Шумейко Н.В.

Криворізький технічний університет

ВИКОРИСТАННЯ РОЛЬОВИХ ІГОР У ПРОЦЕСІ РОЗВИТКУ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ ІНОЗЕМНИХ СТУДЕНТІВ

Навчальні програми курсу «Українська мова як іноземна» можуть бути зорієнтовані на різні рівні володіння українською мовою в залежності від конкретних умов та комунікативних потреб студентів. Викладачі, прагнучи урізноманітнити процес навчання та зробити його максимально ефективним, проводять велику творчу роботу з визначення найефективніших з існуючих навчальних засобів та створенню додаткових навчальних матеріалів, в першу чергу вправ. До того ж, організація мовленнєвої діяльності на кожному занятті повинна залишати у студентів задоволення. Вони повинні розуміти, що опанування іноземною мовою як засобом спілкування можливе, що є певний практичний сенс у її вивченні й що за певних зусиль цей бар’єр не так вже й важко «подолати».

Для ефективної роботи важливо враховувати, що у процесі навчання іноземні студенти отримують знання системних відносин в українській мові у невідривному зв’язку з набуттям навичок комунікативної діяльності. Всі аспекти навчання іноземних студентів (фонетика, граматика, читання, аудіювання тощо) збігаються разом для використання набутих навичок безпосередньо у процесі комунікації. Серед комунікативних систем важливу роль відіграють національно-специфічні правила поведінки – як мовленнєвої, так і немовленнєвої.

Виникає питання, як знайти найефективніший шлях відпрацювання в іноземних студентів навичок використання стереотипів та формул мовленнєвого спілкування, результатом чого повинне стати їх рефлекторне вживання? Під час навчання української мови як іноземної необхідно враховувати те, що володіння правилами мовленнєвого етикету реалізується на рівні автоматизму. Автоматизм відпрацьовується у процесі необхідних постійних мовленнєвих тренувань з використанням типових форм мовленнєвої поведінки. Для цього найоптимальнішою формою є організація «рольового спілкування». Комунікативні та рольові ігри – це найвищий рівень комунікативних вправ, що вирішують мовні, комунікативні та діяльнісні завдання. Рольова гра стимулює розвиток довільного мовлення іноземних студентів, допомагає подолати мовний та психологічний бар’єри.

Характер рольової гри визначається через сюжет, що відповідає обраній комунікативній ситуації, і рольові стосунки між учасниками спілкування. Варто відзначити, що контекст рольової гри може змінюватися в залежності від теми заняття й від мети, яку переслідує викладач. Також необхідно враховувати фундаментальні відмінності культурних стандартів учасників педагогічного процесу.

Відмінності соціальних культур призводять до протиріч у вербальній та невербальній комунікативній поведінці. До того ж поведінка викладача, що не вкладається у рамки стереотипів студента, може викликати негативну реакцію аудиторії та понизити ефективність педагогічного впливу.

З практики викладання відомі випадки, коли часті заохочення на адресу дівчат у камерунській аудиторії призводили до конфлікту. Показником поваги для африканських студентів є тихий голос. Ледь чутна відповідь на екзамені може бути доказом великої поваги до викладача, а не слабких знань предмета. У деяких країнах Південно-Східної Азії посмішка стала нормою поведінки навіть у трагічних обставинах. Студенти з інших країн відзначають негативне враження, що справляє на них манера в’єтнамських студентів посміхатися незалежно від ситуації. Таким чином, комунікативна поведінка, що відбиває людські якості, соціальні та групові ознаки, в іноземній аудиторії повинна аналізуватися з точки зору реальних соціокультурних особливостей, що обумовлює підвищені вимоги до кваліфікації викладача.

У процесі викладання української мови як іноземної необхідно враховувати й особливості духовної культури аудиторії. Так, характерними рисами представників багатьох азіатських країн є консерватизм, деяка замкненість, жорстке дотримання традицій. Студенти азіатських країн зорієнтовані перш за все на заучування, для них характерно спиратися на попередні знання та прагнення їх поглиблення й розширення. Відсутня цікавість до новизни, навичок аналізу причинно-наслідкових зв’язків, дослідницької діяльності. Якщо не підготовлений до подібних проявів викладач зіткнеться з ними у процесі аудиторної або поза аудиторної роботи, а тим більше при конфліктній ситуації, то незнання культурних особливостей даного контингенту може суттєво вплинути на вирішення поставлених завдань, а також призвести до формування негативного етнічного стереотипу.

