Пилипець Л.М.

Луганський обласний коледж культури і мистецтв

Методи вивчення музичних творів великої форми в старших класах середньої загальноосвітньої школи.

Ціль музичного виховання, сформульована ще Д.Б. Кабалевським, актуальна і нині: «... ввести учнів у світ великого мистецтва, навчити них любити і розуміти музику у всьому багатстві її форм і жанрів, інакше кажучи, виховати в учнів музичну культуру як частину їхньої духовної культури». Більш того, автори нових програм спираються також на неї, але проблеми залишаються колишні: диктуючи вчителям, чому вони повинні навчити дітей, не обмовляється як і чим вони змогли б їх захопити у своєму предметі.

Особливо це проблема стосується музичних творів великої форми (далі МТВФ). Не можна всерйоз говорити про освоєння учнями духовних багатств найбільш розвитих форм і жанрів музики, якщо до закінчення школи учень не прослухав цілком ні однієї опери, концерту, у кращому випадку «пройшов» одну симфонію, одну-дві сонати. Не можна також навчити дитину любити і розуміти музику без взаємодії знань про неї і глибокого збагнення її як живого мистецтва.

Віковий етап 6-8-і класи є концептуальним етапом у розвитку музичного мислення. На цьому етапі розкривається і шліфується уміння цілісного і порівняльного самостійного аналізу художніх образів. Учні осмислено включаються в створення або інтерпретацію художніх образів у різних видах творчої діяльності. Їх притягає не тільки процес, але і результат їхньої діяльності. Пріоритетами стають завдання на відкриття духовного змісту художніх творів, духовного зв'язку між композиторами, епохами, особистостями творців і сприймаюче мистецтво.

Виходячи з вищесказаного потрібно розглядати можливості вчителя в реалізації принципів, у рамках тих нових методик, що з'явилися в останні десятиліття.

Методики вивчення музичних добутків

Задача методики — показати вчителеві шлях реалізації навчальної програми в процесі занять з учнями. Основою методики вивчення будь-якого музичного добутку є існуюча в загальній музикознавчій літературі «Модель систем і методів вивчення добутку», у якій переломлюється «Модель добутку як єдність змісту і форми», при цьому ці методи виявляються ближче до змісту, інші — до форми, треті — виражають ідею їхнього взаємопроникнення.

Зміст моделі: концептуальний аналіз (ідейно-змістовий); образно-драматургічний аналіз; тематичний аналіз; інтонаційний аналіз; аналіз засобів виразності; акустичні методи; форма.

З цієї моделі виростає модель цілісного аналізу музичного твору, як основного етапу вивчення твору.

Т.В.Челишева в книзі «Методика шкільного музичного виховання» пропонує вивчати твори за допомогою відповідей на «блок» питань, приблизно відповідним віковим етапам:

1 «блок» — перший клас: приналежність до однієї з трьох сфер: пісні, танці, маршеві, пісенності, танцювальності, маршевості.

2 «блок» — 2-5-ті класи:

- Засоби виразності (елементи музичної мови), що допомогли розібратися в цій музиці: характер руху мелодії, темп, лад, динаміка, тембр, характер супроводу, форма.

- Самостійний твір або частина твору великого жанру.

- Національна приналежність музики.

- Інтонаційно-образна основа твору.Зерно-інтонація. Розвиток музики. Музичний образ. Музична драматургія.

3 «блок» — 6—8-і класи:

- Які думки, ідеї втілені в музиці. Для чого створений цей твір.

- Зображальність музики.

- Риси характеру людини, виражені в музиці, його настрою, почуття.

- Про які події розповідає музика.

- При яких життєвих обставинах могла звучати ця музика.

