Лупаренко С.Є.

Харківський національний педагогічний університет імені Г.С.Сковороди

Використання активно-практичних проектів як засобу розвитку пізнавальної активності учнів початкової вальдорфської школи

Як відомо, молодшим школярам властива підвищена потреба в активності, і задоволенню цієї потреби дітей у вальдорфській школі сприяє проектне навчання – використання активно-практичних проектів, які представляють собою певні види робіт, невеликі дослідження, що виконуються школярами з метою отримання реального досвіду взаємодії зі світом. Такі проекти активізують людину, розвивають і підтримують діяльність волі. Залучення власних вольових зусиль до навчання укріплює індивідуальне почуття “Я” дитини, розвиває здорову довіру до себе. І цьому сприяють заняття рукоділлям, домашнім господарством, робота з металом, практичні вправи при вивченні теоретичних предметів, малювання форм, ритмічна декламація.

Використання активно-практичних проектів спрямовано на: створення передумов для розумового розвитку молодшого школяра на основі почуття реальності; формування основних звичок; укріплення волі і довіри учнів до своїх здібностей; розвиток самостійності в навчанні; сприяння розвитку творчих здібностей та фантазії учнів; пробудження в молодших школярів активного інтересу до навчання та почуття відповідальності за свою роботу; розвиток уміння бережно користуватися матеріалами; заохочення учнів до виразної ілюстрації об’єктивних процесів; розвиток уміння планувати роботу та додержуватися свого плану при її виконанні; підтримка бажання і створення передумов отримувати знання протягом усього життя; розвиток комунікативних умінь. Застосування активно-практичних проектів передбачає [1; 2; 3]:

- групове та індивідуальне розв’язання різноманітних педагогічних завдань за певними темами;

- ведення робочих зошитів.

Групове та індивідуальне розв’язання педагогічних завдань за різними темами („Моя родина”, „Мої друзі”, „Мій дім”, „Житла та їх мешканці”, „Моя школа”, „Моє хобі”, „Навколишній світ”, „Людина і тварина” „Народні свята” тощо) спрямовує учнів на проведення різних досліджень, результати яких презентуються класу й супроводжуються показом власноруч виготовленими демонстраційними матеріалами (дрібними виробами, малюнками, музичними витворами, листівками, календарями, картками, газетами тощо). Групове розв’язання завдань особливо заохочується, бо співробітництво „особистостей, що об’єднали свої зусилля заради виконання спільного завдання” [3] сприяє покращенню міжособистісних стосунків у класі, оскільки учні допомагають один одному, спільно вирішують проблеми, учаться спілкуватися і працювати в колективі та нести відповідальність за спільну справу.

Так, діти самостійно або об’єднуючись у групи працюють над своїми власними маленькими проектами з певної теми (наприклад, у проекті “Моя родина” з іноземної мови діти клеять фотографії чи малюють своїх рідних, підписують їхні імена, вік та професії, а потім на уроці розповідають про них усно). Така власна активність дітей завжди їх стимулює, і вони із задоволенням працюють над проектами, виготовляють картки для вітання друзів або рідних, учать присвячені ним вірші та пісні, щоб згодом розповісти їх на свята.

На уроках молодші школярі часто виготовляють різні речі, які використовуються в реальному житті. Це завдання на ліплення, виконання аплікацій, виготовлення іграшок, різноманітних побутових предметів, приготування простих страв, які прикрашаються учнями за їх власним смаком.

На заняттях діти виготовляють іграшкові човни, плоти, годівниці для птахів, прикраси для кімнатних квітів, готували їжу тощо. Виготовлення реальних, корисних речей підвищує активність учнів, вони завжди із задоволенням працюють над ними.

Велике значення для розвитку власної активності дітей у навчанні має створення ігрових ситуацій при вивченні теоретичних предметів, програвання життєвих ситуацій. Ці завдання, які відповідають віку дитини і галузям навчання, забезпечують умови, в яких дитяче мислення не відчужується від дійсності, а базується на почутті реальності. Вони не лише сприяють пробудженню активності дитини, але й впливають на розвиток її мислення, що обумовлено зв’язком між тактильними відчуттями, координацією рухів і розвитком розумової діяльності.

Одним із проектів, які власноруч виконують молодші школярі, є ведення робочих зошитів – маленьких особистих книжечок, які складаються учнями під час вивчення кожного предмету. Під час уроків через художньо-образну подачу навчального матеріалу та власну діяльність молодші школярі знайомляться з новими знаннями. Потім вони самостійно записують текст у робочі зошити і роблять відповідні малюнки, що сприяє поглибленому вивченню матеріалу.

Далі учні уносили додому отримані у школі враження разом із зошитами, записаним текстом і малюнками, і вдома ще раз переживають пройдений у класі матеріал, зображуючи нові або доробляючи старі малюнки, доповнюючи свої записи власними думками, міркуваннями, спостереженнями або додатковою інформацією, яку діти знаходять самостійно.

Наступного дня весь матеріал, що вивчався на попередньому уроці, повторюється, підбиваються підсумки попереднього навчального дня, робиться коротке резюме змісту, яке заноситься до робочих зошитів. На цьому етапі школярі вже не роблять ілюстрації; літери, граматичні образи, образи рослин і тварин тепер мають бути охвачені чисто понятійно – мисленням дитини.

Папір у робочих зошитах нерозлінієний, що допомагає молодшим школярам при навчанні письму тримати строчку і красиво розміщувати текст на сторінці. До того ж, треба уважно слідкувати за тим, щоб діти прагнули до точності і красоти в написанні, це сприяє розвитку гарного почерку. І наприкінці вивчення теми учні отримують уже не звичайні зошити, а яскраві, цікаві книжки, які є їх власним здобутком.

Робота із зошитами є важливим засобом опанування нового матеріалу, й одночасно вона надає учню можливість розвивати творчу активність, самостійність та різноманітні практичні навички і здібності, оскільки ілюстрації до текстів, доповнення записів самостійно знайденим матеріалом – це повністю творчість дітей.

Таким чином, активно-практичні проекти сприяють виявленню власного індивідуального ставлення дитини до предмету, розвитку її естетичних почуттів та власної активності. Працюючи над проектом, дитина проносить через себе весь матеріал, що був пов’язаний із цим дослідженням, і це забезпечує краще опанування новими знаннями.

Виконання проектів допомагає учням збагатити їхній словниковий запас, а також сприяє розвитку уваги, пам’яті і волі, оскільки учні зосереджуються на виконанні цих завдань кожного дня протягом тривалого періоду. Водночас ці проекти звертають увагу дитини на навколишній світ, що допомагає їй дізнаватися „внутрішню сторону” природи, переживати її явища впродовж року і дня, відчувати глибоку повагу до людей і всього того, що існує у світі. Активно-практичні проекти надають дітям можливість виразити себе в різних галузях, вивити свою індивідуальність, нахили, таланти. Проекти яскраво свідчать про рівень розвитку творчості, самостійності молодших школярів та про рівень розвитку їхньої пізнавальної активності.

Література:

1. Ионова Е. Вальдорфская педагогика: теоретико-методологические аспекты / Е.Ионова. – Х.: «Бизнес Информ», 1997. – 300 с.

2. Пинский А. Вальдорфская педагогика: Антология / А. Пинский, В. Загвоздкин, С. Ловягин. – М.: Просвещение, 2003. – 494 с.

3. Учебные программы вальдорфских школ: [под ред. В.Загвоздкина]. – М.: Народное образование, 2005. – 528 с.