Педагогічні науки/2. Проблеми підготовки спеціалістів

Меденцова Т.М.

Сумський національний аграрний університет, Україна

Як вибрати оптимальні методи навчання іноземній мові

В педагогічній літературі зазначається, що при плануванні навчального процесу викладачеві потрібно враховувати численні фактори. Добре відомо, що вибір і застосування того або іншого методу чи поєднання методів навчання не є якоюсь автономною дією. Ю.К. Бабанський виділяє вісім етапів дій викладача: формування завдань навчання, відбір і конкретизація змісту, форм організації і методів навчання, оптимального плану навчання, максимально можливе поліпшення умов його реалізації, здійснення накресленого плану і, нарешті, оцінка оптимальності розв‘язання поставлених завдань.

Творчі муки викладача - це типові прогностичні роздуми, що в кінцевому результаті спричиняють вибір оптимального методу. Але вони інтуїтивні. Наукове прогнозування відрізняється від інтуїтивного. Під ним розуміється передбачення, що здійснюється за допомогою вивірених способів, його результат виступає у формі істинно наукового судження - прогнозу. Основне завдання прогнозування методів полягає в тому, щоб за допомогою наукового аналізу одержати знання про доцільність застосування різних методів навчання для досягнення певної мети. Наукове передбачення відрізняється від інтуїтивних здогадок насамперед обгрунтованістю, логічною чіткістю і послідовністю. Зауважимо, що педагогічна інтуїція та практичний досвід - добрі порадники, значення яких ніхто не применшує, але вони зрештою розв‘язують проблему масового підвищення ефективності вибору.

Проте на шляху наукового прогнозування методів навчання треба здолати нелегкі перепони. Якби критерієм якості навчально-виховного процесу був який-небудь один показник, то завдання вибору оптимальних методів розв‘язувався б порівняно просто. Але в реальному процесі цей критерій завжди комплексний, включає в себе низку різнопланових показників.

Сучасна педагогіка пропонує викладачеві великий вибір методів, за допомогою яких він може ефективно розв‘язувати найскладніші питання. Для кожної групи завдань існують деякі "свої" методи, які дають змогу одержати найкращі результати. Ефективність застосування методу залежить від того, чи підібраний він відповідно до тих завдань, які можуть успішно розв‘язуватися з його допомогою, знаходяться в метах його впливу. Друга складова частина успіху - майстерність застосування методу безпосередньо у групі. Отже, немає методів ефективних чи неефективних, гарних і поганих. Кожен метод ефективний за умови правильного вибору й майстерного застосування.

Вибір методів для заняття не може бути довільним. Лише на перший погляд і то не фахівцеві здається, що викладач спроможний обирати методи, які йому заманеться. Насправді, він дуже зв‘язаний у виборі шляхів, хоч і сам не завжди може пояснити, якими причинами це зумовлюється. Об‘єктивні і суб‘єктивні причини, наявні можливості, випадковості звужують діапазон вибору, залишають педагогам лічені способи досягнення мети. Загальний підхід до вибору методів навчання розкриває А.М.Алексюк: "Обираючи той чи інший метод навчання, викладач має щоразу врахувати його залежності. Вибір методів навчання не може бути довільним, тим більш імпровізованим. Імпровізація допустима лише в межах педагогічної діяльності. Методи навчання завжди виступають як єдність об‘єктивного і суб‘єктивного. Об‘єктивність їх визначається закономірностями об‘єкта вивчення і логікою навчально-пізнавального процесу. Суб'єктивність вибору зумовлюється свідомим застосуванням об'єктивно існуючих закономірностей навчання".

Якби на вибір методів впливали лише об‘єктивні умови, то, застосовуючи дедалі досконаліші дослідницькі процедури, ми врешті-решт досягли б мети. Але, як відомо, вибір методів значною мірою залежить і від суб‘єктивних умов. Досліджувати їх вплив значно важче. Й досі виділено лише найочевидніші. Наприклад, вивчаючи питання про врахування підготовленості студентів, з‘ясували цікавий, але не найкращий підхід викладачів до вибору методів. Більшість з них оцінює рівень підготовки студентів як недостатньо високий. Виходячи з цього, для роботи в групі проектуються методи, орієнтовані на знижений рівень активності, інтересу, працездатності студентів. Частина викладачів хибної думки, ніби методи розвиваючого навчання (проблемні, евристичні, дослідницькі) розраховані і спеціально розроблені лише для сильних студентів. Звідси постійне вживання "спрощених" методів: розповідей, пояснень, інструктажів. Отже, хоч рівень підготовленості студентів і враховується, він має метою виправдати застосування шляхів, орієнтованих на невисоку пізнавальну активність.

