Сизоненко О.А.

Макіївський економіко-гуманітарний інститут

Вдосконалення системи інформаційного забезпечення сталого розвитку металургійних підприємств

Ефективність реалізації механізму забезпечення сталого розвитку металургійного підприємства знаходиться в прямій залежності від системи його інформаційного забезпечення. Металургійне підприємство, як і будь-яка відкрита стаціонарна система, є одночасно і матеріально-інформаційною, і інформаційно-матеріальною сутністю. Як відмічає Л. Мельник, інформаційна основа системи обслуговує матеріальну основу, а матеріальна – інформаційну [4, с.43].

Дослідження свідчать, що інформаційна основа механізму забезпечення сталого розвитку металургійних потребує значного вдосконалення. Це потреба обумовлена, перш за все, тим, що прийняття ефективних еколого-економічних рішень утруднене через неможливість отримання суб’єктом управління повної та достовірної інформації про результати функціонування екологічної підсистеми металургійного підприємства.

У цьому контексті важлива роль належить системі обліку як універсальному механізму, що оперує широким арсеналом методів, за допомогою яких відбиваються всі потоки інформації, як фінансові так і не фінансові, у тому числі і відомості про вплив виробництва на довкілля.

Взагалі система обліку – це сукупність елементів методу обліку, які пов'язані між собою та об'єднані в єдине ціле і надають інформацію про стан, рух активів, пасивів та зобов'язань підприємства, про характер і результати господарювання в єдиному грошовому вимірнику [1]. У зв'язку з тим, що елементи екологічної підсистеми металургійного підприємства можуть бути представлені активами, пасивами чи зобов'язаннями, система обліку повинна надавати інформацію про них через загальноприйняті елементи методу обліку, а саме: документацію, інвентаризацію, оцінку, калькуляцію, рахунки, подвійний запис, баланс та звітність.

Слід підкреслити, що ця проблема на українських підприємствах практично не вирішена, хоча міжнародні стандарти обліку дають усі необхідні для цього передумови. Створеною ще на початку 90-х років ХХ ст. в рамках ООН міжнародною робочою групою експертів з міжнародних стандартів обліку й звітності було розроблено такі універсальні підходи до екологічного обліку:

- рахунки підприємства повинні відображати його ставлення до навколишнього середовища, як і вплив зв'язаних із природоохоронною діяльністю витрат, ризиків і зобов'язань на фінансове положення підприємства;

- інвесторам для прийняття інвестиційних рішень необхідно володіти інформацією з екологічних заходів і витрат, пов'язаних із природоохоронною діяльністю;

- оскільки природоохоронні заходи також є предметом управлінської діяльності, менеджерам необхідно виявляти і перерозподіляти природоохоронні витрати таким чином, щоб продукція була правильно оцінена, а інвестиційні рішення базувалися на реальних витратах і вигодах;

- екологічний облік повинен стати підґрунтям сталому розвитку на основі дотримання принципу екоефективності; при цьому екоефективність, припускаючи зниження впливу підприємства на навколишню природне середовище при одночасному рості прибутковості, може вимірюватися тільки за допомогою надання точної інформації з природоохоронних витрат, заощаджень і впливу господарської діяльності на навколишнє середовище;

- законодавство, банки, інвестори, громадськість і конкуренція (у тому числі міжнародна) повинні стимулювати надання звітності з природоохоронних заходів і їх ефективності [5, с.452].

На нашу думку, кожний із запропонованих підходів є реальним і необхідним кроком до створення системи екологічного обліку на вітчизняних металургійних підприємствах, без якого неможливе ефективне функціонування механізму забезпечення сталого розвитку. Для цього необхідно реалізувати наступні дії:

1. До Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій увести відповідні рахунки з обліку доходів і витрат від природоохоронної діяльності, дотримуючи методології визначень цих категорій відповідно до Положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

С цього приводу вже існують багато пропозицій. Так, Т. Кірсановою запропоновано методичні положення щодо виділення окремої калькуляційної статті – “Екологічні витрати” для відображення в собівартості продукції екологічних витрат, а також окремого синтетичного рахунку для обліку цих витрат за економічними елементами. Це надасть можливість службі охорони природи підприємства або його цехам планувати поточні витрати на природоохоронну діяльність та здійснювати їх розподіл між продукцією, що випускається залежно від питомих показників утворення шкідливих речовин на одиницю продукції, планових норм витрат природних ресурсів та діючих нормативів ГДК, ГДВ, ГДС. Пропонується ввести в план рахунків бухгалтерського обліку окремий рахунок 8-го класу з метою відображення природоохоронних витрат в управлінському й фінансовому обліку; а також розробити схему обліку господарських операцій, пов’язаних з природоохоронною діяльністю на рахунках бухгалтерського обліку [3, с. 11-12]. Цю позицію підтримує М. Харківський [7, с. 10-11].