Однак, можливості сучасних шкіл не так широкі і порою вивчення симфонічної музики починається з виконання її на фортепіано або баяні. Тому в школі в дії залишається методика Н.Л.Гродзенської, розроблена ще в 50-і роки. Її суть — проходження творів у «сонатній формі». «Вступ» — невелика бесіда перед слуханням музики; «Експозиція» — слухання; «Розробка» — аналіз що пролунав; «Реприза» — слухання музики: усвідомлене, на більш високому емоційному рівні; «Кода» — закріплення тем у пам'яті. Час уроку, однак, дозволяє в такий спосіб вивчити лише частину, фрагмент МТВФ , але не цілком. Плюси даної методики — слухання музики цілеспрямовано, забезпечується гарне запам'ятовування тем, розвиваються музична пам'ять, увага, розширюється кругозір учнів, види діяльності переміняють друг із друга, комплексно вирішуючи задачі уроку, а головне — оптимально сполучаються витрати ресурсів при масовому навчанні. Серед мінусів методики відзначається — шаблонність кожного уроку, відсутність самостійності, активності учнів, відсутність індивідуалізації навчання, вербальне перевантаження.

При рішенні цієї проблеми і виникла одна нова методика в ряду авторів. Вона базується на попередній, але виводить старшокласників на якісно новий рівень підходу до вивчення МТВФ. На думку ряду авторів (М.Красильникової, К.Португалова, Т.Вендрової, Ю.Алієва й ін.) школяра треба ввести в особливий стан емоційно-психологічної готовності збагнення музики. І тоді процес пізнання музики виглядає в такий спосіб:

1- введення учнів у стан емоційно-психологічного настрою, асоціювання їх з «композитором», постановка композиторського задуму, показ тим з їхнім аналізом і можливістю їхнього передбачуваного звучання (переклад у стан «виконавця»);

2 - слухання музики (цілих МТВФ );

3 - аналіз прослуханого цілісний і порівняльний (стан «критика»); закріплення тем, як головних носіїв образа, концепції, ідеї. У рамках усіх перерахованих вище методик були розроблені і шляхи їхньої реалізації на уроках музики. Таким чином, ми підійшли до методів вивчення МТВФ на уроках музики в старших класах.

Методи вивчення МТВФ у старших класах і їх класифікація

Відповідно до існуючих методик, можна виділити наступні методи вивчення МТВФ у старших класах: «метод міркування про музику» (Д.Б.Кабалевський); «проблемний метод» (Ю.Б.Алієв); «метод забігання вперед і повернення до пройденого» (Д.Б.Кабалевський) або «метод перспективи і ретроспективи» (Е.Б.Абдуллін); «метод музичних узагальнень» (Е.Б.Абдуллін); «метод створення художнього контексту» (Л.Горєлова); «метод емоційної драматургії» (Е.Б.Абдуллін); «метод переінтонування» (М.Красильникова); «метод створення шедеврів» (М.Красильникова); «метод життєвих асоціацій» (С.Португалов); «метод накладення» (С.Португалов, Д.Депшкова); «поліфонічний метод» (Д.Депшкова).

Таким чином, можна виділити дві групи методів. У першу групу ввійшли методи вербально-насичені, що фактично відносяться до пояснювально-ілюстративної технології навчання, що сприяють рішенню освітніх виховних задач. До цієї групи відносяться: «метод перспективи і ретроспективи», «метод музичних узагальнень», «метод емоційної драматургії», «метод створення художнього контексту», «метод життєвих асоціацій», «метод накладення», «поліфонічний метод».

В другу групу ввійшли методи, близькі по кількості прийомів до методики та які наступні ознаки: інтонаційна насиченість, близькість технологіям проблемного і розвиваючого навчання, рішення за допомогою методу розвиваючих задач. У цю групу ввійшли: «метод переінтонування», «метод створення шедеврів», «проблемний метод».

Методи вивчення МТВФ, що вирішують освітньо-виховні задачі

У методиці музичного виховання рішення освітньо-виховних задач засобами МТВФ займає одне з ведучих місць. Усі методи сприяють засвоєнню знань про музику, самої музики (тематизму), формуванню навичок емоційно-усвідомленого сприйняття музики, розширенню кругозору, вихованню культури слухання і формуванню естетичного смаку. Ми не вважаємо їх малоефективними і не хочемо применшувати їхніх достоїнств. Навпаки, вони допомагають учителеві максимально активізувати увагу школярів до досліджуваного твору і щораз творчо підходити до вивченню МТВФ.

