Мащенко К.С.

Донецький національний технічний університет, Україна

СУЧАСНИЙ СТАН СИСТЕМИ ФІНАНСУВАННЯ ДОШКІЛЬНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ В УКРАЇНІ

Соціально-економічна галузь на сьогодні потребує суттєвого реформування. Так в Україні протягом останніх років неодноразово робилися кроки щодо реформування системи вищої освіти на зразок європейського стандарту, але всі ці зміни стосуються тільки вищої освіти і ніяким чином не торкнулися дошкільного навчання. Тому питання реорганізації закладів дошкільного навчання щодо покращення системи фінансування на сьогодні є дуже актуальним аспектом.

Мета даної статті полягає в оцінці на сьогоднішній час існуючої системи фінансування дошкільної освіти та освіти в цілому та виявлення основних проблемних моментів.

На сьогодні: «освіта – це суспільне явище, яке впливає на всі сфери діяльності людини, а саме: соціального, економічного та правового життя, та є ваговим елементом на шляху досягнення високих темпів економічного зростання та добробуту суспільства» [4]. Також, освіта – основа розвитку особистості, суспільства, нації та держави, запорука майбутнього України. Вона є визначальним чинником політичної, соціально-економічної, культурної та наукової життєдіяльності суспільства, яка відтворює й нарощує інтелектуальний, духовний та економічний потенціал суспільства [5].

Головними функціями освіти є підвищення освітнього та культурного рівня суспільства. Розвиток освіти, як і всієї невиробничої сфери, формується на підставі нематеріального виробництва, яке впливає на зростання та збільшення матеріального виробництва та всі сторони суспільного життя. Тому розвиток та вдосконалення освітньої галузі є важливою передумовою подолання кризової ситуації як в економіці, так і в суспільстві в цілому.

Дослідженням системи освіти та джерел її фінансування займалися багато вітчизняних та зарубіжних науковців: О.Кириченко [3], В.Марцинкевич, В.Щетинін, Т.Шульц, К.Суботіна на інші.

Роль освіти в економічному розвитку країни визначається урядом. За роки незалежності на основі Конституції України визначено достатньо пріоритетів розвитку освіти, які потребують сильної підтримки зі сторони держави, а також створена відповідна нормативна та правова база. Але стан справ у галузі освіти, темпи та глибина перетворень не в достатньому ступені задовольняють потребам особистості, суспільству й держави в цілком. Зміна технологій, перехід до постіндустріального, інформаційного суспільства потребує першочергово розв’язання головних проблем.

Тому українська освіта потребує невідкладного реформування, про що в національній програмі «Освіта. Україна ХХІ століття» зазначено: «Існуюча в Україні система освіти перебуває в стані, що не задовольняє вимог, які постають перед нею в умовах побудови української державності, культурного та духовного відродження українського народу. Це дається взнаки передовсім у невідповідності освіти запитам особистості, суспільним потребам та світовим досягненням людства; у знеціненні соціального престижу освіченості та інтелектуальної діяльності; у створенні цілей та функцій освіти; бюрократизації всіх ланок системи освіти» [5].

Тому, необхідно на сьогодні, істотно зміцнити матеріально-технічне оснащення закладів, створити добре медичне забезпечення та якісне харчування у закладах дошкільного навчання, а також забезпечити ефективну підготовку та підвищення кваліфікації педагогічних працівників. Всі ці направлення можливо досягти завдяки якісної системи планування та фінансування освітньої сфери .

Фінансування освіти залежить на сьогодні від багатьох факторів, а саме, рівня ВВП, розмірів доходів населення, податкового законодавства, способу формування державного бюджету тощо.

Так, на сьогодні основними джерелами фінансування дошкільного навчального закладу є кошти: 1) засновника (власника); 2) відповідних бюджетів (для державних і комунальних дошкільних навчальних закладів); 3) батьків або осіб, які їх замінюють; 4) добровільні пожертвування й цільові внески фізичних і юридичних осіб; 5) інші кошти, не заборонені законодавством України [1].

Першою проблемою фінансування освіти на сучасному етапі загострюється у зв’язку з особливістю управління фінансами, яка характеризується розпорошеністю цієї функції між різними відомствами України: Міністерство фінансів, Міністерство праці та соціальної політики України, Міністерство економіки, Міністерство освіти і науки. Таким чином, це ускладнює формування бюджетних видатків для потреби навчальних дошкільних закладів, так і контроль за їх використанням.

Наступною проблемою розвитку економіки освіти та її фінансування є відсутність законодавчого поля щодо регулювання економічних та фінансових відносин в освіті.

Фінансування освіти за рахунок надходжень до державного бюджету є ефективним за умов, коли кошти, призначені на фінансування освіти, виділяються у достатніх об’ємах і на стабільній основі.

Але, не зважаючи на те, що була прийнята державою програма «Освіта. Україна. ХХI століття» істотних змін і очікуваних результатів заклади навчання таки і не отримали. Все більше стало спостерігатися не виконання зобов’язань бюджету перед закладами щодо планування, управління та фінансування освіти. І тому незначну підтримку освіта отримує частково від місцевої влади, батьків, бізнесу.

Тому серед головних завдань на сьогодні є реформування освіти в Україні шляхом подолання монопольного регулювання держави в освітній сфері та необхідності формування деяких нових методів фінансування освіти.

Головним моментом, ефективного фінансування є вдосконалена система планування і техніка розподілу бюджетних коштів. Необхідно розробити більш вдосконалену та чітку систему бюджетних нормативів, які насамперед, закладаються у кошторис закладу, а також підготувати та розробити відповідні законодавчі положення.

Наступним, не менш гострим питанням – є додержання цільової фінансової дисципліни за витрачанням коштів бюджету. Розподілення коштів за статтями витрат потребує постійному контролю. Контроль повинен буди направлено саме на цільове витрачання коштів, тоді і буде досягнута ефективність від надання коштів. Необхідно досягти прозорого бюджетних призначень.

Також, дуже в поганому становище є і соціальна незабезпеченість педагогів, що негативно впливає на якість освіти.

Тому, для благополуччя суспільства необхідно реформувати систему освіти та систему фінансування за такими направленнями: 1) доповнити навчальні програми; 2) розробити нову систему планування кошторису закладу та обґрунтувати норми та нормативи кошторису; 3) забезпечити прозору та ефективну систему використання наданих ресурсів.

Отже, аналіз сучасного стану освіти та системи фінансування свідчить, про те, що для розв’язання виявлених проблем необхідно чітко сформувати цілісну політику розвитку освіти з найкращими умовами фінансування.

Література:

1. Закон України «Про дошкільну освіту» - Указ Президента України від 1 липня 2001 р. № 2628-111.

2. Положення про дошкільний навчальний заклад – Постанова Кабінету Міністрів України від 12 березня 2003 р. № 305.

3. Кириченко О., Паращенко Л. Економіка освіти: проблема та перспективи реформування // Вища школа. – 2008. – № 2. – С. 46-51.

4. Василик О.Д., Павлюк К.В. Державні фінанси України. – К.:НІОС. – 2002. – 338.

5. Національна доктрина розвитку освіти – затверджена Указом Президента України від 17.04.2002 р. № 347/2002