Лукаш Аліна Петрівна

Донецький національний   університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського

 

ВІД ПЕНСІЙНОГО ЗАБЕСПЕЧЕННЯ ДО ПЕНСІЙНОГО СТРАХУВАННЯ

 

   Пенсійна система, створювана на засадах стра­хування, залежить від багатьох показників соціально-економічного розвитку: від стану ринку праці, рівня і динаміки заробітної плати, дієвості соціальної, податкової, банківської, цінової та інших складових політики держави.

  Запровадження державного пенсійного страху­вання на сучасному етапі ускладнюється багатьма проблемами: низька частка заробітної плати у вало­вому внутрішньому продукті, наявність в економіці тіньового сектору, демографічний спад, невідпрацьованість системи управління пенсійними ресурса­ми на принципах соціального партнерства. У програмі діяльності уряду наголошено, що одним із фактів  стабілізації рівня  нашої життя  є запровадження  системи пенсійного страхуваня. Це серйозне завдання  пенсійної системи  яке направлено на те, щоб забезпечити  людям  похилого віку гідне життя.

     Оскільки зростання популярності та активний розви­ток ринку пенсійного страхування, спостерігається протягом кількох останніх ро­ків, у вітчизняній теорії пенсійного страхування і на сьогоднішній день цим питанням не приділялося достатньої уваги. але передбачається, що найближчим часом Верховна Рада  розгляне законопроект «Про загально- І обов'язкове державне пенсійне страхування». Разом з ним розглядатиметься  І  проект  закону  «Про   недержавне пенсійне забезпечення» Ці два основні законопроекти ви­будовують цілісну трирівневу систему пенсійного забезпе­чення громадян України. Нове пенсійне законодавство дасть можливість змінити ситуацію щодо пенсійного за­безпечення людей похилого віку.

Саме поняття про пенсію виникло на зорі цивілізації ще в Древній Греції і Древньому Римі та перетерпіло до нинішніх часів істотні зміни. Пенсія колись розглядалася як акт на­городи, заохочення. Свій більш придатний до сучасних по­нять правовий статус - компенсації за виконання грома­дянського обов'язку - вона спочатку знайшла в законо­давстві Французької революції 22 серпня 1790р.

Державна влада, дотримуючись принципів лібералізму й індивідуалізму, не починала активних дій, за винятком надання деяких гарантій і видів допомоги в основному пенсій державним службовцям чи окремим, дуже обме­женим групам робітників, умови праці яких відрізнялися підвищеним професійним ризиком (гірники, моряки то­що).

Створення перших робітничих організацій, які повели боротьбу проти соціальної незабезпеченості пролетаріату сприяло появі перших законодавчих актів у цій сфері. Од­нак аж до 80~х років XIX століття застосовувалися три ос­новних види захисту міського населення у випадку втрати заробітку: індивідуальні заощадження, різні форми особи­стого страхування, допомога з боку підприємців. Значення першого І третього видів було дуже незначним. Більш ши­роке поширення одержало приватне страхування. У першу чергу були прийняті спроби організувати вільні і добровільні системи колективного захисту в допомогу старим, удовам, сиротам: фонди допомоги безробітним, каси взаємодопомоги, медичні каси. Профспілки, особливо у Великобританії, часто виступали в ролі товариств взаємо­допомоги, сполучаючи цю діяльність з основною своєю функцією захисту найманих робітників.

Період з 80-х років XIX століття і до кінця 2О-х років XX століття можна визначити як перший етап розвитку систе­ми пенсійного забезпечення. Нерідко його ідентифікують з патерналістичною моделлю соціального захисту.

Необхідною умовою для участі в цих системах була здатність самих трудящих виплачувати страхові внески, а це означало, що участь у них обмежувалася лише чоловіка­ми, зайнятими повний робочий час.

Економічні проблеми переходу до нової системи госпо­дарювання, невизначеність і відсутність належних фінан­сових інструментів для здійснення нагромаджень знижу­вали можливість планування своєї старості. Під тиском робочого руху формуються нові методи рішення пробле­ми забезпечення старості. З'являються добровільні то­вариства взаємодопомоги і фонди взаємної підтримки, у які робітники вносили мінімальну суму, а потім могли одержати необхідну допомогу у випадку травми, смерті годувальника чи зниження працездатності при настанні старості.

У ХХ століть утручання держави в пенсійні системи було продиктовано занепокоєнням із приводу бідності. Прихильники такого утручання виходили з того, що навіть відповідальні і сумлінні працівники можуть стати жертвою слабкого регулювання фінансових інститутів, не­вдячності власних дітей, непрацездатності унаслідок хвороби.

 Регулювання діяльності недержавних пенсійних фондів - процес складний, має свою логіку, свої етапи та динаміку впровадження.

Державна політика в сфері недержавного пенсійного за­безпечення, заохочення роботодавців та найманих працівників до накопичення пенсійних заощаджень повин­на формуватися з урахуванням наявних економічних мож­ливостей та у відповідності із вимогами міжнародних со­юзів та угод, до яких наша країна приєдналась та по яких вона взяла на себе зобов'язання виконання. В цьому на­прямку одним із найважливіших завдань слід визначити необхідність розробки нормативної правової бази для діяльності усіх суб'єктів страхового ринку, активізацію юри­дичної, економічної, політичної та дипломатичної роботи щодо інтеграції України до міжнародних організацій та со­юзів, які визначають механізми функціонування глобаль­ного ринку фінансових інститутів, до яких, зокрема, відно­сяться і недержавні пенсійні фонди.

Економічне зростання України в останні роки при­зводить до поліпшення матеріального становища та купівельної спроможності населення, соціально-психо­логічного настрою у суспільстві, підсилення впевненості у завтрашньому дні.

Зокрема, в країнах, що входять до Європейського Союзу, спостерігається високий рівень узгодженості параметрів виміру та механізмів впливу на вкладників, адміністраторів фонду та посередницькі структури. Таким чином, оскільки Україна бажає співробітничати та здійснювати економічні операції з активами фондів в межах Європейського Союзу, їй необхідно зробити свою законодавчу базу щодо зако­нодавчої бази міжнародного співтовариства, стандартизу­вати форми звітності, забезпечити умови для зіставлення, порівнювання результатів діяльності суб'єктів недержавних пенсійних фондів.

 

Література

 

1. Лазебна, М.В.

   Деякі питання формування ефективної системи недержавних пенсійних

   фондів 

//Формування ринкових відносин в Україні. -2003. -№ 10(29) – С. 91-94.

2. В. Грушко, О. Черебяко.

  Проблеми не державного пенсійного страхування

//Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

  -2006. № 3. – С. 14-16.