Отже, «метод міркування про музику» спрямований на особистісне, індивідуальне присвоєння учнями духовних цінностей. Використання цього методу має на увазі вибір проблеми, що здатна вирішити музика і пошук відповіді на неї самими учнями;

- «метод забігання вперед і повернення до пройденого» установлює спадкоємні зв'язки між темами програми, формує цілісне представлення про музику у школярів. Установлення зв'язків передбачається на трьох рівнях: між роками навчання, між темами чвертей, між музичними добутками.

- «метод музичних узагальнень» спрямований на засвоєння дітьми «ключових знань» про музику в опорі на тематизм програми, а також на досягнення цілісності уроку на основі теми чверті;

- «метод емоційної драматургії» спрямований на активізацію емоційного відношення до музики. На основі принципів емоційного контрасту або послідовного збагачення, розвитку одного емоційного тону вирішується задача співвіднесення пропонованого в програмі варіанта побудови уроку з конкретними умовами, рівнем розвитку учнів, визначається найкраща послідовність форм і видів музичних занять в умовах даного класу;

- «метод створення художнього контексту» спрямований на розвиток музичної культури школярів через «виходи» за межі музики визначеної епохи (у суміжні види мистецтва, історію, природу, життєві ситуації й образи), створення багатого художньо-педагогічного середовища;

- близький вищеописаному «метод життєвих асоціацій», спрямований на створення в учнів особливо емоційного стану, близького станові героя музичного твору. Введення учнів у такий стан можливо як за допомогою бесіди, так і завдяки залученню змішаних видів мистецтва, що передують появі добутку, а також за допомогою проведення уроків у незвичній атмосфері;

- «метод накладення» спрямований на розосередження уваги між музичним і літературним текстом, що накладаються один на іншій. Метод заснований на ефекті кінодії літературного героя як би підкріплюються силою емоційного впливу музики;

- «поліфонічний метод» спрямований на утримання музичної уваги на тривалому протязі часу, одночасно вирішуються задачі виконавського аналізу й емоційно-змістовної драматургії.

На уроках музики ми повинні навчити дитину бачити за великими творами не літературний текст, що ліг у його основу, а людину, що створила цю музику. Потрібні методи, що допомагають старшокласникам розібратися в глибинних стилістично-інтонаційних особливостях музики, що допомагають осягати логікові МТВФ і розкривати їхнє значення в цілісному музичному світі.

Методи вивчення МПКФ, що розвивають музичне мислення старшокласників.

На уроках музики ми повинні вирішувати наступні розвиваючі задачі: розвиток здібностей (особливо музично-творчих), уваги, музичного слуху, співочого голосу, пам'яті, уяви, мислення. Розвиток творчих здібностей — особливо гостра проблема методики музичного виховання. Але ж підліток — це «дитина, що вважає себе дорослим», що прагне до самореалізації усіма відомими йому способами. І урок музики повинний дати йому таку можливість. А для цього необхідно розвите музичне мислення.

Говорячи про музичне мислення, ми маємо на увазі процес відображення істотних властивостей музичних явищ, їхнього взаємозв'язку, закономірності розвитку. Перед нами також стоїть задача розвитку самостійності мислення, що виражається в умінні використовувати суспільний досвід, але при цьому зберігати незалежність власної думки. Також у процесі роботи з МТВФ варто розвивати критичне мислення як уміння розкривати причини виникнення яких-небудь явищ з наукового погляду.

Такі задачі вирішують наступні методи.

