Давиденко О.М., Мироник О.В.

Буковинський державний медичний університет, м. Чернівці, Україна

ЗАСТОСУВАННЯ НАСТОЯНКИ ЕХІНАЦЕЇ ПУРПУРОВОЇ В КОМПЛЕКСНОМУ ЛІКУВАННІ ХВОРИХ НА РЕЦИДИВУЮЧІ ФОРМИ БЕШИХИ

Вступ. Бешиха – гостре інфекційне захворювання, що характеризується частими рецидивами і зустрічається переважно у осіб старших вікових груп на фоні хронічної супутньої патології [1, 3, 5]. Однією з ланок патогенезу рецидивів бешихи, як відомо, є порушення імунного статусу. В зв’язку з цим у клінічній практиці в комплексному лікуванні хворих на бешиху широко використовуються препарати з імунокорегуючими властивостями. Особливо актуальним є питання вибору комбінації препаратів для лікування рецидивуючих форм бешихи. Засобами, які стимулюють імунологічну реактивність організму, сприяють виведенню токсинів мікроорганізмів, зменшують явища ендотоксикозу та підвищують ефективність антибіотикотерапії є препарати рослинного походження, зокрема настоянка із свіжих коренів та кореневищ ехінацеї пурпурової [4].

Мета дослідження. Вивчити деякі клініко-імунологічні аспекти дії настоянки ехінацеї пурпурової в комплексному лікуванні хворих на рецидивуючу бешиху.

Матеріал і методи. Обстеження проведені у 36 хворих на бешиху віком від 51-74 років. Осіб чоловічої статі було 39,2%, жіночої – 60,8%.

Основна група налічувала 20 пацієнтів, контрольна група - 16 осіб. Обидві групи були рандомізовані за статево-віковим складом.

Всі пацієнти отримували базисну терапію: етіотропні засоби (як правило, це був пеніцилін), антигістамінні препарати, аскорбінова кислота, в тяжких випадках – дезінтоксикаційні розчини. В залежності від характеру уражень місцево використовували примочки з розчином фурациліну, напилювання ліофузолю, ультрафіолетове опромінення вогнищ ураження (суберитемні дози). Пацієнтам основної групи додатково призначали настойку ехінацеї пурпурової по 25 крапель 2 рази на добу за 30 хв. до прийому їжі.

Усім хворим було проведено комплексне клініко-лабораторне обстеження з визначенням імунологічної реактивності, яку оцінювали за динамікою показників клітинного та гуморального імунітету, параметрів неспецифічного захисту. Обробка даних проводилася статистично: обраховувалися середня арифметична та її похибка. Середню різницю між групами дослідження оцінювали за допомогою двостороннього непараметричного критерію Ст’юдента.

Результати дослідження та їх обговорення. Під впивом лікування у пацієнтів основної групи тривалість синдрому інфекційного токсикозу зменшувалась на 3,4 ± 0,2 дні, ознаки місцевих запальних змін на шкірі зникали раніше на 2,8 ± 0,3 доби. Відзначалася також швидша ліквідація регіонарного лімфаденіту на 3,9 ± 0,2 дні (р<0,05).

Імунологічне дослідження дозволило відзначити, що вихідні показники імунного статусу до початку лікування характеризувалися Т-лімфопенією у 54,9% пацієнтів та деяким зниженням числа Т-хелперів. Стан гуморальних факторів імунітету характеризувався високим рівнем циркулюючих імунних комплексів (ЦІК), величина якого була у 2,5 рази вищою за норму (таблиця). Отримані дані узгоджуються з даними літератури [2, 6].

Таблиця.

