к.ю.н. Стешенко Т.В., Салівон Г.І.

Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого

Рішення Конституційного Суду України як перспективний і досить ефективний інструмент розмежування функцій і повноважень органів місцевого самоврядування та місцевих державних адміністрацій

Місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування як будь-які інші органи публічної влади не можуть існувати, нормально функціонувати та розвиватися без належного правового забезпечення їх діяльності. Закони України “Про місцеве самоврядування в Україні” та “Про місцеві державні адміністрації” не вирішують на сьогодні всіх питань, які виникають в процесі здійснення цими органами своєї діяльності, зокрема питань взаємодії з іншими органами, а також і між собою. Саме тому вони потребують нагальних змін.

Основні напрямки реформування правової бази діяльності органів місцевого самоврядування та місцевих державних адміністрацій були встановлені ще Концепцією щодо внесення змін до Законів України “Про місцеве самоврядування в Україні” та “Про місцеві державні адміністрації”, яка затверджена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 1 березня 2001 р. В цьому документі зазначено, що внесення змін до вищезазначених законів викликане необхідністю підвищення ролі місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в реалізації стратегії економічного та соціального розвитку України на 2000-2004 рр., визначеної у Посланні Президента України до Верховної Ради України „Україна: поступ у ХХІ ст. Стратегія економічного і соціального розвитку на 2000-2004 рр.”. Проте, до сьогоднішнього дня не було зроблено суттєвих зрушень у напрямку вирішення компетенційних суперечок та розвитку взаємодії між органами місцевого самоврядування та місцевими державними адміністраціями.

Правова основа організації і діяльності органів місцевого самоврядування та місцевих державних адміністрацій має найвищий пріоритет серед інших основ, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тому їй необхідно приділити достатньо уваги не тільки з боку науковців та законодавця, але й інших державних установ, зокрема Конституційного Суду України.

Конституційний Суд України має право тлумачити Конституцію України та закони України. Він також здійснює контроль за відповідністю актів органів влади (Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Верховної Ради АРК тощо) Конституції України, в тому числі щодо конституційного розмежування функцій і повноважень влади на місцях. Саме тому він може стати важливим джерелом розмежування функцій і повноважень між місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування. Органи місцевого самоврядування чи місцеві адміністрації не можуть безпосередньо звертатися до Конституційного Суду України з приводу їх компетенційних спорів, але вони можуть до нього направляти свої подання щодо тлумачення компетенційних норм Конституції України у разі порушення їх конституційних функцій і повноважень. Конституційний Суд України зобов'язаний розглянути ці подання і прийняти відповідний акт тлумачення стосовно конфліктної ситуації. А за своєю юридичною силою рішення Конституційного Суду України фактично мають силу закону.

Таким чином, в Україні, окрім механізму внесення змін до законів України Верховною Радою України, фактично існує також механізм внесення відповідних змін шляхом прийняття актів єдиним органом конституційної юрисдикції – Конституційним Судом України.

Найточнішим показником рівня розвитку держави як демократичної та правової є наявність чіткої та логічно побудованої правової бази діяльності органів публічної влади, а також точного і неухильного її дотримання. Як відомо, раніше значну роль у розмежуванні функцій і повноважень місцевих органів публічної влади відігравала політична практика, яка складалася на базі фактичного розмежування цих функцій і повноважень. Вихід на переважно правові методи розмежування функцій і повноважень органів влади на місцях можливий, але в умовах недостатнього розуміння ролі права в громадській думці, недостатнього рівня правової культури службовців він є досить складним. Існуюча система правового забезпечення розмежування функцій і повноважень цих органів надає різні юридичні інструменти вирішення компетенційних суперечок: нормативно-правові, договірні, судові та інші. Тому необхідно ефективно їх використовувати задля розвитку нашої держави.