Гунич О.В.

Уманський державний аграрний університет

Важливість  матеріально-технічної бази для розвитку сільськогосподарських підприємств України

Формування і використання інноваційного  потенціалу є основою розвитку та функціонування аграрних підприємств в умовах ринкової економіки. Більшість науковців  згідно з  ресурсним підходом уявляє інноваційний потенціал як сукупність ресурсів, виділяючи найчастіше такі його елементи, як кадрова, інформаційно-технологічна, організаційна й матеріально-технічна складові. Матеріально-технічні ресурси є речовинною основою інноваційного потенціалу, визначають його техніко-технологічну базу, впливають на масштаби й темпи інноваційної діяльності.

Стрімкий розвиток продуктивних сил в сільському господарстві, впровадження досягнень НТП (щодо техніки і особливо технологій), об’єктивна необхідність відновлення й розвитку сільського господарства на інтенсивно-інноваційних засадах – надають чиннику техніко-технологічної оснащеності і відповідно професіоналізму тих, хто її використовує, визначального значення, адже ефективне її використання в процесі виробництва забезпечує здешевлення продукції, поліпшення її якості, підвищення продуктивності праці тощо [4]. Вчені  прогнозували, що  при вступі України до СОТ для аграрної сфери загальним  буде складне поєднання позитивних надбань (стимулювання технологічного оновлення й переозброєння АПК відповідно до міжнародних стандартів; зростання обсягів інвестицій в аграрний сектор; лібералізація режиму доступу українських товарів до ринків країн-членів СОТ; розширення асортименту, поліпшення якості та зниження цін на представлені  на ринку продовольчі товари; нарощування експортного потенціалу й підвищення рівня конкурентоспроможності продукції АПК на світових ринках тощо) та певних втрат і труднощів адаптаційного характеру (зростання безробіття; зниження якості продукції внаслідок значної техніко-технологічної відсталості аграрного сектору; просування на український ринок порівняно дешевого й нерідко неякісного продовольства; загострення конкурентної боротьби між національними та зарубіжними виробниками окремих видів сільськогосподарської продукції; скорочення витрат на підтримку вітчизняних товаровиробників; підвищення цін на товари, що інтенсивно  споживаються в українському АПК (насіння соняшнику, продовольче, кормове зерно), внаслідок зростання обсягу їх експорту тощо) [3].

Вступ України до СОТ  змушує вітчизняні підприємства  до посилення рівня технічної оснащеності сільського господарства. В економічно високорозвинених країнах вже кілька десятиліть функціонує і відтворюється на інтенсивно-інноваційних засадах якісно нова модель сільського господарства – постіндустріальна. Її основа – високотехнічна і технологічна оснащеність. Вітчизняному ж аграрному сектору на сьогодні притаманний критичний стан матеріально-технічної бази [4]. Селяни виконують необхідні технологічні операції технічними засобами, зношеними на 80–90%, які залишилися ще з радянських часів. Причому ця застаріла техніка потребує значних коштів для підтримання її в робочому стані, а якість виконаних нею робіт є дуже низькою. Внаслідок цього сільськогосподарські підприємства втрачають великі обсяги врожаю.

Для оновлення ж машинно-тракторного парку аграрних підприємств на рівні технологічної потреби, як свідчать розрахунки вчених ННЦ "Інститут аграрної економіки", необхідно щорічно купувати машини й обладнання на суму понад 15 млрд грн. З них на оновлення парку тракторів виділяти 3,0–3,5 млрд грн., зернозбиральних комбайнів – 3,5–4,0 млрд грн. Крім цього, для підтримання машинно-тракторного парку в працездатному стані необхідно 2,0–2,5 млрд грн. на закупівлю запасних частин і ремонтних матеріалів [4].

Визначення курсу на інтенсифікацію АПК на основі розширеного відтворення конкурентоспроможного виробництва потребує надійних в експлуатації і недорогих технічних   засобів. За нинішньої фінансової кризи необхідно створити умови зацікавленості всіх  товаровиробників щодо збільшення виробництва продукції та одержання доходів, як основного джерела нагромадження власних інвестиційних ресурсів для оновлення технічних засобів. Особливого значення набуває державна інвестиційна політика створення сільськогосподарському товаровиробнику пільгових умов з надання довготермінових (на 10–15 років) кредитів, що вимагає створення безпосередньо у сільській місцевості можливостей щодо вчасного забезпечення аграрної галузі кредитами з низь­кими відсотковими ставками. Поряд з цим повинні бути розв'язані проблеми кооперативної банківської систе­ми, яка б спрямовувалася на безпосереднє залучення у сферу виробництва, переро­бки і торгівлі продукцією та сервісне обслуговування техніки [2].

Для підвищення ефективності вико­ристання  матеріально-технічної бази необхідно [1]: впровадити  до­сягнення науково-технічного прогресу; забезпечити працездатність, ефективність використання  та організувати ефективне обслуговування наявних ресурсів; більше уваги приділяти розвитку вітчизняного сільськогосподар­ського машинобудування; запровадити у сільськогосподарське виробництво енергозберігаючі технології; сприяти розвитку належної інфраструктури ринку тощо.

Література:

1.     Гилка М. Д. Ефективність використання основних фондів сільськогосподарських підприємств / М. Д. Гилка // Економіка АПК. – 2008.– № 1 – С. 109 – 111.

2.     Добіжа Н. В.  Відтворення матеріально-технічної бази як основа зростання сільськогосподарського виробництва / Н. В. Добіжа // Економіка АПК. – 2008.– № 4 – С. 78 – 83.

3.     Колодько Т. Г. Механізм бюджетного фінансування інноваційного розвитку АПК в умовах вступу України до СОТ / Т. Г. Колодько // Економіка АПК. – 2008. – № 2 – С. 85 – 90.

4.      Мельник Л. Ю. Аграрний сектор економіки в аспекті його матеріально-технічної й технологічної оснащенності [Електронний ресурс] / Л. Ю. Мельник // Агросвіт. – 2009. – Режим доступу до журн.: http://www.agrosvit.info/index.php?iid=1&operation=9