Право /13. Міжнародне право

Сенько Ганна Миколаївна

Донецький національний університет, економіко-правовий факультет, Україна

Особливості правового регулювання опіки та піклування з іноземним елементом

Політика будь-якої держави має бути спрямована на захист прав, свобод та законних інтересів найменш захищених громадян. Саме такими особами є неповнолітні, недієздатні та обмежено дієздатні. Одним із способів захисту цих категорій осіб є встановлення опіки та піклування над ними. Цим і викликана необхідність приділяти особливу увагу з боку уповноважених органів, громадських організацій та окремих громадян інститутам опіки та піклування.

Опіка та піклування – це система заходів, спрямованих на забезпечення особистих і майнових прав та інтересів неповнолітніх дітей, а також повнолітніх осіб, які за віком чи станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати свої обов'язки. В окремих випадках такі відносини можуть складатися між громадянами різних держав. Тоді виникають опіка та піклування, ускладнені іноземним елементом. Неоднакові умови, порядок, наслідки встановлення опіки та піклування, підстави, порядок і наслідки їх припинення у різних правових системах викликають колізії, які врегульовуються нормами міжнародних нормативно-правових актів, міжнародних договорів, зокрема, про правову допомогу, та внутрішнім законодавством України. Цим і викликана складність даного правового інституту.

Однак, на сучасному етапі дуже часто опіка та піклування сприймаються лише як форма влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, що має другорядне значення порівняно з усиновленням. Саме тому інститути опіки та піклування з іноземним елементом є майже не розробленими в національному законодавстві України. Їх регулюванню присвячені лише окремі норми закону ,,Про міжнародне приватне право”, які, як правило, використовують колізійні прив’язки до національного законодавства підопічного. В українському законодавстві дані правовідносини врегульовані Сімейним кодексом України та Цивільним кодексом України.

Дане питання є досить широко висвітленим у навчальній та науковій літературі як з сімейного права, так і з міжнародного приватного права, а також у періодичних виданнях. Науково-теоретичну основу дослідження порушеної проблематики склали праці сучасних вчених, зокрема, Г.С. Фединяк та Л.С. Фединяк, І.І. Дахно, І.В. Жилінкової, Г.Ю. Федосєєвої, М.М. Богуславського, Ю.Ф. Беспалова, А.А. Попова та інших. Науковці розкривають зміст питання, посилаючись на численні міжнародні договори та національне законодавство України та зарубіжних країн.

Але думки вчених-правознавців не завжди узгоджуються, виходячи з цього, головним завданням сучасної юридичної науки є систематизація та узагальнення накопиченого теоретичного матеріалу та вироблення на його основі ефективних правових засобів подолання недоліків та прогалин в сфері опіки та піклування з іноземним елементом і усунення суперечностей між колізійними нормами національного та міжнародного права.

Для подолання колізій при встановленні, визнанні та скасуванні опіки та піклування, ускладнених іноземним елементом, застосовуються норми дво- та багатосторонніх договорів про правову допомогу, які мають пріорітет порівняно з національним законодавством. В міждержавних та міжнародних договорах, укладених нашою державою, окремі колізійні питання вирішуються інакше, ніж у Сімейному кодексі України. Однак, не можна забувати, що відповідно до Сімейного кодексу сімейне законодавство іноземних держав застосовується, якщо воно не суперечить основним засадам регулювання сімейних відносин, встановленим в статті 7 цього кодексу. Тому тут також виникають суперечності.

Що стосується самої процедури встановлення, визнання та скасування опіки та піклування з іноземним елементом, то вона є майже не розробленою. Найбільша увага приділена саме встановленню таких видів опіки та піклування, які з поміж інших нормативно-правових актів регулюються ще й консульськими конвенціями. Недосконале правове регулювання визнання та скасування опіки та піклування, обтяжених іноземним елементом, може призвести до невиконання опікунами та піклувальниками своїх обов’язків і, як наслідок, до порушення прав та законних інтересів підопічних.

З огляду на всі вищезгадані проблеми та на значущість самих інститутів опіки та піклування з іноземним елементом вважаємо за необхідне:

1) дати легальне визначення поняттям ,,опіки та піклування з іноземним елементом”;

2) чітко визначити на законодавчому рівні порядок встановлення, визнання та скасування опіки та піклування, ускладнених іноземним елементом, визначивши його окремі етапи, їх строки, права та обов’язки уповноважених органів;

3) створити орган контролю за дотриманням прав та свобод підопічних-громадян України, над якими встановлено опіку або піклування з іноземним елементом;

4) встановити сувору відповідальність за порушення нормативно-правових актів, що регулюють дані правовідносини.

Для виконання цих завдань та подолання прогалин і колізій при правовому регулюванні опіки та піклування з іноземним елементом слід розробити типовий договір про правову допомогу в цій сфері, продовжувати практику укладання дво- та багатосторонніх договорів з іноземними державами, прийняти та ратифікувати міжнародні конвенції з даного питання, учасницею яких Україна ще не є. Доцільною також уявляється розробка окремого закону, що регулював би сімейні відносини з іноземним елементом, в тому числі й відносини, що виникають з приводу опіки та піклування, ускладнених іноземним елементом.

Литература:

1. Про затвердження правил опіки та піклування: Наказ Державного комітету в справах сім’ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26.05.99 № 34/ 166/131/88 // Офіційний вісник України. – 1999. – №26. – Ст. 115.

2. Про міжнародне приватне право: Закон України від 23.06.2005 № 2709-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – №32. – Ст. 422.

3. Про ратифікацію Конвенції про правову допомогу і відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах: Закон України від 10.11.1994 № 240 // Зібрання законодавства України. – 2001.- №1.- Ст. 26.

4. Сімейний кодекс України від 10.01.2002 № 22947-III // Офіційний вісник України. – 2002. – №7. – Ст. 273.

5. Фединяк Г.С., Фединяк Л.С. Міжнародне приватне право: Підручник. – К., 2000. – 416 с.

6. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 № 435-IV // Офіційний вісник України. – 2003. – № 11. – Ст. 461.

7. Швыдак Г. И. Международная унификация коллизионных норм семейного права // Право и экономика. – 2005. – № 15-16. – С. 145.