Показники стану імунної системи у обстежених хворих (М±m)

Імунологічний показник	До лікування		Після лікування
	Основна група (n=20)	Контрольна група (n=16)	Основна група (n=20)	Контрольна група (n=16)
Т-лімфоцити, %	23,35±1,43	24,17±1,35	34,15±0,83^*	32,48±0,95^*
Т-супресори, %	14,0±1,26	13,8±1,19	15,9±0,87	14,9±0,78
Т-хелпери, %	22,74±1,31	21,93±1,27	28,38±1,29*	28,19±1,33*
Т-хелпери/Т-супресори	1,70±0,12	1,66±0,18	1,60±0,15	1,58±0,12
В-лімфоцити, %	29,31±0,86	27,82±0,83	26,13±0,81	25,68±0,83
ЦІК, ум. од.	163,1±15,42	165,16±10,74	121,75±6,34*	158,32±7,11^**
Фаг. активн., %	69,12±1,09	66,78±1,12	67,65±1,12	67,56±1,09
Фаг. число, ум. од.	4,29±0,12	4,52±0,13	4,45±0,14	7,87±3,25

Примітка: * - вірогідно до і після лікування (р<0,05)

**- вірогідно порівняно з основною групою (р<0,05)

Настоянка ехінацеї пурпурової має виражену імунокорегуючу дію, у зв’язку з чим у хворих основної групи як загальне число Т-лімфоцитів, так і рівень Т-хелперів досягали нижньої межі норми, а також відбувалось зниження рівня ЦІК до верхньої межі норми. Одночасно, у пацієнтів контрольної групи, в періоді згасання клінічної симптоматики зберігалася недостатність Т-клітинної ланки імунітету: зниження відносного та абсолютного числа Т-лімфоцитів у 32,1 та 37,5% хворих відповідно, зниження Т-хелперів у 39,7%, Т-супресорів у 26,5% та збереження високого рівня ЦІК.

Спостерігався позитивний асоціативний зв’язок між застосуванням настоянки ехінацеї пурпурової та сприятливою динамікою перебігу супутніх захворювань у пацієнтів основної групи.

Враховуючи, що у пацієнтів основної групи наприкінці курсу стаціонарного лікування спостерігалися позитивні зсуви показників імунологічного статусу їм було рекомендовано продовжити прийом настоянки ехінацеї пурпурової під наглядом лікаря кабінету інфекційних захворювань.

Висновок. Включення настоянки ехінацеї пурпурової до комплексу лікувальних засобів у хворих на бешиху сприяє швидшій ліквідації загальнотоксичних та місцевих запальних явищ, прискоренню одужання хворих, а також ліквідації імунологічних порушень.

Вважаємо, що перспективними є подальші дослідження ефективності застосування настоянки ехінацеї пурпурової також в лікуванні хворих з рецидивуючими формами бешихи у віддалених термінах.

Література. 1. Поляк А.И., Амбалов Ю.М., Коваленко А.П. Роль иммунных механизмов в развитии рожистого воспаления // Иммунология. – 1991. - №3. – С. 72-74. 2. Фазылов В.Х., Куклин В.Т., Гилмуллина Ф.С., Мигранова Г.М. Иммунологичеcкие аспекты патогенеза рожистого воспаления в сочетании с микробной экземой // Рос. журн. кожных и венерических болезней. – 2000. - № 5. – С. 13-14. 3. Фролов В.М., Пересадин М.А., Гаврилова Л.А., Гайдаш И.С., Пустовой Ю.Г. Определение фагоцитарной активности моноцитов перефирической крови у больных рожей // Лаб. дело. – 1989. - № 1. – С. 59-61. 4. Яковлєва Н.Е. Войтенко Г.М. Ласния О.И. Фармакологічні властивості препаратів ехінацеї в експерименті та клініці // Лікі. – 1996. - №2. - С. 118-122. 5. Barzilai A., Langevitz P., Goldberg Y., Kopolovic J., Erysipelas // J. Am. Acad. Dermatol. – 2000. –V.42. – P. 791-795. 6. Jego P., Resche S., Karacatsanis C., Strat A., Bouget J., Minet J., Grosbois B. Erysipelas // Ann. Med. Interne. – 2000. – V. 151. - № 1. – P. 3-9.