«Метод проблемного викладу матеріалу» спрямований на залучення учнів до самостійного пошуку знань. Проблемна ситуація, створювана вчителем, повинна розкрити протиріччя між наявними знаннями і новими музичними явищами, з якими учень повинний познайомитися. Ю. Алієв висуває ряд тез, при опорі на які метод працює найбільше успішно:

1. опора на самостійність музичного мислення й активність у пошуку «ключових» знань про музику в будь-якому виді діяльності;

2. проблемна ситуація повинна включати три компоненти: необхідність у новій музичній дії; невідоме, котре повинно бути відкрито; можливість учнів у виконанні

З. прийняття проблеми більшістю класу;

4. будь-яка проблема повинна бути вирішена або самими учнями, або «наштовхуванням» учителя на шляху її рішення;

5. музичне сприйняття не повинне зводитися до «рішення проблем» — це тільки метод пізнання .

«Метод переінтонування», запропонований М.Красильниковою, спрямований на формування музичного мислення на інтонаційній основі. Суть пропонованого методу полягає в планомірному розкритті учнем змісту музики через інтонацію в процесі її змін, розвитку. Зміст музики осягається учнями через порівняння інтонацій усередині образа, через співвідношення інтонацій різних частин одного твору, через переосмислення твору цілком у різних виконавських трактуваннях, через зміну інтонацій у рамках творів іншого стилю, жанру, драматургії.

Ключовим моментом у цьому методі є таке вивчення твору і його тем, при якому досягається вичленовування характерних для композитора «тонів-осередків», «зерна-інтонації», улюблених «висловів».

«Метод створення шедеврів» також розроблений М. Красильниковою у рамках програми «До вершин мистецтва». Він спрямований на збагнення учнями логіки музичних композицій і можливість «створення» МТВФ, виходячи з цієї логіки. Метод вимагає досить кропіткої роботи як у рамках інтонаційного розвитку тем, так і в рамках композиційного, структурно-аналітичного збагнення музики. Акцент на композиційній логіці твору приводить до сприйняття МТВФ як цілісних явищ, вводить учнів у творчу лабораторію композитора, народжуючи діалог між школярем і великим майстром. Реалізація принципу єдності діяльності композитора-виконавця-слухача відбувається на якісно більш глибокому рівні, по суті створюючи в кожного учасника творчого процесу ілюзію активної участі в створенні «музичного шедевра».

Суть методу — з тем (роз'єднаних, але узятих з одного МТВФ або його частини) створюється «готовий» твір (частина) відповідно до логіки форми, у якій він написаний, і особливостей авторського втілення подібної музики.

У будь-якому випадку, збагнення МТВФ в опорі на уяву, фантазію, інтуїцію дитини через рішення задач, що стоять як перед композитором (до твору), так і перед виконавцем (до відтворення) дозволяє творчо-активно вирішувати задачу музичного відтворення, а процес «співтворчості» учнів і вчителів знижує багато проблем спілкування.

Застосування методів, описаних вище, виводить учнів на якісно новий рівень музичного розвитку. Однак не слід використовувати на уроках лише одну з перерахованих груп методів, будь-то розвиток мислення або активізація уваги. Грамотно і вчасно застосований метод завжди несе тільки користь і учням, і вчителеві, і всьому педагогічному процесові в цілому.

ЛІТЕРАТУРА

1. Абдуллін Е.Б. Теория и практика музыкального обучения в общеобразовательной школе. - М., 1983.

2. Алієв Ю.Б. Настольная книга учителя-музыканта. — М., 2000.

3. Апраксіна О.О. Методика музыкального воспитания в школе. — М., 1983.

4. Дмітрієва Л., Черноіваненко І. Методика музыкального воспитания в школе — М., 2000.

5. Кабалевський Д.Б. Как рассказывать детям о музыке. — М., 1978.

6. Кон І.С. Психология старшеклассника. — М., 1980.

7. Лисянська Л.С. Методические рекомендации к проведению школьных уроков музыки — М., 1999.

8. Лобанова О., Черних С.Музыкально-стилевые представления как педагогическая проблема. // Искусство в школе. — 1998.

9. Португалов К.С. Серьезная музыка в школе. — М., 1980.

10. Пуйман С.А. Педагогика: основные положения курса. — Мн., 1999.

11. Селевко С. Современные образовательные технологии. — М., 1999.

12. Сизова Л.С. Теоретические основы методики музыкального воспитания в школе. — М., 1997.