Гостюк Т.М. – доцент кафедри загального і порівняльного мовознавства

Грищук М.Д. – випускниця факультету іноземних мов

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

Етнокультурні маркери в романі Едгара Гільзенрата„Jossel Wassermanns Heimkehr“.

Одним із завдань вітчизняного літературознавства є вивчення творчої спадщини тих відомих зарубіжних письменників, долі яких безпосередньо пов’язані з Україною. Зокрема багато німецьких і австрійських письменників XIX – XX ст., які заслужили світове визнання, мають безпосереднє відношення до України. До таких авторів належить і відомий німецький письменник Едгар Гільзенрат. Протягом останніх десятиліть інтенсивно досліджується його життя і творчість. Важливим елементом дослідження творчості є стилістичний аналіз творів письменника, за допомогою якого дослідникам вдається встановити манеру написання, індивідуальний стиль автора.

Об’єктом нашого дослідження є роман Едгара Гільзенрата „Jossel Wassermanns Heimkehr“. Предметом нашої роботи є аналіз засобів наглядності в романі, встановлення їх стилістичних функцій.

Слово – важлива одиниця мовної комунікацї. Воно є засобом якнайточнішого логічного викладу думки, так і її естетичного оформлення. Вибір слова в тексті зумовлюється багатьма різноплановими семантико-стилістичними причинами, що випливають із характеру стосунків між окремими компонентами лексичної системи мови. Завдяки цим стосункам створюється надзвичайно багато можливостей стилістичного розмежування слів [1, с.55]. Основні лексичні категорії – омоніми, синоніми, антоніми, іншомовні слова, неологізми, застаріла лексика, діалектизми, професіоналізми, розмовно-просторічна й емоційна лексика – є предметом дослідження А.П.Коваль у практичній стилістиці сучасної української мови [2, с.45].

Сучасні класифікації лексичного складу мови з точки зору стилістичного його використання виразно окреслив В.В.Виноградов [3, с. 64-65].

Стилістичний аналіз лексики включає в себе моменти використання автором засобів наглядності, до яких належать різноманітні колорити, синоніми, антоніми, омоніми.

Територіальний колорит подається у тексті через діалектизми, дублетти та слова–реалії. Даний колорит дуже яскраво представлений у романі „Jossel Wassermanns Heimkehr“ словами–реаліями. Але Едгар Гільзенрат не просто використовує дані слова у творі для того, щоб позначити реалії життя євреїв, а ще й дає пояснення до кожного слова, що полегшує розуміння й сприйняття роману, наприклад:

· der Thalles – die komischen Gebetsmäntel mit den langen Fransen [4, S.27];

· das Pessach – es ist ein Fest, das um die Osterzeit fällt und wir feiern es zur Erinnerung an den Auszug der Kinder Israel aus Ägypten [4, S.61];

· die Apikeurim – das sind die Abtrünnigen, die das Schweinefleisch essen [4, S.69];

· Challe – das ist das Weißbrot [4, S.203];

· Chumez – es ist alles, was am Pessachfest verboten ist, vor allem gesäuertes Brot [4, S.207];

· Vychniak – etwas Wasser mit Rosensiryp, ein paar gegorene Weichseln mit Rum und Zucker [4, S.210];

Часовий колорит передається у тексті через анахронізми, неологізми, історизми, архаїзми, модні слова. Протягом усього твору спостерігається вживання автором історизмів, тобто слів, які витіснені з активної лексики в пасивну і вживаються, переважно, в літературній мові. За допомогою історизмів автор намагається відтворити епоху, яка лежить в основі роману, створити історичний фон твору, а також використовує їх для правдивої, влучнішої характеристики суспільства, соціального устрою певного історичного відрізку часу.

Основною стилістичною функцією історизмів у романі „Jossel Wassermanns Heimkehr“ є використання їх як важливого мовностилістичного засобу відтворення культурно–побутового колориту епохи. В романі ми зустрічаємо такі історизми як: das Pergament, Majestät, die Petroleumlampe, der Planwagen, das Kramladen, die Legionen, der Korporal, der Kaiser, huldigen, die Zarin, der Kreuzritter, der Vassal, die Kutsche, das Fürstentum, die Woiwoden, die Starosten, das Chetto і ін., які дають нам змогу встановити, що події, змальовані автором, припадають десь на 17 - поч.18 століття. Е.Гільзенрат вживає історизми також з метою надання урочистості, піднесеності твору.

Важливу роль у романі відіграють також застарілі слова, тобто архаїзми. Їх наявність служить для якомога точнішого відтворення колориту зображуваної історичної доби, а також для підкреслення мови персонажів минувшини. В творі зустрічаються такі архаїзми як: das Dienstmädchen, der Gelehrte, tapfer, der Gerechte, der Kessel, kaff, der Hausdiener, beherzt, der Kamerad, der Kerl,

der Bursche, der Pferdewagen, die Hebamme, die Magd, die Minne, der Knecht, der Magistrat, avancieren, der Fiakr, begehren.