Звичайно, прагнучи розширити інформаційну ємність бухгалтерського обліку, не можна забувати про його економічність і спрощення. Одним з доступних інструментів обліку екологічних доходів та витрат виступають розробки на технологічній платформі SAP R/3 (модуль «Контроллінг»).

2. Розробити спеціальні форми первинних документів і бухгалтерських регістрів з метою відокремленого обліку екологічних доходів та витрат.

У рамках обліку витрат на виробництво можуть бути виділені своєрідні опорні екологічні позиції, наприклад: витрати на підготовку і перепідготовку кадрів, амортизаційні відрахування на повне відновлення основних природоохоронних виробничих фондів, банківські відсотки по екологічних кредитах, визначені екологічні платежі і т.д. У такий спосіб можна забезпечити необхідну деталізацію з метою збільшення прозорості й полегшення управління еколого-економічними процесами.

3. Екологічно оптимізувати стадії виробничого циклу. Таким чином вибрати структуру витрат (сполучення виробничих і екологічних витрат) і метод їхнього розподілу між видами продукції, щоб еколого-економічний результат був максимальним.

4. Визначити практичний зв'язок між управлінською, статистичною, податковою і фінансовою звітністю, а також розробити універсальні форми звітності, які б дозволили інвесторам отримувати достовірну й прозору інформацію щодо екологічних заходів і витрат, пов'язаних із природоохоронною діяльністю. Для цього доцільно використовувати досвід інших країн. Наприклад, Комісія з цінних паперів і бірж США рекомендує корпораціям включати інформацію про зв'язані з природоохоронною діяльністю обставини (у тому числі з компенсації збитку від аварійного забруднення середовища) у розділ «Обговорення й аналіз фінансового положення і результатів діяльності керівництва». Аналогічні підходи застосовуються і Комісіями з цінних паперів ряду інших країн, включаючи Канаду. Метою цих рекомендацій є забезпечення того, щоб користувачі фінансових звітів мали достатню інформацію для прийняття продуманих рішень.

5. Створити інфраструктуру отримання екологічно релевантних даних із зовнішнього середовища металургійного підприємства. Необхідність цієї дії пояснюється тим, що екологічна інформація часто виявляється і переробляється саме представниками зовнішнього для підприємства середовища. Дані відносно забруднення довкілля стають важливими для підприємства у міру надання їм значення з боку суспільства. Тому отримання подібної інформації із зовнішнього середовища представляє для підприємства особливу важливість.

Унаслідок упровадження запропонованих заходів, зміниться напрямок потоків облікової екологічної інформації (рис. 1), що забезпечить формування єдиної інформаційної основи функціонування механізму забезпечення сталого розвитку в системі управління металургійним підприємством [6].

Рис. 1. Схема формування системи екологічного обліку в механізмі забезпечення сталого розвитку металургійних підприємств

(авторська розробка)

Перехід від існуючого стану системи інформаційного забезпечення сталого розвитку металургійних підприємств до запропонованого вдосконаленого стану повинен супроводжуватися ефективним використанням інструментів системно-екологічного підходу, серед яких значна роль належить екологічному аудиту.

В Україні правовий інститут екологічного аудиту почав розвиватися з 2004 р., коли було прийнято Закон України про екологічний аудит. До того моменту навіть сам термін „екологічний аудит” в законодавстві України не вживався, хоча, як це не парадоксально, діяльність з екоаудиту вже здійснювалась. Правовою основою до прийняття Закону були адаптовані в Україні міжнародні стандарти ISO (цим міжнародним стандартам було надано правового оформлення в якості ДСТУ): спершу – ДСТУ ISO 14010-97 „Настанови щодо здійснення екологічного аудиту. Загальні принципи”, на зміну яким прийшов єдиний стандарт ДСТУ ISO – 19011:2003 „Настанови щодо здійснення аудитів систем управління якістю і (або) екологічного управління”.

Відповідно до законодавства екологічний аудит – це документально оформлений системний незалежний процес оцінювання об'єкту екологічного аудиту, що включає збір і об'єктивну оцінку доказів для встановлення відповідності певних видів діяльності, заходів, умов, системи управління навколишнім природним середовищем і інформації з цих питань вимогам законодавства про охорону навколишнього природного середовища і іншим критеріям екологічного аудиту. Відповідно до ст. 16 Закону України «Про екологічний аудит» виконавець екологічного аудиту має право самостійно визначати форми і методи екологічного аудиту. При цьому замовники (промислові підприємства, зацікавлені центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, інші юридичні, а також фізичні особи) можуть укладати договір про проведення екологічного аудиту як з юридичними, так і з фізичними особами, сертифікованими для здійснення екологічного аудиту відповідно до вимог законодавства [2]. Предметна область екологічного аудиту представлена на рис. 2.