Додамо, що якщо студенти невисокого рівня підготовки, то для них передусім необхідні методи розвиваючого навчання, бо застосування методів, що вимагають зниженої розумової активності, ще більше "приземлює" розвиток студентів.

У відповідь на запитання анкети "Які ваші індивідуальні особливості впливають на вибір методів?" викладачі найчастіше вказують на добре знання якогось певного методу; володіння мовою, схильність до бесід, дискусій т.п. - усе це найчастіше позначається на виборі словесних методів; уміння користуватися комп’ютером та різними технічними засобами навчання - спричиняється до вибору наочних методів; педагог просто "любить" певний метод (не пояснюючи чому) і віддає йому постійну перевагу. З‘ясовано також, що викладачі похилого віку більш схильні до застосування методів самостійної роботи студентів на заняттях, методів роботи з підручником. Викладачі-початківці частіше обирають пояснення, пов‘язане їх стимулюванням та метод вільної імпровізації, який помилково вважають легким. Отже ми бачимо, що на вибір методів навчання впливають не лише об‘єктивні фактори, але й суб‘єктивні уподобання та думки викладачів.

Знаючи типову картину змін у інтенсивності застосування методів навчання, можна отримати деяке загальне уявлення про те, які методи найбільш раціональні при навчанні на початковому етапі, а які на старших курсах. Зобразимо на схемі відносно оптимальний круг методів для використання на першому та старших курсах (див. схему)

Перший курс	Старші курси
Бесіда та розповідь	Розповідь та лекція
Наочність
Практичні методи	Практичні методи
Частіше використовуються індуктивні методи	Частіше використовуються дедуктивні методи
Репродуктивні методи	Пошукові методи
Пізнавальні ігри та інші методи, що стимулюють цікавість до навчання	Навчальні дискусії та ін.
Поточний контроль	Тематичний контроль

Ми вже зазначили, що перед вибором методів навчання відбувається визначення навчально-виховних завдань заняття, конкретизація змісту навчального матеріалу, поділ його на логічно завершені дози. Після цього настає сама процедура вибору оптимального поєднання методів для кожної з логічно завершених доз навчального матеріалу і для кожного етапу певного уроку. При цьому загальне рішення про вибір комплексу методів навчання поділяється ще на кілька кроків, що представляють проміжні рішення про вибір окремих методів. Викладач відповідає на ряд питань:

1-е питання: чи можливо організувати вивчення цієї теми методами самостійної роботи студентів?

2-е питання: чи можливо організувати вивчення цієї теми пошуковими методами?

3-є питання: чи можливо організувати вивчення цієї теми дедуктивним методом?

4-е питання: чи можливо поєднувати на занятті словесні, наочні та практичні методи (таке поєднання вважається корисним)?

5-е питання: які методи стимулювання активності студентів будуть застосовані на занятті (пізнавальні ігри, навчальні дискусії та ін.)?

6-е питання: які методи контролю та самоконтролю будуть застосовані з метою перевірки ступеню засвоєння нового матеріалу у момент його закріплення.

Отже, при користуванні сукупністю методів навчання викладач має робити певну послідовність кроків, яка виглядає так:

1-й крок: рішення про вибір методів самостійного вивчення теми студентами чи вивчення її під керівництвом викладача;

2-й крок: рішення про вибір репродуктивних чи пошукових методів;

3-й крок: рішення про вибір індуктивних чи дедуктивних методів навчання;

4-й крок: рішення про вибір поєднання словесних, наочних чи практичних методів навчання;

5-й крок: рішення про вибір методів стимулювання навчальної роботи;

6-й крок: рішення про вибір методів контролю та самоконтролю;

7-й крок: продумування запасних варіантів поєднання методів у випадку відхилень і підготовленості студентів за результатами виконання домашнього завдання та повторення пройденого матеріалу (труднощі у виконанні домашнього завдання, питання, що виникають щодо раніше пройденого матеріалу та ін.).

Література:

1. Алексюк А.М. Загальні методи навчання у школі.- .:Рад.школа,1973.

2. Бабанский Ю.К. Рациональная организация учебной деятельности.-М.:Знание,1981.

3. БуренніковаЛ.Ю., Шинкаренко С.О., Юшкова Л.С. Активізація пізнавальної діяльності студентів з використанням методів педагогіки співробітництва//Сучасні педагогічні технології у вищій школі. – К., 1995.

4. Гончаренко С. Український педагогічний словник. – К.: Либідь, 1997.

5. Педагогика/Под ред.Ю.К.Бабанского.-М.,1988.