Вітренко М. С., Чайкіна І. О.

Садекова А. М.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

Ризики у внутрішньому аудиті банків Україні.

У зв’язку з глобальною тенденцією до збільшення кількості фінансових проблем у банків надзвичайної актуальності набуває проблема управління ризиками.

В умовах становлення аудиту, як нового виду діяльності в Україні, основна увага вчених та практиків приділяється організації аудиту за міжнародними стандартами та створенню нормативно-правового забезпечення для підвищення ефективності вітчизняного аудиту. Центральне місце в цьому процесі займає аудит банківських установ. Банківська система країни є своєрідним індикатором розвитку економічних процесів і потребує високого рівня захисту від різного роду ризиків. Тому у зв’язку з глобальною тенденцією до збільшення кількості фінансових проблем у банків надзвичайної актуальності набуває проблема управління ризиками. Ефективне управління ризиками в банку забезпечується функціонуванням системи внутрішнього контролю в банку, найважливішим елементом якого є внутрішній аудит.

І хоча проблематиці фінансового контролінгу, внутрішнього аудиту, управління ризиками у фаховій літературі присвячено чимало уваги, необхідність запровадження управління ризиками в банках регламентується низкою нормативно-правових актів, невирішених питань у цій сфері ще немало. Більшість авторів розглядає зазначені інструменти автономно і концентрує увагу переважно на управлінні окремими ризиками, пропагуванні традиційних методів фінансового аналізу тощо (наприклад Г. Лавінський, В. Галіцин, І. Бушуєва, Т. Корнвєнко).

У банках система управління ризиками носить формальний характер, оскільки бракує інтеграції між системою планування та управління, ризиками та плановими показниками ліквідності, прибутковості, не розмежовано компетенції між контролінгом та внутрішнім аудитом тощо. Складнощі виникають також у питаннях чіткого формулювання цілей та завдань управління ризиками, підбором адекватних інструментів нейтралізації ризиків, організації системи ризик-менеджменту, зі здійсненням контролю ризиків.

Метою даного дослідження є визначення структури ризиків комерційних банків та розкриття особливостей методики проведення аудиту банківської діяльності з врахування вимог, що повязані з управлінням ризиками.

Основне завдання внутрішнього аудиту - розв'язання окремих функціональних проблем управління, перевірка інформаційних систем банку, контроль відповідності операцій законодавчім та внутрішнім вимогам банку. Внутрішній аудит являє собою невід'ємну частину управлінського контролю банком.

Однією з найважливіших функцій внутрішнього аудиту є всебічна оцінка управління ризиками банку. Комерційні банки мають складну багаторівневу систему ризиків. Ризики, з якими стикаються різноманітні функціональні підрозділи банку, досить часто суттєво відрізняються. Перед практичними працівниками постає завдання сформувати систему управління банківськими ризиками, до якої входять механізми їхньої профілактики й диверсифікації, пристосовану до реальних умов діяльності кредитних установ. У практиці розвинених країн цю систему реалізує внутрішній аудит. Можна сформулювати такі положення управління банківськими ризиками засобами внутрішнього аудиту:

— вимоги до системи внутрішнього аудиту;

— сутність і ставлення до банківського ризику;

— ієрархія банківських ризиків;

— управління комерційними ризиками;

— управління оперативними ризиками;

— управління фінансовими ризиками.

Система внутрішнього аудиту буде корисною і стійкою при функціонуванні, якщо при її проектуванні враховано чотири основні вимоги, пов'язані з управлінням ризиком. По-перше, система повинна відображати ставлення головних менеджерів до ризику. З'ясовано, що головний менеджер визнає систему внутрішнього аудиту корисною, якщо вона буде доступною і зрозумілою для нього, а основним продуктом такої системи є рекомендації з управління ризиками, доповнені аналітичною поточною інформацією, аналітичною прогнозною інформацією, аналізом і прогнозом діяльності конкурентів.

Друга умова корисності системи — відсутність у ній перешкод у формі фантомних ризиків. Саме така система забезпечує необхідну й достатню інформацію для аналізу і профілактики реальних ризиків ринкової економіки.

По-третє, має бути забезпечений динамізм системи внутрішнього аудиту, що передбачає її внутрішній саморозвиток. Сектор банківських послуг змінюється разом із змінами в ринковій економіці, інформаційних технологіях і законодавстві. Ці зміни забезпечують інтенсивний і екстенсивний розвиток банків, який характеризують розширення спектра банківських послуг і глобалізація банківської діяльності. Одним із проявів глобалізації національних комерційних банків є освоєння нових регіонів за кордоном.

По-четверте, система повинна забезпечувати диференціацію загального й інтеграцію одиничних ризиків. Інакше кажучи, має бути забезпечений перехід від загальних ризиків до одиничних і навпаки. Це життєво необхідно, оскільки при збільшенні обсягів і видів банківських продуктів та послуг при наявній тенденції зростання числа одиничних банківських ризиків процеси управління загальним банківським ризиком можуть, але не повинні розростатися до нескінченності. Остання вимога зумовлює формування ієрархічної системи банківських ризиків, які впливають на діяльність кредитної установи.

Виходячи із сутності сукупного ризику, ієрархічна система повинна мати щонайменше три рівні: рівень загального ризику, рівень часткових ризиків, рівень одиничних ризиків. Наявність кількох ієрархічних рівнів забезпечить поступальний відбір найзначущіших ризиків як вплив внутрішнього аудиту. Отож для управління ризиком необхідно зрозуміти види й ступінь небезпеки часткових і одиничних ризиків, із якими зустрічаються кредитні організації.

Тільки сукупність вимог сприяє ефективному управлінню загальним ризиком. Вимоги так тісно між собою пов'язані, що ігнорування однієї з них відразу ж негативно позначається на інших, порушуючи імідж внутрішнього аудиту, й призводить до фінансових втрат банку.

Ієрархія банківських ризиків має п'ять рівнів: загальний ризик; три рівні часткових ризиків; одиничні ризики.

Об'єктом управління для служби внутрішнього аудиту є найвагоміші одиничні (одиничні ризики утворюються шляхом диференціації часткових ризиків третього рівня та виділення конкретних фінансових інструментів.) й часткові ризики. Конкретизація часткових ризиків безпосередньо визначає методи управління ними.

Управлінський вплив доцільно здійснювати у двох формах. Аудитори повинні надавати методичну допомогу функціональним службам банку при оцінюванні одиничних ризиків і безпосередньо управляти частковими ризиками.

Таким чином, можна зробити висновок, що багатогранність категорій ризику об'єктивно зумовлює необхідність системи внутрішнього аудиту. Банк може розробити систему внутрішнього аудиту за функціональним принципом, підрозділами або змішану. Незалежно від принципу формування служби внутрішнього аудиту вона повинна охоплювати кожну категорію часткових ризиків і відповідати основним вимогам управління ризиками.

Література:

1. Приходько Р. М. Проблеми організації та методики проведення аудиту комерційних банків. // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. – 2005. - №77 –78. – с. 52 – 54.

2. Приходько Р. М. Напрямки вдосконалення організації внутрішнього аудиту банків України. //Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. – 2005. - №77 –78. – с. 81 – 83.

3. Швець Н. Р. Внутрішній аудит у банку: сучасні тенденції в Україні. // Банківська справа. – 2007. - №2. – с. 105 – 112.

4. Терещенко О. Внутрішній аудит і контролінг ризиків у системі ризик – менеджменту. //Вісник НБУ. – 2005. - №7. – с. 45 – 49.