, які щойно вступили до організації мають право на трирічний перехідний період для ліквідації заборонених програм субсидіювання. Тому нам потрібно звернути увагу на гостроту даної проблеми, адже фактично залишається лише два роки на виконання усіх вимог СОТ.

Звісно, за минулий рік Україна зробила певні кроки назустріч, зокрема, ратифікувала більшість законодавчих актів відповідно норм СОТ. Так, в Законі України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" біло прийнято рішення заборонити такі види державної допомоги [4]:

- реструктуризацію заборгованості суб'єктів господарювання перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками та фiнансовою допомогою, наданою на поворотній основі, крім розстрочення її сплати під час санації такого суб'єкта господарювання за участю інвестора, який бере на себе солідарні зобов'язання щодо погашення такої заборгованості у термін не більше ніж на три роки. При цьому, сума пені, яка нарахована внаслiдок невиконання позичальником зобов'язань за таким кредитом, бюджетною позичкою або фінансовою допомогою на реструктуровану суму заборгованості, списується;

- списання заборгованості суб'єктів господарювання перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками та фінансовою допомогою, наданою на поворотній основі, крім заборгованості суб'єктів господарювання, визнаних у встановленому порядку банкрутами, вимоги щодо погашення заборгованості яких не були задоволені у зв'язку з недостатністю їх активів;

- надання відстрочок щодо термінів сплати податкових зобов'язань суб'єктів господарювання за податками, зборами (обов'язковими платежами).

Закон України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" передбачає створення ряду законопроектів про реформування системи державної допомоги, митної та податкової систем, які не заборонені Угодою про субсидії та компенсаційні заходи в таких напрямках [5]:

- забезпечення розроблення та прийняття нормативно-правових актів відповідно до Стратегії реформування податкової системи України;

- приведення митного законодавства у відповідність із Міжнародною конвенцією про спрощення і гармонізацію митних процедур;

- посилення боротьби з порушенням митних правил та контрабандою, зокрема шляхом адекватного встановлення митної вартості товарів;

- недопущення надання тарифних пільг та преференцій за галузевим (суб'єктним) принципом при здійсненні експортно-імпортних операцій;

- концентрація державної підтримки на здійсненні заходів із впровадження сучасних технологій виробництва конкурентоспроможної продукції та виробництва соціально значущих видів сільськогосподарської продукції відповідно до вимог СОТ та ін..

Однак, є ще безліч невирішених питань, які стосуються як економічного розвитку, так і зміни законодавчих актів.

Так, на сьогодні ми вважаємо пріоритетними такі завдання зміни системи державної допомоги:

- переорієнтація надання державних субсидій з регіональних і галузевих на горизонтальні;

- внесення змін в Господарський Кодекс, Митний Кодекс, Податковий Кодекс України та інші пов’язані законодавчі акти відповідно до норм СОТ;

- використання досвіду країн, які адаптували власну систему державної підтримки до вимог СОТ, наприклад Польщі, Румунії, Латвії, Литви та ін.;

- створення незалежного органу моніторингу за наданням державної допомоги, який забезпечив би прозорий контроль розподілу та використання субсидій;

- створення системи показників оцінки ефективності використання субсидій тощо.

На нашу думку, виконання цих завдань сприятиме економічному розвитку країни та підвищенню конкурентоспроможності національних виробників на міжнародному ринку.

1. Державна допомога виробникам в Україні: реформування відповідно до норм СОТ та ЄС / За ред.. С.Касьянова. – К.: Нора-Друк, 2004. – 86 с.

2. Agreement on Subsidies and Countervailing Measures // www.wto.org.

3. А. Щербак. Державні субсидії та їх вплив на чесну конкуренцію // Монітор конкурентоспроможності. – 2007. – С. 74-75. Джерело доступу: www.compete.org.ua.

4. ЗУ "Про Державний бюджет України на 2008 рік" №107-VI від 28.12.2007. Джерело доступу: www.zakon1.rada.gov.ua.

5. ЗУ "Про Державний бюджет України на 2009 рік" №835-VI від 26.12.2008. Джерело доступу: www.zakon1.rada.gov.ua.