Забезпечення психологічної готовності до навчальної діяльності в умовах нового соціально культурного середовища передбачає також адаптацію до нових форм організації навчального процесу в Україні, тобто дидактичну або академічну адаптацію. Перш за все, для неї необхідна цілеспрямована робота викладача з мінімізації психологічних стресорів: чітка організація занять, встановлення комфортного мікроклімату в навчальній групі тощо. Та практика викладання показує, що стресором є й самі незвичні форми та методи організації навчального процесу. П’ятибальна система оцінки знань (у деяких країнах 10-ти, 100-бальна система) не одразу стає зрозумілою іноземним студентам. Вони відчувають труднощі у визначенні рівня власних знань та висувають претензії до викладача. До того ж, звиклі до тестового контролю знань, іноземні студенти часто не сприймають усні екзамени. Успішна дидактична адаптація залежить не тільки від психофізіологічних можливостей особистості, рівня мотивації та рівня самоорганізації, але й від врахування національно-культурних особливостей всіх учасників педагогічного процесу.

Для викладача, який працює в інтернаціональній аудиторії необхідна полікультурна компетенція. Вона визначається як знання про соціокультурні особливості іноземних студентів, що складаються з особливостей освітніх систем, соціологізації, соціодемографічних, паралінгвістичних, невербальних засобів та кінестичних особливостей спілкування. На основі полікультурної компетенції формується полікультурна компетентність, тобто вміння практично застосовувати знання про соціокультурні особливості студентів.

Рольові ігри найбільш наближені до вирішення реальних завдань спілкування, вони дозволяють студентам у грі враховувати різноманітні міжособистісні стосунки, підкреслити точку зору персонажа, роль якого «грає» студент, шукати шляхи мовленнєвого впливу на співрозмовника з урахуванням його соціально-рольової поведінки. Звичайно, такий вид діяльності ефективніший у другому семестрі підготовчого факультету, коли у студентів уже є деякий запас стандартних етикетних формул. Таким чином, створюється відповідна ситуація, рольова побудова якої дає можливість розігрувати її за певними правилами суспільства носіїв мови, що вивчається.

При цьому викладач повинен враховувати соціальну диференціацію явищ мовленнєвого етикету. Явища мовленнєвого етикету відрізняються в залежності від соціальних ролей, які приймають на себе учасники комунікації. Так, у різних ситуаціях можуть бути доречними різні формули привітання: «Привіт!», «Добрий день!», «Доброго ранку, Олено Іванівно!». Інші одиниці мовленнєвого етикету в одних випадках є обов’язковими, в інших – факультативними, до того ж більшість одиниць та загальні прояви мовленнєвого етикету розрізняються за їхньою стійкою закріпленістю за тими чи іншими соціальними групами.. Ці групи можуть бути виділені за такими критеріями: вік, освіта, виховання, стать, приналежність до специфічних професійних груп.

Варто зауважити, що будь-яку не дуже цікаву гру можна завжди відкоригувати, «підлаштувати» до потрібних умов. Успіх рольової гри залежить від настрою студентів, від уміння викладача спрямувати дії студентів у потрібному напрямку. Рольова гра повинна нести ефект несподіванки, викликаючи зростаючий інтерес та азарт серед учасників.

Таким чином, під час проведення рольової гри викладач як організатор навчального процесу повинен створити сприятливу для спілкування атмосферу. Для цього студентові пропонується поставити себе в ситуацію, яка може виникнути поза аудиторією, підготувати іноземних студентів до гри як у лінгвістичному, так і в психологічному плані: ознайомити з питаннями для обговорення, з лінгвістичним наповненням гри. Необхідно враховувати вікові й професійні особливості студентів. Викладач повинен потурбуватися про розташування учасників гри (великим колом, окремими групами, літерою «П»), про необхідні реквізити, елементи декорацій. Необхідно також враховувати й особливості іноземної аудиторії: рівень володіння мовою, спеціалізацію студентів, актуальність мовленнєвої ситуації на даному етапі навчання, час перебування у країні мови, що вивчається, а також побажання самих студентів.