Белецька Н. Г.

Вінницький національний технічний університет

ВПЛИВ СВІТОВОЇ ФІНАНСОВОЇ КРИЗИ НА РИНОК ПРАЦІ УКРАЇНИ

Світова фінансова криза зачепила майже всі країни світу. На жаль, її вплив в усіх сферах економічної діяльності, де зайнято майже 12 мільйонів людей, вже відчула й Україна. Для працівників деяких професій і галузей виникла загроза вивільнення, зниження рівня заробітної плати та збільшення заборгованості з неї. Відбулось зменшення надходжень до бюджетів усіх рівнів, відрахувань до Пенсійного фонду та фондів соціального страхування.[1].

За даними державної служби зайнятості, у січні 2009р. її послугами скористалися 1033,8 тис. не зайнятих трудовою діяльністю громадян проти 981,6 тис. у грудні 2008р. Із зазначеної кількості незайнятих громадян у цьому місяці зареєстровано 157,5 тис. осіб, що майже наполовину менше, ніж за останній місяць 2008р. (54,9%) [2].

На обліку цієї установи на 1 лютого 2009р. перебувало 930,0 тис. незайнятих громадян, які шукали роботу, з них понад половину становили жінки та понад третину – молодь у віці до 35 років.

Офіційного статусу безробітних на зазначену дату набули 96,8% незайнятих громадян, з них 74,5% отримували допомогу по безробіттю. Серед безробітних кожний другий раніше займав місце робітника, кожний четвертий – посаду службовця, а кожний п’ятий не мав професійної підготовки.

Середня тривалість зареєстрованого безробіття у 2008р. порівняно з 2007р. зменшилася на 2 місяці та на кінець року становила 4 місяці. При цьому кількість безробітних, які перебували на обліку державної служби зайнятості більше одного року, за цей період також скоротилася (на 16,1%).

За останніми даними, у загальній кількості вільних робочих місць (вакантних посад) кожне шосте було в переробній промисловості, сьоме – у державному управлінні, десяте – в торгівлі та ремонті автомобілів, побутових виробів і предметів особистого вжитку, п’ятнадцяте – в будівництві.

Наявність структурної диспропорції між попитом на робочу силу та її пропозицією за професіями є чинником, що обмежує можливості працевлаштування безробітних та задоволення потреб роботодавців у працівниках.

Найбільша потреба підприємств була у кваліфікованих робітниках з інструментом (22,0% від загальної кількості вільних робочих місць на кінець 2008р.), робітниках з обслуговування, експлуатації та контролювання за роботою технологічного устаткування, складання устаткування та машин (15,8%) і працівниках найпростіших професій у сфері торгівлі, послуг, промисловості, будівництва та транспорту (15,0%).

У 2008р. за сприяння державної служби зайнятості кожний п’ятий незайнятий громадянин отримав роботу у переробній промисловості, у сільському господарстві, мисливстві та лісовому господарстві або торгівлі та ремонті автомобілів, побутових виробів і предметів особистого вжитку. Найбільше зростання обсягів працевлаштування незайнятого населення порівняно з 2007р. спостерігалося у торгівлі та ремонті автомобілів, побутових виробів і предметів особистого вжитку (на 15,1 тис. осіб), сільському господарстві, мисливстві та лісовому господарстві (на 3,7 тис. осіб), діяльності транспорту та зв’язку (на 1,1 тис. осіб). Серед працевлаштованих незайнятих осіб більше половини становили місця робітників, 23,4% – посади службовців, 21,1% – місця, які не потребують спеціальної підготовки.

Для працевлаштування громадян, які втратять або вже втратили роботу, необхідно адаптувати систему професійного навчання згідно з новими умовами, забезпечити найшвидше повернення безробітних до трудової діяльності за новими професіями [3,4].

Однак на Україні про саму кризу заговорили відносно нещодавно, наслідком цього стало невчасне прийняття рішень про подолання наслідків негаразду і фактична неготовність пересічного українця до кризи.

Підсумовуючи, можна констатувати, що всесвітній струс економіки став перевіркою глобалізованого капіталізму на міцність і виявив суттєві недоліки цієї системи.

Серед заходів регулювання ринку праці можна виділити наступні: організація громадських оплачуваних робіт для безробітних; оптимізація витрат на енергоносії установ бюджетної сфери; аналіз і поліпшення діяльності комунальних підприємств; заходи з оптимізації витрат міського бюджету; випуск облігацій місцевої позики задля наповнення бюджету розвитку; законотворчі ініціативи та пропозиції щодо змін у законодавстві, спрямовані до органів центральної влади, тощо.

На рівні підприємств для можливості забезпечення необхідної кількості робочих місць держава повинна гарантувати:

· введення мораторію на підвищення тарифів за газ, електроенергію, транспортні перевезення державними монополіями;

· забезпечення повернення ПДВ та повернення коштів за виконані замовлення у встановлені законом строки;

· започаткувати оподаткування за касовим методом;

· підсилити контроль за діяльністю контролюючих органів із метою запобіганню корупції;

· відстрочення сплати податку на прибуток із сум інвестицій, направлених на розвиток виробництва;

· введення спрощеної процедури узгоджень і дозволів при проведенні технічного переоснащення підприємств. Ці заходи змогли б зберегти підприємства від зупинки та банкрутств, а працівників – від безробіття.

Література:

1.Офіційний сайт Кабміну України - http://www.kmu.gov.ua/

2.Офіційний сайт Міністерства статистики України - http://www.ukrstat.gov.ua/

3.Бандур С.І. Трудоресурсна безпека України в контексті глобалізації світової економіки: наук.видання / Бандур С.І., Цимбал О.І.. – К.: РВПС України НАН України, 2007. – 68 с.

4.Корнійчук Л. Г. Економічне зростання і сталий розвиток // Економіка України. — 2008. — N 3. — С. 84-91.