Екологічний аудит дозволяє вибрати оптимальний варіант природоохоронних споруд, організувати інформаційно-аналітичний контроль за станом і ступенем експлуатації природоохоронної техніки, дати економічну оцінку намічених технічних і технологічних удосконалень. Іншими словами, це незалежне дослідження всіх аспектів господарської діяльності промислового підприємства будь-якої форми власності для встановлення розміру прямої або непрямої дії на стан навколишнього середовища. Його мета - приведення природоохоронної діяльності у відповідність з вимогами законодавства і нормативних актів, оптимізація використання природних ресурсів, зниження і впорядкування енергоспоживання, зменшення відходів, запобігання аварійним скиданням, викидам і технічним катастрофам.

Рис. 2. Предметна область екологічного аудиту (складено автором на основі [2])

В ході екологічного аудиту необхідно провести ідентифікацію екологічних аспектів діяльності промислового підприємства з оцінкою значущості дій на природне середовище. Необхідно брати до уваги не тільки процес виробництва, але й сировину, матеріали, енергію (вхідні параметри виробництва), продукцію, послуги (вихідні параметри виробництва), характерні як для існуючих, так і для минулих видів діяльності. Слід враховувати як нормальне, штатне функціонування підприємств, так і умови пуску і демонтажу (закриття) виробництва, вірогідні нештатні і аварійні ситуації.

Висновок аудитора повинен містити таку інформацію: виводи про відповідність природоохоронної і виробничої діяльності законодавству, нормативним актам, внутрішнім правилам підприємства; висновок про стан фінансово-економічної звітності, обліку, своєчасність погашення і суми поточних екологічних платежів, цілеспрямованість використання коштів, виділених на охорону навколишнього природного середовища; оцінку дії підприємства на навколишнє середовище, висновки про здоров'я виробничого персоналу, екологію в регіоні, дані про наявність і обсяг викидів забруднюючих речовин; результати аналізу темпів зростання виробництва продукції і обсягів емісії забруднюючих речовин; результати порівняльного аналізу основних показників екологічної і виробничої діяльності підприємства; оцінку потенційної небезпеки підприємства при виникненні аварійної ситуації; висновки про професійну компетенцію працівників природоохоронних служб; дані про ступінь інформованості управлінського і виробничого персоналу про величину і характер забруднення навколишнього середовища їх підприємством.

На підставі висновку аудитора вирішити конкретну проблему можна різними, часто альтернативними методами. Найважливіше для керівництва в ході екологічного аудиту - це виявлення вузьких місць у всіх сферах діяльності даного промислового підприємства. Останні і складають основу для визначення еколого-економічної стратегії і планування напрямків забезпечення сталого розвитку підприємства. 
Отже, в механізмі забезпечення сталого розвитку металургійних підприємств екологічний аудит є елементом інформаційної системи, який дає можливість досягти встановленого рівня екологічних параметрів та контролювати його. 

Таким чином, ми пропонуємо вдосконалити існуючу систему інформаційного забезпечення сталого розвитку металургійних підприємств шляхом створення системи екологічного обліку та аудиту через перетворення руху потоків облікової екологічної інформації. Практичне значення даного дослідження полягає в тому, що впровадження запропонованих заходів дозволить планувати, нормувати, контролювати й аналізувати функціонування виробничої, техніко-технологічної та фінансової підсистем металургійного підприємства у нерозривному зв’язку з його екологічною підсистемою, полегшить визначення рівня їх стійкості; створить умови для “створення рівності в правах” основної господарської і природоохоронної діяльності.

Литература:

1. Большой экономический словарь / [авт.-сост. Борисов А. Б.]. – М. : Книжный мир, 1999. – 895 с.

2. Закон України “Про екологічний аудит”// Відомості Верховної Ради (ВВР).- 1995.- № 8.33.

3. Кірсанова Т. О. Екологічний контролінг в системі управління підприємством : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд.. екон. наук : спец. 08.08.01 «Економіка природокористування і охорони навколишнього середовища» / Т. О. Кірсанова. – Суми, 2004. – 20с.

4. Мельник Л.Г. Основи стійкого розвитку: Навчальний посібник для післядипломної освіти / Л.Г. Мельник . – Суми: ВТД «Універсистиеська книга», 2006. – 383 с.

5. Пахомова Н. В. Экологический менеджмент / Н. В. Пахомова, А. Эндерс, К. К. Рихтер. – СПб.: Питер, 2003. – 544 с.

6. Сизоненко О. А. Механізм формування системи екологічного обліку на промисловому підприємстві / О. А. Сизоненко // Схід. – 2005. – №1 (67). -С. 31– 33.

7. Харківський М. Б. Інформаційне забезпечення управління витратами на охорону навколишнього середовища на підприємствах вугільної промисловості: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд екон. наук: спец. 08.06.01 «Економіка, організація і управління підприємствами» / М. Б. Харківський. – Луганськ, 2006. – 22с.