Тези для конференції «Новейшие научные достижения» 17-25 марта

Артюхіна М.В.

Слов’янський державний педагогічний університет

Особливості формування кадрового потенціалу

вищої школи

Найважливішими в структурі потенціалу вищої школи є кадрові ресурси. Кадри для вищої освіти, за визначенням І.С.Каленюк, - це випускники ВНЗ, які проходять систему післядипломної освіти в аспірантурі та докторантурі [1, с. 208]. Важливість кадрового потенціалу в освітній галузі зв’язана з тим, що на відміну від інших підприємств і організацій, де перевага при створенні продукту віддається техніці (механізмам, машинам, автоматам, конвеєрам), освітні продукти створюються в основному завдяки праці педагогічного і науково-педагогічного персоналу, яку не можна замінити працею ніяких механізмів.

В складі працівників вищих навчальних закладів (далі – ВНЗ) є такі групи: викладачі; менеджери; допоміжний і обслуговуючий персонал. Викладач є ключовим суб’єктом системи освіти. Кількісні і якісні параметри підготовки та підвищення кваліфікації педагогічних працівників визначають загальну ефективність освітньої діяльності.

У вищій школі України працює більше 192 тис. педагогічних і науково-педагогічних працівників. У різних формах наукової та науково-технічної діяльності університетів беруть участь понад 5 тисяч докторів та 28 тисяч кандидатів наук [2]. Треба відмітити, що половина докторів у вищій школі – це особи віком 60 і більше років. Серед кандидатів наук майже третина у віці 60 і більше років. Тобто відбувається процес старіння педагогічних та науково-педагогічних кадрів. Крім того, спостерігається відтік перспективної творчої молоді в інші сфери економічної діяльності та за межі України [2]. Проблема старіння наукових кадрів існувала і десять років тому [3, с.113-114]. За думкою В.Г.Кременя, першою причиною того, що ВНЗ не поповнюються молодими докторами і кандидатами наук, є відсутність потужних наукових розробок в закладах освіти та незадовільна робота аспірантур і докторантур [3, с. 114].

Проаналізуємо діяльність аспірантури і докторантури на прикладі Донецької області. За даними Головного управління статистики [4] в області аспірантів готують 26 закладів, де в 2007 році навчалося 1811 аспірантів. При цьому на аспірантури ВНЗ, яких в області 15, припадає 88% майбутніх вчених, відповідно 12% - навчаються в 11 аспірантурах науково-дослідних інститутів. В 2007 році аспірантами стали 580 осіб, з них половина – випускники ВНЗ 2007 року. Закінчили аспірантуру 376 осіб, серед яких кожний четвертий аспірант захистив дисертацію. Підготовкою докторантів займаються 16 установ області, де на початок 2007 року навчалося 78 осіб. Випуск докторантів у 2007 році склав 25 осіб, 9 з яких – захистили дисертацію. В таблиці 1 наведена динаміка основних показників діяльності аспірантури і докторантури в Донецькій області.

Таблиця 1

Основні показники діяльності аспірантури і докторантури

в Донецькій області

Назва показника		1995	2000	2005	2006	2007
Показники діяльності аспірантури у всіх закладах області	Кількість закладів, що мають аспірантуру на кінець року	19	24	27	26	26
	Кількість аспірантів на кінець року	887	1419	1607	1731	1811
	Прийом до аспірантури за рік	326	464	526	576	580
	Випуск з аспірантури за рік	152	273	385	360	376
	Випуск з аспірантури за рік з захистом дисертації	20	56	83	97	97
Показники діяльності аспірантури в науково-дослідних інститутах	Кількість закладів, що мають аспірантуру на кінець року	10	9	11	10	11
	Кількість аспірантів на кінець року	127	163	201	212	215
	Прийом до аспірантури за рік	45	43	68	74	68
	Випуск з аспірантури за рік	40	34	50	53	48
	Випуск з аспірантури за рік з захистом дисертації	3	4	6	4	3
Показники діяльності аспірантури в вищих навчальних закладах	Кількість закладів, що мають аспірантуру на кінець року	9	15	16	16	15
	Кількість аспірантів на кінець року	760	1256	1406	1519	1596
	Прийом до аспірантури за рік	281	421	458	502	512
	Випуск з аспірантури за рік	112	239	335	307	328
	Випуск з аспірантури за рік з захистом дисертації	17	52	77	93	94
Показники діяльності докторантури у всіх закладах області	Кількість закладів, що мають докторантуру на кінець року	7	9	13	13	16
	Кількість докторантів на кінець року	51	49	72	69	78
	Прийом до докторантури за рік	21	13	23	23	36
	Випуск з докторантури за рік	8	22	21	20	25
	Випуск з аспірантури за рік з захистом дисертації	2	2	6	5	9
Показники діяльності докторантури в науково-дослідних інститутах	Кількість закладів, що мають докторантуру на кінець року	2	3	4	4	6
	Кількість докторантів на кінець року	2	6	9	11	13
	Прийом до докторантури за рік	1	4	4	4	5
	Випуск з докторантури за рік	-	2	3	2	3
	Випуск з докторантури за рік з захистом дисертації	-	-	-	-	-
Показники діяльності докторантури в вищих навчальних закладах	Кількість закладів, що мають докторантуру на кінець року	5	6	9	9	10
	Кількість докторантів на кінець року	49	43	63	58	65
	Прийом до докторантури за рік	20	9	19	19	31
	Випуск з докторантури за рік	8	20	18	18	22
	Випуск з докторантури за рік з захистом дисертації	2	2	6	5	9