У творі зустрічаються терміни, жаргонізми, іншомовні слова і цитати, це так званий соціальний колорит. Е.Гільзенрат неодноразово використовує у своєму романі іншомовні слова, найчастіше це запозичення з французької мови. Такими словами як „der Waggon“, „das Bonbon“, „das Portemonnaie“, „der Gendarm“, „das Champagne“, „die Medaille“, „der Portier“, „creme“, „café“, „die Memoiren“, „der Charme“, „die Sauce“, „das Restaurant“, а також деякими запозиченнями з англійської мови як „die Invasion“, „das Boot“, „das Baby“, „das Interview“, автор намагається створити потрібну йому атмосферу, чіткіше підкреслює національний колорит твору.

Інший прийом, який дуже влучно використовує автор – це використання цитат. Основним джерелом цитат є Біблія, а саме Старий Завіт, ось декілька прикладів з роману:

· „Je reicher die Leute werden, desto geiziger werden sie“ [4, S.77].

· „Wer das Verbotene tut, weil es ihm Spaß macht, lebt länger“ [4, S.65].

· „Aber wenn’s den Juden gutgeht, dann sagen sie: besser kann es nicht werden, also kann es nur schlechter werden“ [4, S.87].

· „Der Körper ist von Gott gegeben, genauso wie die Seele“ [18, S.161].

В загальному лексика роману „Jossel Wassermanns Heimkehr“ Едгара Гільзенрата є стилістично нейтральною. Ми можемо судити про нейтральний стиль роману. Але автор вживає також слова високого стилю, наприклад, такі як: gottselige Eltern, das Dämmerlicht, das Gelüst, die Wehmut, das Sterbebett, der Weltuntergang, der Beichtvater, die Götterdämmerung, ehrwürdig, der Segen, kühn і інші, які разом з запозиченнями і архаїзмами наближають твір до високого стилю. А також з допомогою цих лексичних засобів письменник забезпечує урочистість, піднесеність роману.

Важливо також зазначити, що лексика, вжита в романі, має і негативне забарвлення. Як доказ можна взяти такі слова: die Zwangsarbeit, der Krieg, schluchzen, plündern, die Angst, die Gleise, schleppen, das Menschenfleisch, hohnsprechen, der Todesfall, die Wehklage, rülpsen, der Sarg, die Armut, peitschen, die Leiche, neidisch, das Elend, der Hungernot, die Epidemie, der Wirrwar, das Geschrei, die Kotze.

В романі також наявні синоніми та антоніми і вони відіграють у творі дуже важливу роль.

З усіх видів синонімів автор найбільше вдається до контекстуальних, які вступають в синонімічні зв̓ язки тільки в умовах контексту роману:

· Nicolai Melniciuk – der Ruthene – der schweinefleischfressende Goi – der hinkende Briefträger mit dem Klumpfuß;

· der Rebbe – ein heiliger Mann – ein Schriftgelehrter – ein Gerechter – ein Weiser – ein Zadik;

Е.Гільзенрат використовує синоніми такого типу для варіації вираження, для урізноманітнення контексту, яке зумовлене прагненням уникнути повторень, монотонності.

В романі зустрічаються і інші синонімічні пари, наприклад: der Pope – der Priester; reden – sprechen – erzählen; dunkel – stockfinster; die Bedeutung – der Sinn; passieren – geschehen; die Reise – die Fahrt; transportieren – tragen; berichten – erzählen; vererben – hinterlassen.

Такі синоніми можна віднести до ідеографічних, вони вжиті для уникнення набридливих повторень і дають можливість вибрати найточніше, найпідхожіше слово з синонімічного ряду, щоб якомога точніше передати ту чи іншу думку.

Але автор вживає також абсолютні синоніми, які тотожні за значенням і стилістичним забарвленням, і які використовуються для врізноманітнення викладу, для уникнення монотонності, наприклад: eine Weile – eine Sekunde; begraben – beerdigen.

Функцію уточнення, підсилення написаного у творі виконують стилістичні синоніми: sehen – gucken – starren; nippen – trinken; die Mischpoche – die Familie – die Ahnen.

Антоніми Едгар Гільзенрат використовує для підсилення, увиразнення певних понять, а також для зіставлення та протиставлення явищ, предметів, дій. Це, переважно, абсолютні антоніми: zu früh – zu spät; Osten – Westen; finden – verlieren; die Männer – die Frauen; im Sitzen – im Stehen; anziehen – ausziehen; Ausgaben – Einkommen;

„Es hatte die ganze Nacht geschneit, aber am frühen Morgen ... lockerten sich die Wolken auf, und über dem Bahnhof öffnete sich ein Stückchen blaßblauer Himmel“ [4, S.9].

„Wir haben nur das Vergessen zurückgelassen, und was wir mitgenommen haben, ist das Erinnern“ [4, S.21].

„Und sie erzählten vom Krächzen der alten Juden und dem Gewimmer der Säuglinge“ [4, S.26].

Використана література:

1. Сучасна українська літературна мова: Стилістика. – За загальною редакцією академіка І.К. Білодіда. К.: Наукова думка, 1973. –582с.

2. Коваль А.П. Практична стилістика української мови. – К.: Вища школа, 1978. – 374с.

3. Виноградов В.В. Итоги обсуждения вопросов стилистики. Вопросы языкознания, 1955, №1, – с. 64-65.

4. Hilsenrath E. Jossel Wassermanns Heimkehr. – M.: Piper, 1993. – 320 S.