Романенкова Ю.С.

Одеський державний економічний університет, Україна

Особливості поняття міжнародної конкурентоспроможності підприємства

Україна бере участь у багатьох міжнародних організаціях, в тому числі минулого року вона приєдналася до системи Світової організації торгівлі. Перед українськими підприємствами відкривається як багато перспектив, так і безліч загроз, пов’язаних з міжнародною конкуренцією. В світлі таких подій стратегічно важливим є забезпечення підприємствами міжнародної конкурентоспроможності. Але це викликає певні труднощі, тому що на більшості українських підприємств не здійснюється аналіз конкурентного середовища, конкурентів, конкурентних переваг підприємства як на внутрішньому, так і на міжнародному ринках. Більш того, у багатьох менеджерів відсутнє систематизоване уявлення про конкурентоспроможність підприємства (про що свідчать дані останніх досліджень [4]), як її створювати, підтримувати та як управляти нею. Це має відображення в низькій міжнародній конкурентоспроможності багатьох вітчизняних підприємств.

В економічній літературі існує велика кількість визначень конкурентоспроможності взагалі та підприємства зокрема, але не всі з них виражають суть цього складного поняття. В загальному розумінні конкурентоспроможність підприємства – це здатність підприємства досягати свої цілей в конкурентних умовах за допомогою своїх конкурентних переваг. Не можна ототожнювати конкурентоспроможність підприємства з конкурентоспроможністю продукції/ послуг, які воно виробляє/ надає. Це багатогранна категорія, при оцінці якої треба враховувати не тільки конкурентоспроможність товарів, але і конкурентоспроможність потенціалу підприємства, персоналу, менеджменту, системи маркетингу і т. ін.

Конкурентоспроможність є відносним показником, тому оцінювати конкурентоспроможність підприємства потрібно з огляду на аналогічні

показники та дані фірм-конкурентів. При цьому важливо враховувати різні категорії конкурентів: прямих, непрямих та потенційних конкурентів [1].

Серед вчених існують суперечки з приводу того, що є первинним – конкурентоспроможність продукції чи конкурентоспроможність підприємства. Адже підприємство виробляє продукцію, надає послуги, тобто саме воно є суб’єктом , що «реалізує» конкурентоспроможність на ринку. З іншого боку, на ринку фактично конкурують товари та послуги, і підприємства як такі ведуть ринкову боротьбу саме за допомогою своєї продукції. На нашу думку, конкурентоспроможність продукції є базовим поняттям, але базовим рівнем конкурентоспроможності є саме конкурентоспроможність підприємства [1]. При визначенні міжнародної конкурентоспроможності фірми треба пам’ятати, що на неї безпосередньо впливає конкурентоспроможність ще одного рівня – конкурентоспроможність держави. Фірма чи підприємство не можуть бути конкурентоздатними на міжнародному ринку, якщо глобальна конкурентоспроможність країни, до якої воно належить, низька. Ця думка знаходить підтвердження в даних, які щорічно публікує Всесвітній Економічний Форум у «Звіті про глобальну конкурентоспроможність» . За індексом глобальної конкурентоспроможності в 2008-2009 рр. Україна посіла 72 місце серед 134 країн. [6].

Щоб бути конкурентоздатним на зовнішньому ринку, підприємство повинно володіти унікальними конкурентними перевагами. Це так звані переваги стратегічного рівня. Завдяки перевагам у наявних ресурсах чи перевагам, що забезпечують операційну ефективність [2] можна досягти лише тимчасового результату, в сучасних умовах цього не достатньо. Тому важливим напрямком формування конкурентних переваг на міжнародному ринку є розробка фірмою ефективної стратегії розвитку, яка базуватиметься на унікальному позиціонуванні компанії, орієнтації на унікальні види діяльності. Саме на це роблять ставку провідні міжнародні компанії. «Бути несхожим» - в цьому полягає ідея конкурентної стратегії [2].

Від того, яким чином економіст трактує конкурентоспроможність, залежить

те, як саме буде вимірюватись конкурентоспроможність того чи іншого

підприємства, який інструментарій застосовуватиметься. Це, в свою чергу,

вплине на вірогідність дослідження і, врешті, - що є найголовнішим для менеджменту підприємства, - на якість прийнятих на основі отриманої оцінки рішень.

Фактор часу є дуже важливим в процесі оцінки конкурентоспроможності, бо конкурентоспроможність має не статичний характер, а динамічний. Потрібно пам’ятати, що неможливо забезпечити конкурентоспроможність раз і назавжди. Її потрібно постійно підтримувати і нарощувати оберти, щоб обійти своїх конкурентів. Особливо це стосується міжнародних ринків. Щоб бути конкурентоспроможним, треба ставати краще. Продовжити думку доречно висловом У. Черчілля: «Ставати краще – значить змінюватись, бути ідеальним – значить часто змінюватись».

Література:

1. Васильева З.А. Иерархия понятий конкурентоспособности субъектов рынка //

Маркетинг в России и за рубежом. - 2006. - №2. – С. 83-90.

2. Гельвановский М. Что такое конкурентоспособность? // Вопросы экономики

переходного периода. - 2005. - №6. – С. 8-17.

3. Мансуров Р.Е. Об экономической сущности понятий

«конкурентоспособность предприятия» и «управление

конкурентоспособностью предприятия» // Маркетинг в России и за рубежом.

– 2006. - № 2. – С. 91-94.

4. Пономаренко В., Піддубна Л. Управління міжнародною

конкурентоспроможністю підприємства як наукова і навчальна дисципліна //

Економіка України. – 2007. - № 12. – С. 17-27.

5. Управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємств: Навч.

посібник/ За ред. І.Ю. Сіваченка, Ю.Г. Козака. – К.:ЦНЛ, 2006. – 456 с.

6. The Global Competitiveness Report 2008-2009 – p. 334. //

http://www.weforum.org/