Карпяк О.М.

Дніпродзержинський державний технічний університет

Політична адаптація особистості в умовах регіоналізації сучасних політичних процесів в україні

 

   Адаптування особистості за умов регіонального й загальнодержавного політичного розвитку України, відбувається коли істотну роль відіграють, як держава, так і різні політичні й соціальні організації, політико-правові норми, установи. Ефектив­ність організаційно-правових заходів щодо оптимізації процесів взаємоадаптації особистості й інститутів політичної системи залежить від скоординованості дій державних і регіональних інститутів влади, а також від специфіки, особливостей соціально-політичного розвитку регіонів.

Необхідними умовами оптимізації соціально-політичних відносин в умовах регіоналізації сучасних політичних процесів є удосконалення та реа­лізація законодавства визначаючого межі повноважень регіонів, а також ре­гулюючого їх взаємовідносини з державою і направленого на адаптацію гро­мадян, як на регіональному, міжрегіональному так і загальнонаціональному рівнях. Це передусім досягається низкою прийнятих законів: Закон України від 2005 року „Про концепцію державної політики в галузі культури на 2005-2007 роки", визначаючий базові засади розвитку культури на регіональному та державному рівнях; Закон України від 2003 року „Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин", адаптований відповідно до міжнародних норм і стандартів регулюючих сферу викори­стання мов; Закон України від 2005 року „Про стимулювання розвитку регіонів" зорієнтований на вирівнювання міжрегіональних соціально-економічних і політичних відмінностей. Державна політика в сфері регулю­вання межрегіональних відносин створює необхідні умови для соціально-політичної адаптації особистості з врахуванням регіональних особливостей розвитку сучасних політичних процесів.

Від налагодженого зв'язку між всіма суб'єктами політики, від вироб­лення ними концептуальних основ політичного розвитку суспільства буде залежати ефективне адаптування особистості, від якого виграє як демократи­чна правова держава, політична система й суспільство в цілому, так і конкре­тна особистість. Тільки в цьому випадку з'являється можливість говорити про політичний консенсус у відносинах між громадянами України.

Шлях особистості до просторово-територіального співтовариства, у тому числі й до соціально-політичних угруповань, повинен визначатися: впевненістю в тому, що вони відстоюють і захищають її інтерес; усвідомлен­ням себе як частки цього суспільства, тієї або іншої організації; інтеріориза­цією групових (у тому числі й політичних) ідеалів, цінностей, потреб, цілей, соціально-політичних, правових, моральних й інших норм; формуванням по­чуття відповідальності особистості перед співтовариством за вибір певних політичних й інших цінностей, за методи й засоби їхньої реалізації в практи­ці соціально-політичного розвитку. Аналіз просторово-територіальної іден­тифікації допомагає виявити рівень ідентифікації індивіда з певного масшта­бу просторово-територіальним співтовариством; визначити самоідентифікацію індивіда як соціального фактору в рамках того або іншого просторово-територіального співтовариства [1, с. 103].

Заслуговує на увагу не стільки аналіз внутрішньорегіонального адаптування особистості до політики й інших соціальних явищ, а здебільшого другого рі­вня адаптації — міжрегіональне адаптування. У цьому випадку можна гово­рити про особистість з урахуванням всіх її громадянських якостей, коли її адаптивні дії виходять за межі індивідуального, групового інтересу й транс­формуються до рівня загальнодержавного. Можливості міжрегіонального адаптування особистості завжди будуть визначатися як її власними установ­ками, потребами й інтересами, так і готовністю регіонів встановлювати ефек­тивну систему відносин, а держави — сприяти їх розвитку.

Особистість в системі політичних й інших рухів змушена пристосову­ватися, втрачати орієнтаційну спрямованість дій, лавірувати в системі міжре­гіональних політичних інтересів, що, в свою чергу, негативно позначається на її самоідентифікації в політиці й на політичному менталітеті.

Самоідентифікація в інтеррегіоналізаційних процесах передбачає, що формування громадянської ідентичності особистості в нашому суспільстві повинне відбуватися в умовах, коли береться до уваги і повною мірою врахо­вується фактор самобутності й своєрідність соціокультурних і політико-економічних умов різних територій України, фактор своєрідної гетерогенно­сті регіонів, — різних темпів і різної глибини здійснюваних у регіонах ре­форм, різних паттернів і стереотипів історичної пам'яті [2, с. 332].

Засвоєння політичних цінностей в таких умовах — це складний процес, який вимагає переоцінки цінностей і переорієнтації особис­тості в адаптивних діях на нові тенденції, що виникають в політичному розвитку. Зокрема, цьому процесу сприяє регіоналізація, як фактор, що спричи­няє виборчу ефективність розвитку політичної активності й зацікавленості особистості в налагодженні конструктивних політичних відносин з держав­ними й регіональними інститутами.

Налагодження такого роду відносин не може здійснюватися без до­статніх свобод особистості у виборі тих чи інших політичних цінностей, іде­алів, платформ й інших факторів, що забезпечують її успішне адаптування. Для цього необхідно, щоб запрацювали належним чином всі демократичні механізми, і демократія стала необхідністю для функціонування й розвитку суспільства.

 

Література:

1.            Стегний А. Региональный фактор развития политической культуры населения Украины //Социология: теория, методы, маркетинг. — 2005,            № 3. — С. 94—122.

2.            Ларцев В.С. Социальные и культурные детерминанты формирования личности. — К.: “Принт-Экспресс”, 2002. — 430 с.