Досліджуючи динаміку основних показників діяльності аспірантури і докторантури в Донецькій області, треба відмітити, що кількість закладів, що готують аспірантів і докторантів в цілому збільшується з кожним роком, збільшується і кількість аспірантів та докторантів. Але залишається тенденція низької ефективності роботи цих підрозділів, адже під час навчання захищається в середньому лише кожний четвертий аспірант та кожний третій докторант.

Отже, формування кадрового потенціалу вищої школи носить інерційний характер і вимагає значних зусиль. Підготовка персоналу для вищої школи, а саме фахівців з науковими ступенями і званнями займає більше часу ніж підготовка кадрів у будь якій іншій галузі. Для цього необхідний не один рік і навіть не один десяток років. Значних фінансових ресурсів вимагає процес збереження цього виду потенціалу. Для прикладу, приблизно половина всього бюджету багатьох ВНЗ йде на заробітну плату працівників.

Особливістю вищої школи є залежність вимог до кадрового потенціалу від рівня акредитації вищого навчального закладу. Чим більший рівень акредитації ВНЗ, тим більші вимоги до його персоналу. Найкращій кадровий склад мають, як правило, національні ВНЗ.

Наступна особливість процесу формування кадрового потенціалу вищої школи зв’язана з швидким “моральним зносом” освітніх послуг. Високі темпи технічного прогресу, як зазначає О.А.Кратт, приводять до того, що якість існуючих послуг освіти перестає відповідати потребам матеріального виробництва. Виникає необхідність зміни змісту навчання та появи нових напрямів підготовки [5, с.83]. Всі ці процеси потребують постійного навчання та перепідготовки кадрового складу ВНЗ для задоволення існуючих та перспективних суспільних потреб.

Інша особливість зв’язана з сезонністю навчання. Зарахування у ВНЗ відбувається, як правило, один раз на рік у чітко визначений час. Навчальний рік починається з першого вересня. Ця дата і визначає сформованість кадрового потенціалу ВНЗ.

Наявність кваліфікованого персоналу з науковими званнями і ступенями, крім вироблення основних освітніх послуг, дозволяє виробляти й інші продукти, а саме: приваблювати договори на виконання НДР, гранти, замовлення на експортні поставки наукової продукції, навчати аспірантів і докторантів на платній основі, приймати участь в програмах розвитку регіонів та ін. Вимога забезпечити потрібну якість професорсько-викладацького та наукового персоналу передбачає перш за все підсилення мотивації до навчання та роботи. Висока педагогічна майстерність викладачів забезпечується знаннями дидактики вищої школи, педагогічної психології, організаторськими здібностями, володінням сучасними технологіями трансляції наукового змісту дисциплін студентській аудиторії.

Література:

1. Каленюк І.С. Економіка освіти: Навч. посібник / Каленюк І.С. – К.: Знання України, 2003. – 316 с.

2. Ніколаєнко С.М. Стратегія розвитку освіти України: початок ХХІ століття / Ніколаєнко С.М. - К.: Знання, 2006. – 253 с.

3. Кремень В. Освіта і наука України: шляхи модернізації (Факти, роздуми, перспективи). – К.: Грамота, 2003. – 216 с.

4. Статистичний збірник: Наукова та інноваційна діяльність у Донецькій області / [Відповідальний за випуск Максименко Н.Ю.]. – Донецьк: Головне управління статистики у Донецькій області, 2008. – 236 с.

5. Кратт О.А. Ринок послуг вищої освіти: методологічні основи дослідження кон’юктури: Монографія / Кратт О.А. – Донецьк: ТОВ «Юго-Восток, Лтд», 2003. – 360с.